Репортери Reuters протягом 6 місяців розслідували долі зниклих безвісти українських дітей

Багато учнів Генічеського професійного училища №27 залишилися сиротами або розлучені зі своїми сім’ями. Серед них були Ліза Бацура та Зорік Ібріан, їм обом по 16 років, вони з Херсона. Підлітки провели останні кілька місяців у приморських таборах в анексованому Криму, де їм заборонили носити синьо-жовті кольори України та змусили вивчити напам’ять російський гімн. Нещодавно проросійські чиновники перевезли їх у Генічеськ, контрольоване Росією портове місто на Азовському морі. Про це йдеться у спеціальному репортажі Reuters, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Ліза слухала, як одна білявка, пропонувала їй та іншим учням варіанти. Одній дівчині вона сказала, що може навчатися у будь-якому російському виші, навіть у Москві. Ліза, яка жила у дитячому будинку через складні стосунки з матір’ю, могла стати частиною російської родини. Жінка, як дізналася пізніше Ліза за фотографіями, справді була особливою гостею.

Це була Марія Львова-Бєлова, уповноважена Росії з прав дитини. Друга дівчина Настя також впізнала Львову-Бєлову. Подробиці її відвідування школи у Генічеську та розмови з Лізою та іншими дітьми повідомляються уперше. Школа та Львова-Бєлова коротко опублікували інформацію про візит у соціальних мережах на початку 2023 року.

У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Львової-Бєлової та президента Росії Володимира Путіна, за звинуваченням у незаконній депортації дітей з України. У заяві суду йдеться, що вони несуть індивідуальну кримінальну відповідальність.

Головний прокурор МКС заявив, що Росія передала «щонайменше сотні» дітей із дитячих будинків та будинків для людей похилого віку в окупованих регіонах України, на усиновлення. Українська влада заявляє, що Росія вивезла понад 4000 дітей, які залишилися сиротами або без піклування батьків.

Кремль та Львова-Бєлова заявляють, що Росія переселила дітей, щоб захистити їх від війни, і по можливості робила це за згодою батьків чи опікунів. Представниця Путіна назвала звинувачення МКС «обурливими та неприйнятними».

Деяких із зниклих дітей вдалось знайти. Серед них Ліза, яка тепер благополучно повернулася до України завдяки своїй матері Оксані Халкіній, яка вистежила її до Генічеська та привезла додому у травні 2023 року. Більшість повідомлень про масове переміщення українських дітей до Росії походять від таких репатріантів, як Ліза.

Однак, інші діти з Херсона, які мешкали у коледжі в Генічеську, залишаються в руках росіян. Серед них однокласник Лізи Зорік та брат Зоріка Данило, які осиротіли у 2021 році.

Репортери Reuters витратили 6 місяців, розслідуючи долі зниклих безвісти українських дітей, які не мають родичів, які могли б захистити їх, бо вони сироти чи іншим чином розлучені зі своїми сім’ями. Історії цих дітей залишилися значною мірою прихованими.

Прокуратура МКС повідомила Reuters, що продовжує розробляти кілька взаємозалежних напрямків розслідування викрадення українських дітей. У прокуратурі заявили, що не можуть надати детальних коментарів, оскільки конфіденційність має вирішальне значення для їх роботи.

Українські прокурори повідомили Reuters, що проводять досудове розслідування незаконного переміщення та депортації українських дітей на окупованих територіях та їх усиновлення російськими сім’ями. За їхніми словами, подальша інформація щодо підозрюваних є конфіденційною.

Опитавши десятки свідків депортації дітей, переглянувши соціальні мережі та російські новини, агентство Reuters встановило особи Зоріка, Данила й трьох інших підлітків, яких вивезли з Херсона разом із Лізою. Усі п’ятеро, чиї батьки померли або не можуть про них подбати, ще знаходяться на території, яку контролює Росія і у них мало шансів повернутися в Україну.

