У 2023 році в Африці відбулося кілька проривних для України подій: перші візити керівника МЗС Дмитра Кулеби на чорний континент, перша прес-конференція президента Володимира Зеленського для африканських ЗМІ, а українські спецпризначенці вперше взяли участь у бойових діях на території африканської країни

У 2023 році Україна приєдналася до «великої африканської гри». Вперше в історії незалежної України її міністр закордонних справ здійснив два дипломатичних візити на чорний континент, президент Володимир Зеленський провів велику прес-конференцію для представників африканських ЗМІ, а українські спецпризначенці взяли участь у бойових діях в Судані. Не залишаються осторонь і росіяни. Вони налагодили відносини із Буркіна-Фасо, консолідували західноафриканські хунти та організували наступний саміт Росія-Африка. Африканський континент є однією з важливих арен глобального протистояння між Києвом і Москвою, а це означає, що боротьба за Африку буде тільки загострюватися. Про це йдеться в аналітичній публікації польсько-білоруського видання BelSat, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Росія орієнтується на Західну Африку

На африканському континенті розташовані 54 держави-члени ООН, тобто приблизно 30% загальної кількості країн, які представлені в ООН і мають право голосу. Завоювати прихильність урядів (або й зовсім їх змінити) у ненайбагатших країнах, які часто характеризуються внутрішньою нестабільністю, набагато легше, ніж у регіонах зі стабільними демократичними традиціями. Значною мірою тому Росія в останні роки робила сильний акцент на Африці. На Генасамблеї ООН голос кожної держави «важить» однаково. Таким чином, «африканський маршрут» дозволяє Росії з найменшими витратами збільшити своє значення на міжнародній арені.

Підкорюючи Африку, Росія спиралася на групу Вагнера та пов’язані з нею структури, багато в чому повторюючи шлях європейського колоніалізму. Основними інструментами Москви є військова сила, корупція та дезінформація, за допомогою яких Росія з 2019 року будує свою «африканську імперію». Її серце знаходиться в Центральноафриканській Республіці, де росіянам вдалося досягти найбільшого контролю над ключовими територіями. Йдеться, насамперед, про контроль над збройними силами та виборчим процесом у країні, а також про монополію на насильство, якою можуть користуватися російські найманці.

У Західній Африці Кремль будує коаліцію проросійських режимів навколо Малі. Влітку 2023 року, внаслідок військового перевороту, владу у Нігері захопила проросійська хунта, а наприкінці 2023 року почалося будівництво російської військової бази у Буркіна-Фасо (тут «Росатом» планує побудувати першу атомну електростанцію у Сахелі і другу в усій Африці). У Лівії залишаються сотні російських найманців, які, за даними деяких ЗМІ, беруть участь у громадянській війні в Судані, підтримуючи сили повстанців.

Економічні інтереси Росії на континенті сягають ще далі. Кремлівські дипломати діють у всіх 54 країнах Африки, де працюють російські представництва та державні організації. Іспанське видання El Pais зазначає, що понад 40 африканських країн тісно співпрацюють з Росією (зокрема, російські найманці).

У 2023 році в Санкт-Петербурзі вдруге пройшов російсько-африканський саміт за участю Володимира Путіна, запрошення взяти участь отримали лідери всіх 54 африканських країн. Щоправда, їх приїхало лише 17 (вдвічі менше, аніж чотири роки тому у Сочі), а 9 країн взагалі проігнорували подію. Російська влада заявила, що це сталося через тиск Заходу.

Незважаючи на певні труднощі, минулого року вплив Росії в Африці зріс помітно більше, ніж будь-якої іншої країни. Це відбулось завдяки агресивному підходу, неприйнятному для більшості суперників Росії – поєднанню приватних військових компаній, дезінформації, втручанню у вибори, підтримки державних переворотів і постачання зброї дружнім режимам. Захід давно не грає за такими правилами, незважаючи на їх високу ефективність.

Кривавий вплив

Один із керівників Вашингтонського центру стратегічних досліджень Африки Джозеф Зігль назвав 2023 рік «неоднозначним» щодо російського впливу в Африці. Привабливість Росії в очах африканців загалом значно знизилася. Москва не змогла помітно збільшити інвестиції та значно покращити торговельні відносини з чорним континентом, не змогла створити нові робочі місця та вирішити проблеми безпеки, які продовжують загострюватися.

«Однак, незважаючи на репутаційну шкоду, Москва продовжує отримувати вигоду від агресивної кампанії дезінформації своїх пропагандистів у франкомовній Африці. Ця кампанія має на меті звинуватити у всіх проблемах стабільності, економіки та безпеки французький колоніалізм», – зазначає Зігль.

Росія також намагається ще більше використовувати мінливий політичний ландшафт у Судані. За підтримки Москви та Об’єднаних Арабських Еміратів воєнізоване угруповання повстанців – Сили швидкої підтримки – може стати найпотужнішим в країні. Лідер повстанців генерал Мохамед Хамдан Дагало має тісні стосунки з Москвою – він співпрацює з росіянами у незаконній торгівлі золотом. Раніше Дагало пообіцяв Росії доступ до морського порту у місті Порт-Судан. Консолідуючи контроль своїх союзників у Західному Судані, Кремль може об’єднати підконтрольні йому території в Центральноафриканській Республіці та на сході Лівії.

З квітня 2023 року у Судані триває громадянська війна між урядом і Силами швидкої підтримки повстанців. Лідер повстанців Мохамед Хамдан Дагало тісно співпрацював з керівником Wagner Group Євгеном Пригожиним. Разом вони курували незаконний видобуток золота у Судані та прикордонній Центрально-Африканській Республіці, а також незаконний продаж дорогоцінних металів через Об’єднані Арабські Емірати. Після смерті Пригожина Москва продовжує підтримувати Сили швидкої підтримки, а Україна почала розвивати відносини з міжнародно визнаним урядом Судану.

