Росіяни досягли певного тактичного успіху, витіснивши українських солдатів з лісу та кількох сіл на Харківщині, але значний прорив практично неможливий в епоху дешевих і смертельно влучних дронів

Чотири місяці російські війська намагалися захопити східноукраїнське село Синьківка. На карті це виглядає, начебто легко. Їхня передова позиція знаходиться на узліссі. Це за 500 метрів від лінії фронту в Україні та серед зруйнованих котеджів. Кожні кілька днів росіяни атакують. Їхні набіги на відкриту місцевість закінчуються однаково: повною катастрофою. Броньовані машини з людьми, що сидять нагорі, мчать місяцеподібними вирвами і розколотими деревами. Незабаром усе йде негаразд. Дехто вибухає на мінах; інші панікують та відступають. Українці відстрілюють піхоту, що біжить, за допомогою дронів і артилерії. Зазвичай, усі росіяни вмирають. Про це йдеться у спецрепортажі The Guardian, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Там справді піпець. Жахливі зображення. Можна побачити тіла, що лежать у зигзагоподібних окопах і замерзлих западинах. Поруч лежать згорілі кістяки бойових машин БМП-1, їх не менше 10. Незважаючи на це, росіяни продовжують атакувати», — розповідає Гліб Молчанов, український оператор безпілотника, показуючи відео, яке він зняв з поля бою за кілька кілометрів на північний схід від міста Куп’янська.

Майже через два роки після тотального вторгнення Володимира Путіна, Україна припинила наступ. Натомість, використовує стратегію активного захисту: стримує росіян та іноді завдає контрударів. Тим часом, Москва хоче йти вперед. Вона мобілізувала у Куп’янську десятки тисяч військовослужбовців. Багато з них — колишні ув’язнені, завербовані безпосередньо із СІЗО та службовці у підрозділах «Шторм-З».

Кремль має дві найближчі цілі. Одна із них — повернути Куп’янськ, ворота другого міста України, Харкова. Інший варіант — захопити важливе місто Авдіївку, розташоване неподалік окупованого обласного центру Донецька. Досі Москві не вдалося досягти жодної військової мети. При цьому вона втратила величезну кількість військ, танків й техніки.

Труднощі, з якими зіткнулася Росія у Синьківці, вказують на глобальнішу проблему, яка постає перед обома арміями.

«Це війна броні проти снарядів. Наразі снаряди перемагають. Росіяни досягли певного тактичного успіху, витіснивши українських солдатів з лісу та кількох сіл. Однак, значний прорив практично неможливий в епоху дешевих і смертельно влучних дронів», – підкреслює Молчанов.

Результатом масового використання Україною та Росією безпілотних літальних апаратів (БПЛА) є своєрідна війна, яка робить традиційну доктрину НАТО «застарілою». Дрони-камікадзе з виглядом від першої особи коштують 400 доларів кожен.

«Їх купують на китайському торговому майданчику Alibaba. Ніхто зараз не знає, як просуватись уперед. Все руйнується дронами та артилерією», – каже Молчанов.

Куп’янськ був захоплений Росією на третій день вторгнення, але втрачений через сім місяців. Повідомляється, що Путін наказав своїм генералам повернути назад територію вздовж східного берега річки Оскіл, на якій розташоване ключове залізничне місто. Сюди входить Синьківка – колишнє селище з трьома дорогами та клубним будинком, а також сусідні села Петропавлівка та Кучерівка.

Голова військової адміністрації Куп’янська Андрій Бесєдін заявив: «Їхній план не відповідає нашому плану».

Зі свого підвального офісу без вікон він зазначив, що попередні терміни, встановлені Росією для захоплення української території, минули. Тактика «м’ясорубки» Москви виявилася неефективною, сказав він, додавши: «Їм начхати на людські життя, зокрема на власний народ.