Агентство Reuters також простежило за подорожами 48 набагато молодших сиріт із Херсона, яким на момент їхнього вивезення було п’ять років чи менше. Ця група перебуває у центрі окремих звинувачень у викраденні, висунутих українською прокуратурою проти трьох неназваних осіб – росіянина та двох українців.

Агентство Reuters відстежило 46 членів групи у двох дитячих будинках та санаторії у Криму та підтвердило присутність там групи разом з людьми, які брали участь у їхньому догляді.

Ще двоє дітей зараз перебувають у Росії. Один із них — Ілля Ващенко, якому у січні 2024 року виповнюється чотири роки. 26 вересня 2023 року Ілля отримав нове свідоцтво про народження у російському державному РАГСі в Подільську під Москвою. Документи реєстру, з якими ознайомилося агентство Reuters, не розкривають ані його точного місцезнаходження, ані того, чи він усиновлений.

Інша дитина – це дворічна Маргарита Прокопенко. Згідно з документами про усиновлення, з якими ознайомилося агентство Reuters, Маргариту усиновили Сергій Миронов, лідер прокремлівської політичної партії, та його дружина Інна Варламова. Ім’я Маргарити змінено на Марину Миронову, йдеться у документах. Про усиновлення вперше повідомили BBC та російське видання IStories.

Миронов назвав повідомлення про усиновлення «фейком» та частиною кампанії української розвідки з дискредитації патріотично налаштованих росіян.

Виселення українських дітей підтримується величезною машиною з депортації, розміщення та перевиховання. Агентство Reuters виявило, що у вивезенні двох груп сиріт із Херсона брала участь мережа прокремлівських акторів та помічників: Львова-Бєлова, депутати російського парламенту, чиновники в окупованому Криму, а також українські лікарі та вчителі, які вирішили співпрацювати з російською владою.

У деяких випадках дітей експлуатують у телешоу та онлайн-відео через їхню пропагандистську цінність.

За депортації довелося заплатити величезну людську ціну: брати і сестри були розділені, вразлива молодь була налаштована один проти одного, а діти дошкільного віку – без кровних родичів, які могли б на них претендувати – були заховані від очей на території, яку контролює Росія. Повернення цих дітей — важке завдання, кажуть волонтери та чиновники в Україні, і робота стає складнішою з кожним днем, оскільки діти стають старшими і дедалі більше зазнають російського впливу.

«Майже всім «промили мізки». І ми ніколи не зможемо повернути їх назад. Тому що вони ненавидять Україну зараз», – зазначає Микола Кулеба, голова некомерційної організації «Врятуємо Україну».

Агентство Reuters також запросило коментарі у десятків російських та українських осіб нижчого рангу, які, за словами свідків чи фотоматеріалів, брали участь у вилученні дітей. Багато людей перебуває на окупованій території чи у РФ. Більшість з них не відповіла.

Неясно, яке майбутнє чекає на дітей із Херсона. Можливо, їх чекає досвід дітей із Донецької області, яка перебуває під контролем Росії з 2014 року.

З тисяч дітей, які пройшли через заклади соціальної опіки у Донецькій області за цей період, понад 250 було переведено до дитячих закладів, прийомних сімей або опікунів у Росії та Криму. База даних української хакерської групи «Кіборг» містить особисті дані кожної дитини, яка перебуває під опікою, і охоплює період з 2014 року до кінця 2022 року.

Більшість дітей перевезли у 2022 році, деяких — до Мурманська під Фінляндією та Ноябрьськ у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Сибіру. Агентство Reuters перевірило дані Донецька, зіставивши вибірку дітей із повідомленнями російських ЗМІ та заявами місцевої влади про дітей, які були поміщені до прийомних родин.

Початок російського вторгнення

За кілька днів до того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, Ліза була серед групи дітей, які святкували День святого Валентина у Дитячому центрі соціальної та психологічної реабілітації на околиці Херсона. На фотографіях можна побачити групу підлітків із червоними та фіолетовими квітами з гофрованого паперу та листівками, прикрашеними сердечками.

