Авдіївка перетворилась на місто-привид, з якого масово виїжджають останні жителі

В Авдіївці до війни проживало понад 30 000 жителів, а зараз їх залишилося не більше 1000 і після загострення бойових дій, кількість людей, які вирішили евакуюватись, невпинно зростає

Після кількох місяців запеклих боїв невеликі групи російських військ досягли зруйнованого східноукраїнського міста Авдіївки та намагаються там закріпитися. Невелика кількість цивільних осіб, які залишилися, переважно втікають з міста під безжальним вогнем, а українські збройні сили намагаються відбити атаки. Авдіївка є воротами до підконтрольного Росії міста Донецька. Фактично перебуває на лінії фронту з 2014 року, коли розпочалась війна на сході України. Усі спроби російських військ просунутися туди дотепер провалювались. Про це йдеться у спецрепортажі ВВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Мешканці, які втекли, і волонтери, які намагаються евакуюватися з Авдіївки, розповіли, що нещодавно російські війська захопили кілька вулиць у південній частині міста. Один волонтер, який побажав залишитися неназваним, заявив, що вперше їх бачили на околиці міста 19 січня 2024 року.

«Деяким людям вдалося вибратися з тих районів, але це було два дні тому. Зараз ніхто не виходить. Ми лише отримуємо інформацію, що на вулицях є мертві тіла, але йти туди надто небезпечно», – розповідає волонтер.

У довоєнній Авдіївці проживало понад 30 000 жителів. Минулого літа їх було десь 1650. Зараз їх залишилося трохи більше 1000. Багато з них втекли, але багато людей убили.

Начальник міської військової адміністрації Віталій Барабаш каже, що на околиці міста вдалось вийти невеликим російським диверсійним групам.

«Вони не зайшли серйозними силами. Так, у них був певний успіх, але вулиця, про яку всі говорять – вулиця Соборна – під нашим контролем. Ми їх витіснили», – повідомляє Барабаш.

Однак, це перший випадок, коли росіянам вдалося увійти у місто з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.

З жовтня 2023 року росіяни розв’язали невпинну кампанію артилерійських і авіаційних ударів. Влада повідомляє, що тільки у січні 2024 року вони скинули понад 300 керованих авіаційних бомб.

Будівлі у місті перетворилися на руїни, тому Авдіївка стала кладовищем та містом-привидом.

Загиблі залишилися під завалами, оскільки немає ані аварійних служб, ані обладнання, щоб розчистити уламки.

Влад Маховський, волонтер, який займається евакуацією мирних жителів, показав повідомлення від мешканця кілька днів тому.

«На вулиці Соборній потрапив у підвал, де багато людей загинуло», – йдеться у цьому повідомленні.

Волонтер не зміг туди потрапити, бо вулиця тепер є по суті новою лінією фронту.

Геннадій Юдін та його колега Дмитро Соловій входять до складу поліцейського підрозділу «Білі ангели», який займається евакуацією людей.

Часто вони першими прибувають на місце вибухів, тобто стають цілями наступних нападів.

Раніше на місці авіаудару вони виявили жінку, яка сильно стікала кров’ю у будинку.

Поруч пролунали постріли, коли вони обробляли її поранення. Невдовзі після цього безпілотник скинув бомбу, яка ледве проминула їхнє авто.

«Зараз багато мешканців уникають перебування у підвалах великими групами. Російські безпілотники можуть помічати, де вони скупчуються, і скидати бомби. Вони також можуть виявити дим від печей», – каже Барабаш.

Незважаючи на бомбардування та нестерпні умови проживання, ще є контингент недоброзичливців, які не бажають евакуюватися.

Юдін зауважує, що багато людей бояться невизначеності після переїзду на нове місце.

На одному з відео, якими «Білі ангели» поділилися з BBC, вони відвідують літню жінку після того, як біля її будинку впало кілька ракет. Вони благають її поїхати до онуків, але вона відмовляється.

«Дайте мені тут померти», — відповідає вона слабким голосом.

Серед багатьох українців існує думка, що ті, хто залишився у прифронтових селах і містах, мають проросійські погляди. У деяких випадках це може бути правдою, але з іншої сторони, ті, хто залишаються, коли смерть може настати будь-якої миті, навряд чи мотивовані політикою.

Із загостренням бойових дій кількість тих, хто виїжджає, зросла – 400 осіб із жовтня 2023 року, за даними військової адміністрації міста.

Деякі люди виїжджають, бо поранені й потребують термінової медичної допомоги.

«Моя дружина дуже хвора, тому я вирішив їхати. Це нестерпно. Мені потрібно їхати, щоб врятувати її», – розповідає місцевий житель Віктор.

Він серед шести людей, які виїхали разом із волонтером Владом Маховським. Вони поспілкувались з BBC, коли зробили коротку зупинку у Мирнограді, приблизно за 50 км від їх рідного міста.

Вони з цікавістю спостерігали, як люди йшли тротуаром, а машини чекали на світлофорі. Таких сцен вони не бачили майже два роки.

Буквально за півгодини до того, коли вони виїжджали з Авдіївки, біля їх другої машини впав снаряд, але, на щастя, ніхто не постраждав.

79-річна Катерина Василівна досі труситься від мандрівки, яку тепер називають «дорогою життя».

Біля її будинку тричі падали снаряди і ракети, але смерть чоловіка змусила її виїжджати.

«Він пішов по хліб і не повернувся. Мене залишили одну. Я так перелякалась під час ударів, що мою ногу паралізувало», — розповідає вона зі сльозами на очах.

Вона витирає сльози з обличчя, але неприємні спогади змушують її плакати.

«У мене згорів будинок, обвалилася стеля. Ракета влучила у сусідній будинок і зрівняла його із землею. Від будинку нічого не залишилося», – каже Катерина Василівна.

Її попутник Роман залишив дідуся і бабусю, які відмовилися їхати.