«Що відбудеться далі залежить від того, чи отримає Київ більше зброї від цивілізованого світу. Можливо, ми маємо достатньо засобів для захисту. Але цього замало, щоб перемогти ворога. Аргументи у Вашингтоні, де республіканці у Конгресі заблокували допомогу Києву на суму 61 мільярд доларів, вплинули на Куп’янськ і долю 3500 осіб, які там залишилися», – вважає Бєсєдін.

Поки російські війська застрягли, вони знищують місто. Минулого року вони зруйнували Куп’янський музей, вбивши його директора, а також пофарбований в абрикосовий колір палац культури. Вони розбомбили лікарню, поліклініку та адміністративну будівлю на вершині пагорба. Постраждали також ринок, м’ясокомбінат та універсальна рибна компанія.

Бесєдін розповів, що колись Куп’янськ був «милим» місцем із фабриками, робочими місцями та школами. Влітку тут гуляли закохані ландшафтним парком, а діти купалися у річці і грали під вербами. Він сказав, що його попередник на посаді мера здав місто без бою, а потім зник, ймовірно, втік до Росії. На запитання, чи є майбутнє Куп’янська, Бесєдін відповів: «Так. Ми зможемо допомогти, коли буде звільнено Донецьку та Луганську області».

Незважаючи на війну, Бесєдін заявив, що деякі місцеві жителі відмовляються їхати.

«Ми питаємо їх щодня. Ми маємо гарячу лінію. Але це залежить від них», – зазначає він.

У вересні та січні влада провела вимушену евакуацію батьків з дітьми із сіл, що обстрілюються. У Синьківці не залишилося мирних жителів, але кілька мешканців – більшість із них літні – чіпляються за свої будинки у прилеглих населених пунктах, не звертаючи уваги на ракети С-300 та авіаційні бомби.

Багато з них стають жертвами. Інна Дяків, нейрохірург Харківської обласної лікарні, розповіла, що пацієнти з Куп’янська та околиць казали їй, що хочуть бути самостійними.

«Вони кажуть, що охороняють свою власність чи не можуть піти через свійську тварину. Лише деякі з них чекають на повернення росіян. Вони не кажуть про це відверто. Ви можете про це здогадатися. Через Росію вони отримали осколкові поранення. Це божевілля», – каже Дяків.

Богдан Войцеховський, заступник керівника праворадикального добровольчого загону Freikorps, вважає, що наближення президентських виборів у Росії пояснює цю безглузду активізацію на фронті.

«Вибори у РФ – це імітація. Проте, режиму необхідно переконати людей проголосувати за Путіна і продемонструвати підтримку. І ось вони із величезними втратами захоплюють кілька сотень метрів. Їм потрібно чогось досягти і продемонструвати це як успіх», – наголошує Войцеховський.

Прогнози про те, що Росія на початку січня 2024 року розпочне масований наступ на Куп’янськ, виявилися помилковими. Керівник Харківської військово-цивільної адміністрації Олег Синєгубов заявив, що ворог перегруповується. Нещодавно російські війська робили від 2 до 5 атак на день порівняно із 15-20 у новому році. Вони не зібрали ударну групу у цьому районі, а зимові умови ускладнювали операції.

Молчанов вважає, що Москва ще має розробити план, який дозволив би їй прорвати оборонну лінію України.

«Зараз ми знаходимося у свого роду технологічному безвиході. Гра за росіянами. Вони вирішують, де та коли атакувати. Але я не думаю, що вони матимуть змогу завоювати Куп’янськ. Жодна зі сторін не зможе перемогти без хитрощів та інновацій», – переконаний Молчанов.

Нещодавно він та його команда помітили сліди на снігу неподалік Синьківки. Вони вели до підземного сховища. Його викопали під металевим каркасом кинутої російської бронетехніки. Молчанов збільшив зображення за допомогою камери свого дрона. Потім він скинув бомбу. Невідомо, чи хтось був усередині.

«Моя робота – вбивати росіян. Їм не варто було приходити сюди. Мені їх не шкода», – резюмує він.