Видатна українська спортсменка використовує теніс як платформу, щоб розповісти людям у світі про те, що відбувається в Україні і описати допомогу, яка нам потрібна

Легендарна українська тенісистка Еліна Світоліна написала колонку про війну в Україні на шпальтах ВВС і Foreign Ukraine пропонує з нею ознайомитись.

Україна була атакована Росією майже два роки тому. Таке відчуття, що минуло 10 років. Ракети та безпілотники щодня націлені на нашу країну. Це невпинно.

Війна ще триває, і ми не хочемо, щоб світ про це забув.

На початку кожного дня я беру телефон і перевіряю повідомлення від друзів та читаю Telegram-канали.

Мої друзі борються на передовій кожен день за нашу територію та нашу свободу.

Новий рік почався з масованих атак на деякі з наших великих міст, включаючи моє рідне місто Одеса.

Моя бабуся, якій близько 80 років, досі там. Вона відмовилася покинути місто.

Вона живе на 13 поверсі багатоквартирного будинку, і їй доводиться щодня підніматися сходами, тому що вона боїться застрягти у ліфті у разі відключення електроенергії через ракетний удар.

В Одесі проживають мій дядько та його сім’я, а також багато друзів. Ще в мене залишилося багато друзів у Києві та Харкові, де я тренувалась ще підлітком.

Ці міста постійно зазнають ракетних ударів.

Багато людей перебувають у дуже небезпечних місцях, де щодня падають ракети.

На жаль, зараз в Україні до цього звикли.

Українці звикли чути сигнали тривоги усю ніч.

Українці звикли годинами не спати ночами.

Українці намагаються спати на стоянці під своїми будинками, бо наступного ранку хочуть піти на роботу.

Їм треба йти на роботу, бо вони допомагають членам своєї сім’ї, які воюють.

Їм треба працювати, бо їм треба їсти. Їм потрібні гроші, щоби прогодувати своїх дітей.

Люди живуть у стресі щодня через ракети. Це надзвичайно тривожно та руйнівно, і я побоююся довгострокових наслідків для молодого покоління.

В українців таке відчуття, що усі зовні починають забувати про нашу країну.

Два тижні тому, наприклад, на Україну впали сотні ракет, і здавалося, що про це розповіли лише один чи два світових ЗМІ.

Це був один із найгірших днів з початку російського вторгнення.

Люди у всьому світі перестають говорити про те, що відбувається, і не так обізнані про те, що відбувається в Україні.

У тенісі є люди, які хочуть допомогти, і ми проводили заходи на турнірах WTA у Чарльстоні та Індіан-Уеллсі. Був також проект, який ми провели у Польщі за величезної допомоги Інги Свьонтек для підвищення обізнаності та фінансування.

Але таке відчуття, що люди намагаються більше не цікавитись і кожен займається своєю справою.

Звичайно, у світі відбуваються й інші війни, про них теж варто говорити, але відчувати себе забутими для нас все одно дуже сумно.

Це дуже боляче і нам важко це зрозуміти.

Зірки спорту відчувають відповідальність за використання наших платформ.

Представляючи Україну щотижня на корті, я намагаюся використовувати теніс як платформу, щоб розповісти людям про те, що відбувається, і описати допомогу, яка нам потрібна.

Як видатна українська спортсменка, я вважаю своєю місією допомогти Україні та українцям, які її потребують – чи це відновлення будинків, медичні потреби чи допомога молодим спортивним талантам.

Я хочу цієї відповідальності. Це мотивує мене прокидатися щоранку і робити щось корисне для українського народу.

Наприклад, Олександр Долгополов – колишня 13-та ракетка світу, який дійшов до чвертьфіналу Відкритого чемпіонату Австралії з тенісу у 2011 році – бореться на передовій і розповідає мені, яке екіпірування потрібне у його підрозділі.

Якось їм терміново знадобилася машина, бо треба було доставити людей до лікарні, тому я скористалась своїми зв’язками, допомогою свого фонду та пожертвувала свої гроші, щоб допомогти їм.

Це ситуація, коли я можу бути корисною нужденним людям і завжди рада зібрати гроші.

Звичайно, у нас є політики та деякі речі, які я не можу змінити чи контролювати.

Але я намагаюся робити все, що в моїх силах, разом з іншими спортсменами, такими як легенда українського футболу Андрій Шевченко, гравці Прем’єр-ліги Олександр Зінченко та Михайло Мудрик, а також боксер Олександр Усик.

Ми є невеликою групою спортсменів, які представляють Україну на світовій арені.

Зараз я тут, в Австралії, але мені завжди потрібно знати те, що відбувається вдома і чим я можу допомогти.

Людям збоку може здатися, що важко знайти правильний баланс між зосередженням уваги на тому, що відбувається вдома та на турнірі Великого шолому.

Я маю бути в курсі усіх подій, навіть коли граю так далеко від дому.

Мій фонд знаходиться в Україні, тому я отримую від команди інформацію про те, як ми можемо допомогти деяким людям, які опинилися у скрутній ситуації.