Колишній місцевий політик і чиновник Крістіан Зейтц перетворив занедбаний будинок для незрячих у притулок, де зараз проживає 150 біженців з України

Колишній політик з Австрійської народної партії, ексчиновник Академічної асоціації та гучний критик ісламу Крістіан Зейтц перетворив порожній будинок для незрячих в Альтленгбасі на найбільший притулок для українських біженців. Асоціація «Ініціатива Соціальної Австрії» забезпечила юридичну структуру; завдяки добровільній допомозі та щедрим пожертвам у натуральній формі, деякі кімнати у будинку, занедбаному протягом багатьох років, були прибрані та оснащені саморобним обладнанням. Так з’явився «Вінервальдський притулок», де зараз проживає близько 150 вимушених переселенців з України. Про це йдеться в інформаційній публікації австрійського видання Profil, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Майже через два роки після початку війни дедалі більше українських біженців хочуть залишитися в Австрії. Але не усі задоволені новим притулком.

«Сподіваюся, що людей, які рятуються від війни, більше не грабуватимуть у притулку», — зазначає українка, яка після конфлікту залишила притулок.

Її чоловік працював там, але йому не виплатили зарплати, хоча на їх дитину виплачували соціальну допомогу. Вона виїхала з притулку наприкінці вересня 2023 року і проти неї подали судовий позов щодо стягнення непогашеної суми за вересень. Вона не одна: разом із нею з притулку виїхали близько десятка українських біженців і деякі з них висловлювали своє обурення стосовно умов проживання у притулку у Telegram-каналах.

Валерій Явтушенко виступає посередником на території притулку між українськими біженцями та австрійськими операторами. Колишній журналіст півроку допомагав на фронті, але він – переконаний пацифіст та вегетаріанець і жодного разу не воював зі зброєю в руках. Він допомагає скрізь, де може, на території притулку – і завжди привозить гуманітарну допомогу в Україну.

У травні 2022 року притулок навіть потрапив у заголовки австрійських ЗМІ: зображення зламаних туалетів, повідомлення про погану питну воду і відео з мишкою, яка бігає по кімнаті, викликали скарги від його мешканців. Коли наступної зими ціни на електроенергію зросли, операторам довелося укладати нові контракти. Однієї ночі з цього приводу спалахнув конфлікт з кількома біженцями.

Основна проблема: притулок – це не організований округ землі Нижня Австрія, а приватний округ, який укладає індивідуальні договори із біженцями. Зрештою, асоціація ISÖ збирає як ренту усю допомогу, яку українці отримують від австрійської держави, а це, зазвичай, товари першої необхідності. Натомість, біженці отримують кімнату, продукти харчування та підтримку у повсякденному житті, зокрема під час пошуку навчання та роботи або під час візиту до лікаря. Деякі українські біженці можуть заробити додаткові кишенькові гроші, наприклад, миючи посуд.

У середньому асоціація отримує через цю систему близько 11 євро на кожного біженця за один день, тоді як організований район отримує 26 євро за ті ж послуги.

«Ми фактично заощаджуємо державі мільйони євро на місяць, адже зовсім недавно витрати лише на мазут та електроенергію становили понад 20 000 євро на місяць. Вони знають, як собі допомогти: щоб не допустити холоду у житлові приміщення та скоротити витрати на опалення, перед дверима суміжних коридорів повісили велику тканину. Тутешня їдальня розділена утепленими перегородками, а застаріла система опалення поступово оптимізується. На капітальні ремонтні роботи у бюджеті грошей немає, бо на харчування у притулку щомісяця витрачають 13 000 євро», – повідомляє Зейтц.

Сімейний лікар відвідує притулок раз на тиждень та розглядає скарги біженців. Українські біженці Олександр Островерхов та його мати стоять у черзі до імпровізованої ординаторської кімнати. Їхній будинок знаходився лише за 8 кілометрів від Запорізької АЕС і тому вони утекли до Польщі. Але система охорони здоров’я в Австрії краща.

«Хоч би як добре не жилось у притулку, але він не є постійним рішенням. Звичайно, ми хочемо мати власну квартиру і працювати, щоб залишитись жити в Австрії», – каже Островерхов.

Як і більшість приватних притулків для біженців, без участі волонтерів він давно став би історією. І, як і у багатьох великих кварталах, оператори постійно виходять за рамки своїх можливостей і критикуються. Але без їхніх зусиль приблизно 70 000 українців в Австрії, як і раніше, не змогли б дозволити собі дах над головою: близько 41 000 з них ще отримують базові послуги, які покликані забезпечити їхнє короткострокове існування.