До групи входили Зорік Ібріан та його старший брат Данило, двоє довготелесих підлітків, які були сфотографовані жадібно поглинаючими тарілку із закусками у кімнаті, прикрашеній прапорами України та США. Двоє їхніх молодших братів і сестер, які також живуть у притулку, грали зі своїми вихователями в іншій кімнаті.

Десять днів потому директор дитячого будинку Володимир Сагайдак побачив темний стовп диму.

«Моя донька зателефонувала мені і сказала: «Я думаю, війна почалася», – сказав він.

Через кілька днів вулицями Херсона прокотилися російські танки.

Сагайдак почав шукати способи захистити 52 дітей, що знаходяться під його опікою, віком від 3 до 18 років. Він сказав своїм співробітникам, що діти можуть гратись на вулиці по 15 хвилин на день, дотримуючись суворих правил: не кричати і не сміятися голосно, щоб російські солдати нічого не підозрювали. Співробітники запакували кожній дитині невеликі рюкзаки, щоб за першої нагоди швидко евакуювати їх на територію України.

Коли стало зрозуміло, що українські збройні сили далекі від повернення Херсона, Сагайдак почав зв’язуватись із родичами дітей, благаючи прийняти їх.

«Ми переглянули усі документи дітей, у яких були родичі, навіть у тих, хто мав далеких родичів. Я сам їм зателефонував і попросив негайно забрати дитину, інакше їх відвезуть до Росії», – зазначив він.

Серед тих, на кого претендували їхні родичі, опинилися двоє молодших братів та сестер Зоріка та Данила. Їхня мати раптово померла у 2021 році, і четверо дітей чекали, поки їх усиновить дорослий зведений брат.

У квітні 2022 року двоюрідному братові матері Олександру Пономарчуку та його дружині Аллі надійшов терміновий дзвінок від Сагайдака щодо дітей.

Сагайдак зателефонував та сказав, що ситуація важка. Вони (російські солдати) забирають дітей із Херсона. Він та його дружина, у яких двоє власних дітей, вирішили взяти до себе двох молодших братів і сестер, Данила та Іміра, але сказали директору, що не можуть взяти старших хлопчиків. Російські солдати зупиняли та допитували молодих людей в окупованому Херсоні, і Олександр сказав Сагайдаку, що не впевнений, чи зможе він забезпечити безпеку старших хлопчиків.

Зорік і Данило погодилися на розлучення. Олександр припускав, що це буде тимчасово.

«Ми справді думали, що наша армія швидко позбудеться окупантів», — сказав він.

Через кілька місяців Олександру та його дружині вдалося втекти з Херсона, взявши із собою Данилу та Іміра до Умані у центральній Україні.

Проросійські чиновники захопили Херсонську область та ключові пости у її школах та лікарнях. У квітні 2022 року губернатором було призначено колишнього мера Херсона Володимира Сальдо. Його заступником у справах переселенців стала Тетяна Кузьмич, колишня вчителька російської літератури, яку у 2020 році затримали українські правоохоронці за підозрою у шпигунстві на користь Росії. Українська прокуратура заявила, що справу було припинено через повномасштабне вторгнення.

Російські солдати почали відвідувати дитячий будинок у червні 2022 року. Один із їхніх візитів був зображений системою камер відеоспостереження дитячого будинку: коридорами йдуть солдати у масках з автоматичною зброєю у супроводі чоловіка з густою бородою. Цією людиною, за словами директора дитячого будинку Сагайдака, був Георгій Тамбовцев, нещодавно призначений російськими окупантами заступником керівника у справах молоді, сім’ї та спорту. За даними соціальних мереж, Тамбовцев є тренером з вільної боротьби

Тамбовцев став регулярно заходити до центру. Те саме робили кілька російських офіцерів. Сагайдак дійшов висновку, що ці офіцери були співробітниками Федеральної служби безпеки (ФСБ) Росії, бо вони завжди носили маски та приховували своє обличчя. Агентству Reuters не вдалося перевірити, чи ці люди були співробітниками ФСБ, яка не відповіла на запит про коментарі.

