Коти емоційно підтримують солдатів на фронті, збирають пожертви в Інтернеті, а також борються із мишами в окопах

Війни ведуть солдати, використовуючи кулі, снаряди та ракети, а також ідеї та пропаганду, і це пояснює, чому кішки стали зброєю на полі бою в Україні. У соціальних мережах України опубліковано багато розповідей про кішок, які емоційно підтримують солдатів, збирають пожертви своєю пухнастою милістю, а також борються із загарбниками — у даному випадку із мишами. Про це йдеться у спецрепортажі Politico, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Кішки, зазвичай, прибувають на позиції української армії з довколишніх сіл або зруйнованих війною міст. Кинуті господарями вихованці шукають захисту у людей від постійних обстрілів, ударів дронів та мінних полів.

«Коли ця налякана маленька істота приходить до вас у пошуках захисту, як ви можете сказати «ні»? Ми сильні, тому захищаємо слабкіших істот, які потрапили в такі жахливі ситуації, як і ми, лише тому, що на нашій землі з’явилися росіяни», — пояснює Олександр Ябченко, військовий медик ЗСУ.

Кішки та інші тварини втішають українських солдатів.

«Дехто бере їх на озброєння і забирає додому, інші вважають за краще тримати в окопах і навіть передавати іншим частинам під час ротації», – зазначає сказав Олександр Штупун, прес-секретар Таврійського напрямку ЗСУ.

Коти також ведуть свої власні битви із мишами, які заполонили окопи, гризуть кабелі супутникового зв’язку Starlink, автомобільну проводку, знищують запаси їжі та військового спорядження і навіть кусають пальці сплячих солдатів.

«Якщо у наших окопах живуть коти, то миші майже завжди триматимуться подалі», – упевнений Ябченко.

Кіт Сирський

Командувач Сухопутними військами України Олександр Сирський відомий як один із найефективніших полководців української армії, але він, навіть не підозрює, що у нього є тезка серед котів. Роман Синіцин, офіцер української армії має кота, якого назвав Сирським.

«Він отримав це ім’я, бо полюбляє сир. Звичайно, кіт з таким самим ім’ям, як у нашого генерала, вже став військовим жартом», — зазначає Синіцин.

Кота Сирського офіцер зустрів на бойовому завданні у прифронтовому селі, де солдати цілий місяць жили у занедбаному будинку, який кишів мишами.

«Більшість місцевих жителів евакуювалися, і кішки взяли гору. Ми зловили Сирського та вмовили його залишитися з нами. Він допоміг вирішити нашу проблему із мишами. Я відвіз його додому, коли ми покинули бойові позиції. Зараз він живе з моєю сім’єю у Києві, але продовжує допомагати армії. Ми використали його популярність у соціальних мережах, щоб зібрати 147 000 євро на безпілотники Mini Shark для коригування артилерії», – розповідає Синіцин.

Шайбик-коханець

Олександр Ляшук з Одеської області помуркотів Шайбику — одному із чотирьох безпритульних кошенят, які мешкали у його військовій частині на Південному фронті у 2022 році.

«Шайбик мав найбільшу харизму. Ставало холодно, тому одного разу вночі я взяв його із собою у свій спальний мішок. І саме тоді я закохався у цього кота. Він не просто мій найкращий друг, він мій син», – розповідає Ляшук.

З того часу Шайбик змінив з Ляшуком різні посади і їхнє спільне патрулювання стало вірусною сенсацією.

Ляшук описує свого кота як ідеального мисливця.

«Якось ми були на позиції у лісі, і він за день упіймав 11 мишей. Іноді [він] приносить мишей у мій спальний мішок», — хвалиться Ляшук.

Незважаючи на їхній зв’язок, Шайбик був вільним котом, але завжди повертався до Ляшука. У червні 2023 року він зник на 18 довгих днів, поки не був знайдений українськими солдатами за кілька кілометрів від нього.

«Йому просто потрібно було трохи кохання. Я називаю це відпочинком», – жартує Ляшук.

Шайбик та Ляшук також збирають пожертви для української армії, зокрема, у вересні 2023 року Шайбик отримав спеціальну нагороду за допомогу у збиранні грошей на покупку 7 автомобілів.

Кароліна-мати

Ябченко каже, що ніколи заводив котів.

Ситуація змінилася два роки тому, коли він зустрів Кароліну — нахабну кішку-волоцюгу, яка з’явилася на позиції його військової частини у селі Серебрянка Донецької області.

«Якось Кароліна стрибнула на наше спальне місце, хоча їй цього не дозволили. Ми почали сваритися. У відповідь вона почала народжувати. Так ми отримали сім’ю із шести кішок», — згадує Ябченко.

Під час ротації Кароліна та її кошенята переїжджали із загоном Ябченка, допоки вони не підросли настільки, щоб їх можна було всиновити.

«Ми швидко знайшли їм житло. А ось Кароліна та її біле кошеня Гонор залишилися зі мною. Я відвіз їх до Львова, до свого рідного міста. Моя мама була така рада, що в неї з’явилися два фронтові коти», — сміється Ябченко.

За рік до львівської котячої банди приєднався маленький пес Шабріс, якого Ябченко підібрав під Куп’янськом Харківської області.

«Тепер нам ніколи не нудно вдома. Не можна кидати бідних створінь, які вважають тебе своєю останньою надією», – підкреслює Ябченко.

Герич породистий

На відміну від безпритульних котів з передової, кіт Геральд, відомий як Герич, котячий аристократ. Як тільки Росія напала на Україну, Герич, шотландський висловухий, приєднався до Кирила Люкова, військового координатора Благодійного фонду Сергія Притули, який доставляє допомогу на передову.

«Щоразу він був зіркою шоу, і до нас зверталось стільки бійців, щоб погладити його та сфотографуватися з ним», — розповідає Люков.

На відміну від інших тварин на передовій, Герич зберігає спокій під час російських обстрілів.

Як і Сирський, Герич використовує свою популярність в Інтернеті, щоб допомогти українській армії: наприклад, він зібрав кілька мільйонів гривень на закупівлю автомобілів для армії.

Герич, який живе з Люковим у Краматорську Донецької області, їздив на фронт понад 20 разів.