Відносини Великобританії та ЄС найближчим часом розвиватимуться у позитивному напрямку, а після ймовірної перемоги Дональда Трампа на президентських виборах в США можуть стати ще кращими

Вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року викликало безпрецедентну солідарність на більшій частині європейського континенту, надавши великого значення спільному фронту проти агресії президента Володимира Путіна. Сполучене Королівство було першим у багатьох напрямках, забезпечуючи лідерство та формуючи порядок денний. Найбільше це проявилося у рішеннях надати Києву досконаліше озброєння.

Про це йдеться в авторській публікації Бенджаміна Мартіла, старшого викладача політики та міжнародних відносин і заступника директора Інституту Європи в Единбурзькому університеті та Моніки Сус, запрошеної професорки Центру міжнародної безпеки Hertie School, доцентки Польської академії наук та запрошеної наукової співробітниці Центру передових досліджень Роберта Шумана при Європейському університетському інституті на сторінках Carnegie Europe, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Окрім цього, Велика Британія розширила свої навчальні місії для українських збройних сил, надала гарантії безпеки новим членам НАТО – Фінляндії та Швеції і працювала зі своїми дипломатичними мережами, щоб заручитися потужною підтримкою Заходу.

Євросоюз, зі свого боку, працював над розгортанням різних інструментів цивільного арсеналу для підтримки Києва. Через Європейський фонд миру країни-члени ЄС надали Україні мільйони євро військової та невійськової допомоги. ЄС також надав Україні та Молдові статус країн-кандидатів, що відкриває їх шлях для майбутнього членства. Крім того, країни-члени ЄС погодили 11 пакетів санкцій, спрямованих проти російської економіки.

Колективні європейські зусилля базувались на згуртованості між державами-членами ЄС — включно з нібито цивільними та нейтральними країнами, а також такими, як Угорщина, які часто діяли, щоб перешкодити зовнішньополітичним ініціативам ЄС.

Проте Brexit — вихід Британії з ЄС — з січня 2021 року розірвав офіційні зовнішньополітичні відносини між Великою Британією та ЄС. Коли Росія напала на Україну, політики з обох сторін досі мирилися з рішенням Бориса Джонсона на початку 2020 року не укладати офіційної угоди щодо зовнішньої політики, політики безпеки та оборони.

Оскільки Угода про торгівлю та співробітництво (TCA) не охоплює зовнішню політику, Великобританія з початку 2021 року відмовилася від двосторонніх відносин із державами-членами ЄС та намагалася відновити свої повноваження як глобального, а не європейського гравця.

Рішення Великої Британії не здійснювати перевірки товарів, які вимагаються згідно з Протоколом про Північну Ірландію, і її постійні погрози підірвати Угоду про вихід з ЄС призвели до погіршення політичних і дипломатичних відносин з європейськими партнерами.

Вторгнення Росії в Україну дозволило відновити співпрацю у зовнішній політиці. Це відклало внутрішньоєвропейські суперечки на перспективу та спонукало до рішучої колективної відповіді.

Після вторгнення РФ в Україну, відбулися переговори на високому рівні між Борисом Джонсоном і лідерами ЄС, зокрема президентом Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн і високим представником ЄС Жозепом Борреллем. Тодішній міністр закордонних справ Великобританії був присутній на позачерговому засіданні Ради закордонних справ.

Персонал Великої Британії скерували до центру обміну військовою технікою, призначеною для України у Брюсселі, і почалися перші переговори щодо участі Великобританії у проекті військової мобільності в рамках Програми постійного структурованого співробітництва ЄС (PESCO). Співпраця щодо санкцій тривала після Brexit, і Велика Британія продовжувала інформувати та впроваджувати окремі пакети, узгоджені державами-членами ЄС.

Але, незважаючи на всі ці зусилля, Джонсон виявився складним особистим партнером для ЄС. В ЄС було відчуття, що Сполучене Королівство свідомо применшує колективні європейські зусилля, щоб зміцнити глобальний імідж Британії. Крім того, Сполучене Королівство як і раніше прагне перевести розмови в альтернативні рамки, такі як НАТО чи G7, де це можливо, і тримати співпрацю Великобританії та ЄС поза увагою політичного радара. Джонсон виступав за вихід Великобританії з ЄС і намагався відмовитися від юридичних зобов’язань, взятих в Угоді про вихід з ЄС.

Відставка Джонсона покращила політичні відносини Великобританії та ЄС. Його безпосередня спадкоємиця, Ліз Трасс, дотримувалась прагматичної політики і намагалась навести мости з європейськими союзниками, а її тепла реакція на пропозиції президента Франції Еммануеля Макрона щодо Європейської політичної спільноти допомогла створити музику нового настрою.

Ріші Сунак, який змінив Трасс на посаді прем’єр-міністра після місяця перебування на посаді, продовжив цей прагматичний підхід, водночас дотримуючись політики непохитної підтримки Києва. Сунак анонсував тренувальну місію для українських пілотів, а також передачу Україні ракет великої дальності. Він також працював за лаштунками над дипломатичним вирішенням питань Протоколу Північної Ірландії, висловлених у Віндзорській рамковій угоді, погодженій на початку 2023 року.

Угода усунула одну з найважливіших перешкод на шляху розширення співпраці Великобританії та ЄС після Brexit і проклала шлях для інтенсифікації співпраці у сфері зовнішньої політики та безпеки. Хоча Сполучене Королівство продовжує відхиляти пропозицію структурованого діалогу з ЄС, угода Сунака надала офіційним особам з обох сторін повноваження для активізації практики співпраці.

Хоча багато чого можна досягти неформальним шляхом, більш структуровані домовленості дозволили б поглибити співпрацю, яку можна було б поширити на інші сфери, водночас зменшуючи неефективність і проблеми координації та допомагаючи відгороджувати практику співпраці від політичних суперечок у майбутньому.

Проте, проведення виборів в ЄС у 2024 році матиме важливі наслідки для реакції Заходу на війну Росії проти України.

Офіційні особи з обох сторін очікують, що відносини Великобританії та ЄС продовжуватимуть розвиватися у позитивному напрямку у найближчі місяці, незалежно від того, хто буде на Даунінг-стріт. У той час як лейбористський уряд міг би прагнути до більш структурованого партнерства, щоб сигналізувати про тісніші відносини з ЄС, прагматичний консервативний уряд, швидше за все, шукав би менш формалізовані засоби досягнення тих самих цілей.

Якщо президентські вибори в США у листопаді 2024 року виграє Дональд Трамп, лідерство Великої Британії та ЄС стане ще важливішим для підтримки та координації зусиль Заходу. Відносини повинні бути належно зміцнені.

Подібна логіка справді може застосовуватися в ЄС, якщо представництво популістів суттєво зросте на виборах до Європейського парламенту у травні 2024 року, а роль Британії буде ще більше оцінюватися в європейських столицях, де популістський уряд не має влади.

Одним словом, Велика Британія може керувати ззовні, але вона продовжує відігравати важливу роль у реакції Заходу. І як це не парадоксально, але після Brexit, політика Великої Британії виглядає однією з найстабільніших щодо військової підтримки України у війні проти Росії.