До жовтня 2022 року українські війська впевнено просувалися до Херсона, і російські офіційні особи наказали тисячам мешканців евакуюватись. Сагайдаку вдалося повернути додому більшу частину із 52 вихованців притулку, але не усіх підлітків.

Лізу, Зоріка, Данила і трьох інших підлітків із дитячого будинку, яким на той момент було від 15 до 17 років, не вдалося розмістити у родичів. Вони навчалися у Херсонському профтехучилищі №2, коли його співробітник повідомив їм, що вони поїдуть на море на два тижні відпочинку. Співробітники школи не прокоментували ситуацію, коли до них звернувся репортер Reuters.

Ліза, завжди тиха і сором’язлива у великих компаніях, повірила шкільним вчителям, коли вони сказали їй, що незабаром будуть літні канікули.

«Знаєте, я думала, що це буде літо, гітара, спів на пляжі і таке інше», — сказала вона.

Натомість Ліза розповіла, що її та хлопчиків один із вчителів та інший персонал школи відвезли за 250 кілометрів у великий табір у Криму під назвою «Дружба», де їх змушували дотримуватися суворого графіка харчування та фізичних вправ. За словами Лізи, будь-якій дитині, яка не підкориться Росії або виявить лояльність до України, погрожували побиттям.

За даними Save Ukraine, опис кримського табору Лізою відповідає свідченням інших дітей-репатріантів, які пройшли аналогічними установами.

Перед відступом із Херсона, російські солдати обшукали офіс Сагайдака, забравши із собою коробки з документами на всіх його дітей. У Сагайдака тепер залишився стос рукописних карток із основними біографічними даними про дітей, які ще перебувають на окупованій території. Витягнувши листівку для Зоріка та Данила, Сагайдак розповів про їхнє непросте виховання у Молдові та Україні, а також про те, яких успіхів досягли брати за час недовгого перебування у притулку.

У затемнених коридорах притулку зараз тихо, якщо не брати до уваги рідкісних артилерійських ударів поблизу. Діти давно пішли, і більшість персоналу теж втекла.

У вітальні зверху залишилась картонна ялинка, на якій висіли фотографії юних мешканців притулку, немов різдвяні прикраси.

За 5 кілометрів на південь від дитячого будинку, сховавшись за головною магістраллю, що веде до центру Херсона, українці намагалися приховати від війни чергову групу дітей.

З кінця лютого до кінця квітня 2022 року пастор Павло Смоляков надав притулок 58 малюкам і немовлятам у підвалі місцевої баптистської церкви. Діти приїхали з Херсонського обласного дитячого будинку, розташованого неподалік річки Дніпро.

Серед вихованців притулку були дівчатка-близнючки Діана та Світлана Берензон. Вони перебували під опікою від самого народження, оскільки соціальні працівники були стурбовані тим, що в їхньому сімейному будинку немає належного опалення та адекватних меблів.

За кілька тижнів до вторгнення Росії соціальні працівники завершували оформлення документів для повернення дев’ятимісячних сестер їх матері. Готуючись до свята, вона купувала одяг та інше приладдя. Український соціальний працівник, який брав участь у цій справі, повідомив, що місцевий комітет повинен був ухвалити рішення про повернення сестер в останній четвер лютого – день російського вторгнення. Зустріч не відбулася, і дівчатка залишилися під опікою.

Незабаром після цього російські війська зайняли Херсон.

Російські солдати дізналися про дітей у підвалі церкви і почали відвідувати їх. За словами пастора Смолякова, росіяни заявили, що з підозрою ставляться до того, що українці мають намір зробити з малечею.

Якоїсь миті прибула знімальна група, щоб зняти пропагандистський відеоролик про те, як російські офіцери зірвали змову щодо вивезення дітей на Захід. Незабаром після цього телеканал «Крим 24» показав сюжет, у якому стверджувалося, що існує українська схема продажу внутрішніх органів дітей.

