Згідно з прогнозами, у 2024 році війна в Україні може закінчитись переговорами, або консолідацією військових та людських ресурсів у Києві та Москві, або подальшим тиском українських військ на російських окупантів у Криму

Війна в Україні наближається до третьої річниці. Лінії фронту за останні кілька місяців практично не змінились, але чи може хід війни змінитись у 2024 році? ВВС опитали трьох військових аналітиків, як, з їх точки зору, можуть розвиватися події у найближчі 12 місяців і Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з їх думками.

Барбара Занчетта, факультет військових досліджень, Королівський коледж Лондона:

Перспективи закінчення війни в Україні залишаються похмурими. Порівняно з минулим роком Володимир Путін сильніший, швидше політично, аніж у військовому аспекті. Ситуація на полі бою залишається невизначеною. Останнім часом, зимовий наступ України, схоже, зупинився. Але російського прориву також немає. Будь-який результат залежить від політичних рішень, ухвалених за багато кілометрів від епіцентру конфлікту – у Вашингтоні та Брюсселі. Вражаюча демонстрація єдності Заходу, продемонстрована у 2022 році і що тривала протягом усього 2023 року, починає коливатись. Пакет допомоги від США знаходиться у заручниках того, що президент Джо Байден слушно назвав «дрібною політикою» у Вашингтоні. І майбутнє економічної допомоги ЄС схоже залежить від безглуздої позиції Угорщини. Коливання у столицях Заходу надали сміливості Путіну. Його нещодавні публічні виступи та заяви показують, що, на його думку, Росія воюватиме довго. Отже, чи вистачить у Заходу сил та витривалості, щоб продовжувати протистояти йому? Рішення ЄС розпочати переговори про членство з Україною та Молдовою є більш ніж просто символічним. Це опосередковано означає продовження підтримки Києва, оскільки майбутнє України в ЄС було б неможливим у разі повномасштабної перемоги Росії. У Вашингтоні повний перегляд політики є малоймовірним. Хоча існує спокуса зобразити сценарії кінця світу для допомоги США, оскільки рейтинги Трампа зростають в соцопитуваннях, колишній президент, незважаючи на всю цю театральність, не вийшов із НАТО у 2016 році.  Для демократичних країн довгостроковий консенсус на підтримку війни завжди був складнішим, ніж для автократів, які не мають відповідальності. Хоча цілком імовірно, що війна затягнеться протягом усього 2024 року, вона не може тривати нескінченно. Враховуючи, нерішучість Заходу, відсутність державного перевороту або проблем із здоров’ям Путіна, єдиним передбачуваним результатом буде врегулювання шляхом переговорів, від якого наразі обидві сторони продовжують відмовлятися.

Майкл Кларк, колишній генеральний директор Королівського інституту об’єднаних служб:

Вторгнення Росії до України у 2022 році призвело до повернення великої війни на європейський континент. Хід конфлікту у 2023 році ознаменував повернення війни індустріальної епохи. Війна індустріальної епохи підштовхує значні частини, а у деяких випадках і цілі економіки, до виробництва військових матеріалів як пріоритетного завдання. Оборонний бюджет Росії потроївся з 2021 року і у 2024 році становитиме 30% державних видатків. Це зробить війну в Україні тривалішою й травматичнішою, ніж усе, що Європа знала із середини ХХ століття. Рік, що наступив, покаже, чи здатні і чи готові Росія (і її постачальники у Північній Кореї та Ірані) чи Україна (і її західні покровителі) задовольнити ненаситні вимоги війни індустріальної епохи. Було б неправильно сказати, що лінія фронту в Україні зайшла у глухий кут, але обидві сторони здатні боротися одна з одною до кінця, намагаючись перебрати на себе стратегічну ініціативу. Російські війська можуть спробувати знову просунутися по всьому фронту, принаймні, щоб убезпечити весь регіон Донбасу. Україна, ймовірно, намагатиметься використати успіх, досягнутий у відновленні контролю над західною частиною Чорного моря та життєво важливим торгівельним коридором до Босфору. І Київ, ймовірно, також спробує зробити російським окупантам більше військових сюрпризів, щоб вивести їх з рівноваги у деяких областях. Але, по суті, 2024 рік виглядає роком консолідації і Києва, і Москви. Росії не вистачає техніки та навчених людських ресурсів для початку стратегічного наступу до весни 2025 року. Тим часом, Україна потребує західної фінансової та військової підтримки, щоб продовжувати війну протягом цього року, а також вона нарощує свої внутрішні сили, щоб створити умови для серії визвольних наступів у майбутньому. Війна індустріальної епохи – це боротьба між суспільствами. Те, що відбувається на полі бою, зрештою стає лише симптомом цієї боротьби. Військовий хід цієї війни у 2024 році визначатиметься у Москві, Києві, Вашингтоні, Брюсселі, Пекіні, Тегерані та Пхеньяні, а не в Авдіївці, Токмаку, Краматорську або на будь-якому із спустошених полів боїв уздовж лінії фронту.

Бен Годжес, колишній командувач армії США в Європі:

Росія не має рішучого, проривного потенціалу, щоб захопити Україну, і вона зробить усе можливе, щоб утримати те, що вона зараз окупувала, використовуючи час для зміцнення своєї оборони, і сподіваючись, що Захід втратить бажання продовжувати підтримувати Україну. Але Україна не зупиниться. Воно виборює своє виживання і розуміє, що зробить Росія, якщо вона зупиниться. Дедалі більше європейських країн зараз кажуть про необхідність збільшення допомоги у світлі побоювань, що рішучість США слабшає. Однак, я очікую, що на початку 2024 року США знову відкриють для себе свою стратегічну основу і ухвалять пакет допомоги, який було відкладено у Конгресі у грудні 2023 року. Тому я очікую, що Україна зробить наступне найближчими місяцями, готуючись повернути собі ініціативу:

• відновить підрозділи, виснажені місяцями боїв, що буде необхідно для відновлення наступу;
• покращить систему підбору персоналу в Україні, щоб максимізувати людські резерви;
• збільшить виробництво боєприпасів та зброї;
• покращить свою здатність діяти проти сильних російських засобів радіоелектронної боротьби – засобів перешкод, перехоплення, позиціонування.

До початку літа 2024 року Україна вперше зможе використати винищувачі F-16 американського виробництва, які покращать її здатність протистояти російській авіації та зміцнять її власну протиповітряну оборону. Найстратегічніша частина України, яка залишається окупованою Росією, — це Крим, який ми називаємо «критично важливою територією». Україна зробить усе можливе, щоб продовжувати чинити тиск на росіян і зробити неприйнятним базування російського військово-морського флоту у Севастополі, кількох тамтешніх баз ВПС та їхньої бази матеріально-технічного постачання у Джанкої. Українці уже довели свою концепцію. Маючи лише три крилаті ракети Storm Shadow, надані Великобританією, вони змусили командувача ЧФ РФ вивести третину свого флоту із Севастополя. Українці, звичайно, не мають безмежних ресурсів, особливо артилерійських боєприпасів і високоточної зброї великої дальності. А ось російські солдати перебувають у найгіршій формі. Війна – це випробування волі та логістики. Російська логістична система є тендітною і перебуває під постійним тиском з боку України.