За прогнозами Зігля, у найближчому майбутньому Росія продовжить свою африканську експансію за допомогою приватних військових компаній – підтримуватиме дружні режими та намагатиметься отримати максимальну вигоду від нинішніх африканських конфліктів (і, якщо знадобиться, намагатиметься запалювати нові).

Україна вступає в африканську гру

На відміну від Росії, Україна до 2023 року не вела системної та цілеспрямованої діяльності на африканському континенті. В Африці діяло 11 українських дипломатичних представництв, але ступінь їхнього впливу на політику континенту незрівнянно менший з російськими державними та приватними структурами.

Африканська стратегія України була затверджена у січні 2022 року, незадовго до початку повномасштабного російського вторгнення, але дипломатичний прорив стався лише через рік. Українська влада активізувала свої зусилля для досягнення амбітної мети – кинути виклик російській експансії в Африці та ліквідувати її наслідки. У 2023 році в Африці відбулося кілька проривних для України подій.

По-перше, було два великих африканських турне міністра закордонних справ Дмитра Кулеби. У травні 2023 року він відвідав з офіційним візитом Марокко, Ефіопію, Руанду, Мозамбік та Нігерію. У липні 2023 року він також став першим міністром закордонних справ України, який відвідав Екваторіальну Гвінею (важливу для Києва країну із потужним впливом Росії) та Ліберію. Візит до Ліберії відбувся майже одночасно з початком російсько-африканського саміту в Санкт-Петербурзі, який влада країни проігнорувала.

У листопаді 2023 року глава МЗС України вперше за 25 років відвідав Південно-Африканську Республіку (члена БРІКС), а парламентська делегація вперше відвідала Танзанію.

Основними завданнями, які Володимир Зеленський поставив перед МЗС щодо Африки, є забезпечення продовольчої безпеки партнерів України та консолідація їхніх зусиль (насамперед, у міжнародних структурах) для досягнення миру в Україні.

Для цього Україна планує відкрити 10 нових дипломатичних місій в Африці. Будівництво посольства в Гані вже розпочато. Далі на черзі Руанда, Мозамбік і Ботсвана.

«Неважливо, який вплив має Росія, головне – діяти і зламати його… Що ми від цього отримаємо? Політична підтримка, вихід українського бізнесу на нові ринки, покращення української репутації. Це довгострокова гра, але президент наказав нам почати в неї грати. Це принесе очікувані результати», – заявив міністр закордонних справ  України Дмитро Кулеба.

По-друге, 15 листопада 2023 року у Києві Володимир Зеленський взяв участь в історичній для України прес-конференції з представниками африканських ЗМІ. За понад 30 років історії суверенної України жоден із політичних лідерів країни не приділяв Африці такої уваги. Захід відвідали журналісти з Анголи, Ботсвани, Тунісу, Гвінеї, Кенії, Марокко, Нігерії, Сенегалу, Південної Африки та Замбії.

Основний меседж виступу Зеленського полягав у тому, аби підкреслити, що Україна прагне до стратегічного партнерства з африканськими країнами, а після закінчення війни готова інвестувати великі кошти. Сам Зеленський готовий поїхати в Африку і особисто зустрітися з її лідерами.

«Найголовніше для нас – зробити все можливе для досягнення стабільності у світі та миру на території нашої країни. І до кінця цієї війни закликати до порядку кожного агресора з колоніальними амбіціями», – завершив свій виступ український президент.

По-третє, у вересні 2023 року вперше з’явилися підстави говорити про військове втручання України у бойові дії на території однієї з країн Африки. Йдеться про Судан, де, ймовірно, були помічені спецпризначенці української розвідки (ГУР).

На опублікованих в Інтернеті відео видно, як групи солдатів без розпізнавальних знаків проводять нічні операції у містах, знищуючи бійців Сил швидкої підтримки та атакуючи ворога за допомогою безпілотників. Пізніше джерела ГУР підтвердили, що це дійсно українські офіцери, які працюють на міжнародно визнаний уряд. Це їхній перший досвід участі у бойових діях на території іншої країни. Раніше українські військові були присутні в Африці лише у складі міжнародних миротворчих місій.

Результати голосування резолюцій щодо України в Генасамблеї ООН показують, що Африка ще залишається регіоном, де близько половини країн не поспішають однозначно ставати на бік Росії у протистоянні з Україною та Заходом. Досі африканські союзники Москви не завжди голосували «за» чи «проти», а радше обирали більш безпечну позицію для міжнародних відносин – не брали участь у голосуванні. Водночас ключові резолюції щодо війни в Україні підтримують близько половини африканських країн.

На думку аналітика Джозефа Зігля, у 2023 році українсько-африканські відносини перебували у стані «гострого дипломатичного дефіциту». Це стосується як кількості дипломатичних місій, так і якості відносин з країнами регіону. Проте, за останній рік Київ доклав багато зусиль у відносинах з африканськими країнами.

«На мою думку, в Африці дедалі більше цінують спроби України зміцнити зв’язки з континентом. Вважаю, що відновлення та збільшення поставок українського зерна до Африки може закласти основу для довгострокових і взаємовигідних торговельних відносин. Симпатію до України може посилювати й те, що це порівняно невелика країна, яка захищається від нападу великого й агресивного сусіда. Проте, Київ має докласти зусиль, щоб розвіяти російські міфи про війну в Україні, адже кремлівські пропагандисти та дезінформатори досить успішно поширюють свої наративи у місцевих ЗМІ та соцмережах, ефективність яких неможливо недооцінити», – наголошує експерт.