«Діти їх взагалі не цікавили, чесно кажучи. Вони були зацікавлені у пропаганді про те, що цих дітей мають намір перевезти до Сполучених Штатів для продажу на чорному ринку з метою вилучення їхніх органів», – сказав Смоляков.

Наприкінці квітня 2022  року, чоловік, який назвався «Штурманом», в оточенні озброєних солдатів наказав Смолякову перевести дітей назад до Херсонського обласного дитячого будинку. Смоляков підкорився.

Потім російська влада звільнила директорку будинку за те, що вона відмовилася співпрацювати з окупантами. На її місце призначили дільничного педіатра Тетяну Завальську. Пізніше Завальська взяла участь у документальному фільмі російського державного телебачення, в якому хотіли показати ліберальне правління Москви у Херсоні.

У серпні 2022 року дві росіянки приїхали до Херсона та відвідали обласний дитячий будинок. Згідно з даними, датованими 2021 роком, агентство Reuters ідентифікувало це подружжя як Яну Лантратову, депутатку російського парламенту та Інну Варламову, співробітницю апарату парламенту.

У будинку Лантратова та Варламова були сфотографовані разом із тодішнім міністром охорони здоров’я, призначеним Росією, Вадимом Ільмієвим та Завальською, новим директором будинку.

Варламова також відвідала Херсонську обласну дитячу лікарню. Вона та ще одна невідома росіянка у супроводі російських солдатів прийшли відвідати двох малюків із дитячого будинку — Іллю Ващенка та Маргариту Прокопенко. Агентство Reuters не спромоглося визначити, чому вони хотіли побачити двох дітей.

Немовлят лікували від кашлю і медичний персонал сказав приїжджим росіянам, що вони надто хворі, аби їх виписувати, адже у них підвищилась температура. Росіянки поспілкувались із директором лікарні Віктором Бурдовіциним, нещодавно призначеним окупантами, і двох немовлят було належним чином виписано назад до дитячого будинку.

До осені 2022 року збройні сили України впевнено просувалися до Херсона. Десятки тисяч російських солдатів почали відходити на лівий берег Дніпра. Призначені Росією чиновники готувалися до евакуації частини цивільного населення.

В обласному дитячому будинку зараз перебувало 48 дітей.

Двох з них – малюків Іллю та Маргариту – відокремили від інших та відвезли до Москви. Там Маргариту пізніше усиновив прокремлівський політик Сергій Миронов. Іллі видали нове свідоцтво про народження.

Наприкінці жовтня 2022 року 46 хлопців, що залишилися, росіяни забрали з обласного дитячого будинку.

На відео від 21 жовтня 2022 року депутат верхньої палати російського парламенту Ігор Кастюкевич тримає на руках дитину на ім’я Іван Батихін у бузковому пуховику. Івана та інших немовлят та малюків, одягнених у барвисті вбрання, несуть до автобуса, позначеного російським військовим символом Z.

Мешканка сусіднього будинку згадала, як російські солдати перекрили вулицю, коли забирали дітей.  Автобуси проїхали 280 кілометрів до Сімферополя. Більшість дітей помістили до спеціалізованого дитячого будинку для підлітків із психічними та нервовими розладами. Близько десятка дошкільнят зараз розміщено у кримському санаторії чи другому дитячому будинку для дітей старшого віку.

Костюкевича – члена верхньої палати російської палати, якого можна побачити на відео з немовлям Іваном – пізніше впізнали українські ЗМІ: це росіянин, який назвав себе Штурманом і змусив баптистського пастора передати дітей до притулку.

Кастюкевич привселюдно згадав ще кількох чиновників, причетних до викрадення дітей. У повідомленні на сайті російської правлячої партії «Єдина Росія» він висловив подяку Ганні Кузнєцовій, віце-спікерці нижньої палати російського парламенту; Андрію Турчаку, віце-спікеру верхньої палати парламенту, члену керівництва Єдиної Росії; та Сергію Аксьонову, так званому голові Криму. Кастюкевич не уточнив їхньої ролі, і ніхто з них не відповів на запити про коментарі.

Діана та Світлана Берензон були серед малюків, забраних із Херсонського обласного дитячого будинку.

У грудні 2022 року мати дівчаток та її партнер загинули у селі під Херсоном, наступивши на протипіхотну міну.

Переїзд до Криму

Через рік, наприкінці вересня 2022 року, на майданчику дитячого будинку було дуже тихо, земля була вкрита бур’янами по щиколотку і опалим листям. Місцевий житель ще охороняв приміщення, безцільно прогулюючись навколо іржавих гойдалок, хоча земля час від часу здригалася від обстрілів.

Діти практично зникли з поля зору після того, як їх вивезли з Херсона.

Українські чиновники відмовилися розкрити імена викрадених дітей, заявивши, що ця інформація є конфіденційною і є частиною розслідування.

На відео, опублікованому у Telegram, чути, як співробітники, які завантажують дітей до автобусів, називають одного з дітей «Батихіним». Деякі імена залишилися поряд з дитячими роботами на стінах порожнього дитячого будинку. І кілька дітей з’явилися у публічному зверненні уряду Московської області, де вони описують, які подарунки хочуть, щоб їм подарував Санта-Клаус, а представники громадськості жертвують подарунки. У «листах Санті», про які повідомило російське ЗМІ «Верстка», згадуються лише імена. У листах йшлось, що діти приїхали із Херсона.

Агентство Reuters зіставило ці небагато подробиць з українськими базами даних про сотні зниклих дітей та документами про слухання у судах по сімейних справах, щоб встановити, кого з них забрали з притулку. Агентство також опитало родичів та соціальних працівників.

У повідомленнях українських та незалежних російських ЗМІ йдеться, що деяких із 48 малюків могли забрати до дитбудинку. В інтерв’ю із шістьма нинішніми та колишніми співробітниками «Ялинки» Reuters встановило, що станом на листопад 2023 року там залишилося близько 30 осіб.

Двоє співробітників розповіли, що працювали з немовлятами Світланою та Діаною Берензон. Інша співробітниця розповіла, що зустріла малюка Івана Батихіна. А четверта співробітниця згадала, як українці плакали від розгубленості, коли вперше приїхали.

Вони не розуміли, що відбувається і де вони знаходяться. Вони постійно кричали. Вона розповіла, як співробітники дитячого будинку писали дітям імена та прізвища на руках, щоб їх не впізнали чи не втратили.

Близько десятка дітей із Херсона помістили до дитячого туберкульозного санаторію «Опушки», який розташований у селі за 24 км на схід від Сімферополя.

Reuters не змогло визначити, чому херсонських дітей перевели до туберкульозної лікарні. Одне з джерел повідомило, що у них немає туберкульозу.

Згідно з протоколом перевірок, з яким ознайомилося агентство Reuters, у 2016 році уряд Криму провів позапланові перевірки туберкульозної установи після отримання повідомлень із неназваних джерел про порушення правил. У протоколі не зазначено, яким був результат перевірок. На онлайн-дошці оголошень чотири особи, які назвалися батьками пацієнтів Узлісся, за останні три роки заявили, що персонал піддавав дітей фізичному насильству, не надавши доказів. У санаторії на запит про коментарі не відповіли.

Наприкінці 2023 року як мінімум двох дітей, які перебували в Узліссях, було переведено до третьої установи — дитячого будинку у кримському селі Строгонівка, де наглядають за дітьми віком від 3 до 7 років. Співробітники притулку не відповіли на запит агентства Reuters про коментарі.

Ніхто із співрозмовників Reuters у Ялинці, Узліссях та Строгонівському дитячому будинку не зміг сказати, що планується у довгостроковій перспективі для херсонських малюків, які перебувають під їхньою опікою.

Коли агентство Reuters зателефонувало заступнику директора «Ялинки» Віталію Уткіну, той поскаржився, що звернеться до поліції.

Кримський чиновник заявив, що інформація про українських сиріт є суворо конфіденційною за наказом Аксьонова. За словами чиновника, про будь-які запити західних ЗМІ про дітей необхідно негайно повідомляти уряд Криму. Він повідомив, що питання взяте на контроль в офісі Львової-Бєлової.

Мирослава Харченко, головний юрисконсульт організації «Врятуємо Україну», заявила, що Росія засекретила всіх українських дітей, насильно переправлених до Росії після того, як МКС видав ордери на арешт у березні 2023 року.

Таня Локшина, заступниця директора Human Rights Watch по Європі та Центральній Азії, заявила, що хоч би що російська влада планувала для сиріт у Криму, їхня депортація та утримання на підконтрольній Росії території є порушенням міжнародного права.

Внутрішнє законодавство Росії та України свідчить, що неповнолітнього може переміщати через кордон лише батько чи законний опікун або особа, яка має документ, що підтверджує наявність згоди батька чи опікуна.

За даними українського комісара з прав людини у заяві Reuters, станом на початок жовтня 2023 року було повернуто 386 дітей.

Різні шляхи

У листопаді 2022 року українські війська відбили Херсон. На той час Лізу, Зоріка та Данила перевели до ще одного табору під назвою «Променистий» у Криму.

«Нас змушували співати російські пісні», – розповіла Ліза. За її словами, проросійські керівники та директори таборів хотіли, щоб діти вивчили напам’ять тексти патріотичних мелодій на випадок, якщо до них приїдуть важливі гості з Росії.

Серед дітей ходили чутки про побиття та ізоляцію. Деякі з них особливо боялися одного колишнього українського чекіста Валерія Астахова, який тепер працював охоронцем у таборі. Агентство Reuters зателефонувало Астахову і запитало про табір. «Іноді діти обманюють», – сказав він і завершив розмову.

Наприкінці 2022 року чиновники вирішили знову перевезти херсонських підлітків, цього разу до Генічеська, щоб продовжити навчання.

У січні 2023 року діти переїхали до старого гуртожитку поруч із ПТУ № 27, де їх розподілили по кімнатах і поклали спати під тонкими ковдрами на жорстких, незручних ліжках. Іноді вранці діти збиралися та слухали гімн Росії. Вночі російські солдати патрулювали гуртожитки, заходячи до кімнат підлітків, щоб перевірити наявність алкоголю та іншої контрабанди.

Школу регулярно відвідували співробітники херсонської окупаційної адміністрації, часто знімали на відео, як діти отримують від них допомогу. Кузьмич, призначений Росією заступником губернатора Херсона, також був частим гостем. Директор коледжу Олена Анікєєва порадила дітям взяти участь у цих заходах. У розмові з Reuters Анікеєва заявила, що розповіді підлітків про умови у коледжі є «плітками», і відмовилася від подальших коментарів.

Українська прокуратура звинуватила Кузьмич у співпраці з росіянами у 2022 році. Наразі вона знаходиться на окупованій Росією території та не відповіла на запити про коментарі.

На той час, коли підлітки зустрілися зі Львовою-Бєловою на початку минулого року, багато з них уже почали вірити, що Україна зрештою програє війну. Підлітки із Херсона розділилися. За словами Лізи, одна група сподівалася повернутися до України, інші бачили своє майбутнє у Росії та підтримували проросійську риторику. Іноді деякі діти вагалися між двома позиціями, що призводило до запеклих суперечок між ними.

Настя, 16-річна дівчина, яка провела кілька місяців у школі в Генічеську, згадала, як викликали поліцію після того, як вона заспівала гімн України та крикнула «Слава Україні!»

Вона була у кімнаті з Лізою, коли спеціальний гість Львова-Бєлова запропонувала їм російські паспорти. «Вона казала: «Вибери будь-який коледж у Москві, до якого ти хочеш вступити», – сказала Настя.

Львова-Бєлова сказала всім підліткам, що вони отримають 100 тисяч рублів (близько 1100 доларів США) та квартиру, коли їм виповниться 18 років, якщо вони залишаться на окупованій території.

Співробітники штабу Львової-Бєлової також запропонували хлопчикам у групі місця у престижній російській військовій академії. За словами Лізи, кілька хлопчиків уже отримали російські паспорти.

Торік у травні мати Бацури разом з іншими жінками вирушила до Росії, щоб забрати своїх дітей. Серед них був ще один херсонський підліток на ім’я Денис Костєв. Хресну матір хлопчика затримали на три дні і врешті-решт депортували. Матерям Насті та Лізи вдалося повернути двох доньок на підконтрольну Україні територію.

Зорік і щонайменше троє інших підлітків із групи провели частину червня 2023 року в окупованому Криму, у літньому таборі, організованому офісом Львової-Бєлової. У повідомленні у соціальній мережі вона сказала, що табір призначений для молодих людей із «нових регіонів» — термін, який російські чиновники використовують для опису окупованої України. У ефектному рекламному відеоролику, розміщеному в Інтернеті, показано, як підлітки із гурту Зоріка відвідують історичні місця, грають на пляжі та дивляться концерти. На фотографіях, опублікованих організаторами, видно, як вони слухають лекцію чоловіка Львової-Бєлової, православного священика.

Зорік Ібріан, якому зараз 17 років, як і раніше, перебуває у Генічеську. За даними соціальних мереж, 18-річний Денис Костєв знаходиться у Московській області. До свого переїзду Костєв став учасником російських пропагандистських програм. Організації, які займаються поверненням додому українських дітей, кажуть, що їх часто змушують зніматись у подібних відеороликах.

Сагайдак, директор херсонського дитячого будинку, досі стежить за своїми колишніми учнями, переглядаючи їхні виступи на російському телебаченні. Він вважає, що такі діти, як Зорік і Денис, яких він пам’ятає як одних із найбагатших учнів, роблять те, що їм потрібно, щоб вижити.

У програмі російського телебачення, знятої у Генічеську навесні, Денис розповідає про своє прагнення вступити до російської армії. Коли він розмовляє на камеру, на його плечах майорить російський прапор. Зорік мовчки стоїть поряд із ним.

Данилу, старшому братові Зорика, зараз 19 років, і він нещодавно переїхав до власної квартири у Краснодарському краї на півдні Росії. Він планує одружитися зі своєю дівчиною, ще однією сиротою із Херсона. Як і було обіцяно, він отримав від російської держави 100 000 рублів, розповів Олександр Пономарчук, опікун двох молодших братів та сестер Зоріка.

Пономарчуки більше не дозволяють старшим хлопчикам розмовляти з молодшими братами та сестрами. Вони обмежили свої контакти після того, як Данило зателефонував та звинуватив Україну у руйнуванні Каховської греблі у Херсоні, внаслідок якого було затоплено населені пункти та загинуло понад 50 людей.

«Він казав: «Це Україна бомбардує людей, у всьому винна Україна, Росія крута та велика», – описувала дзвінок Алла Пономарчук.

Коли Алла почула, що Данило говорив молодшим братам і сестрам, вона відібрала телефон і звернулася безпосередньо до нього.

«Я йому кажу: Дане, ти забув, хто твоя мати? Вона була українкою. Де ви народилися? Ви народилися в Україні».

Після кількох місяців поневірянь між таборами та школами на окупованій території, Ліза тепер живе зі своєю матір’ю у київському готелі, який «Врятуємо Україну» відкрили як тимчасове житло для сімей та дітей, переміщених внаслідок війни. У будівлі багатолюдно, а постійні дитячі крики не дають їй спати ночами, каже Ліза. Сидячи у тихому парку поряд із готелем зі своєю матір’ю у жовтні 2023 року, Ліза сказала, що вони скоро зможуть переїхати у власне житло.