Оптимізм перших днів російського вторгнення вичерпався і на зміну прийшли жорстокі реалії війни – похорони, поранення, ракетні удари, тому багато чоловіків і жінок намагаються уникнути мобілізації у той час, як солдати на фронті потребують ротації

У продуктових крамницях, на роботі та на гамірних вулицях Києва Ольга Білянська намагається приховати своє роздратування через розкол, який, на її думку, поглиблюється в українському суспільстві. Минуло майже два роки, як її чоловік, прикордонник, з ентузіазмом пішов добровольцем до Збройних сил України. Минуло близько півроку, як він отримав осколкове поранення під час бойових дій на сході країни. Його вже передислокували, і зараз невідомо, коли він повернеться додому. Про це йдеться у спеціальному репортажі американського видання NPR, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Я не розумію, чому ті, хто першими приєднався до збройних сил, досі захищають нашу країну», — каже вона, а інші люди — вона показує рукою у бік жвавої вулиці Києва — просто живуть своїм нормальним життям. Це не справедливо».

Майже через два роки після повномасштабного вторгнення Росії, Україна опинилася втягнутою у криваву війну на виснаження з країною, яка має утричі більше людей. Це не рівний бій. Солдати втомилися. Цивільні також.

Але враховуючи те, що Росія ще намагається захопити територію на сході та півдні України, а також через затримки нових пакетів військової допомоги Заходу, керівництво України перебуває під зростаючим тиском, щоб посилити свою оборону, мобілізувавши більше солдатів.

Питання в тому, як.

Війна може тривати протягом наступних років, тому виникло питання, хто повинен воювати — як довго і в якій якості. Дехто, як Білянська, вважає, що потрібно більше людей мобілізувати. Дехто вважає, що не зобов’язаний це робити, і ця думка зміцнилася через майже два роки сирен повітряної тривоги та ракетних ударів.

Інші налякані цією перспективою. Чоловіки побоюються виходити з дому. Дружини переживають за своїх чоловіків. Матері хвилюються за своїх синів.

«Дехто досі вірить, що ця війна їх не дістане. А вона дістане. Ця війна жорстока», – вважає Білянська.

Початковий ентузіазм України згас

За кілька місяців після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року, десятки тисяч мирних громадян України зголосилися приєднатися до захисту своєї країни. Російські війська прогнали з української столиці та з більшої частини північного сходу країни. Було відвойовано південне портове місто Херсон.

Громадський і військовий дух був високим. Перемога здавалася можливою.

Але після невдалого українського контрнаступу бойові дії зайшли у глухий кут.

«Руху не бачимо. Тепер ми просто втомилися», — каже український артилерист з позивним «Дзвін».

Вважається, що загинули десятки тисяч українських військових і ще десятки тисяч отримали поранення. Ані Україна, ані Росія не розголошують кількість жертв.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії, в Україні запроваджено воєнний стан, який забороняє залишати країну чоловікам віком від 18 до 60 років і зобов’язує їх стати на військовий облік. Чоловіки віком від 18 до 26 років не можуть бути мобілізовані, але заохочуються добровольцями.

Чоловіків від 27 до 60 років можна примусово мобілізувати. Цивільні та адвокати, які представляють інтереси людей, які не хочуть служити, кажуть, що останніми місяцями представники ТЦК стали агресивнішими.

Соцмережі рясніють відео, як чоловіків забирають до армії прямо з вулиці. Страхи перед мобілізацією поділяються серед родини та друзів, про них розповідають у спортзалах та перукарнях.

«Хапають людей на вулицях. Для чоловіків зараз це найстрашніше», — зазначає 30-річний перукар Євген Щербина з Києва, який не хоче називати свого прізвища, боячись бути мобілізованим.

«Дзвін» каже своїм друзям на заході України «бути готовими».

«Я кажу своїм друзям, щоб вони навчилися керувати безпілотниками, щоб, коли [вони] з’являться, то могли сказати: «Я не хочу бути десантником. Я хочу бути оператором безпілотника», — зазначає він.

Багато українців не хочуть бути мобілізованими

У листопаді 2023 року міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров заявив, що країна починає «розумну мобілізацію». У рамках пілотного проекту мобілізовані зможуть обирати, до якої військової частини і на яку спеціальність вони бажають вступати.

«Людина вибирає: бути оператором безпілотника або служити в роті ударних безпілотників. Він може бути сапером чи водієм. Всі посади будуть доступні», – сказав Федоров.

Відстрочку від мобілізації в Україні можна отримати на таких підставах: за станом здоров’я, для здобуття вищої освіти, для виховання трьох і більше дітей, за наявності близького родича, який загинув або пропав безвісти під час війни.

Минулого літа президент Володимир Зеленський звільнив усіх керівників ТЦК в Україні, посилаючись на корупцію та схеми хабарництва, які, за його словами, дозволяли «відкуплятись» від мобілізації. На підробку медичної документації люди витрачали від 3 до 15 тисяч доларів.

Подібні схеми існують досі, завдяки чому люди з грошима уникають мобілізації, сприяючи «розколу у суспільстві».

«Особисто я вважаю: якщо у нас війна, ми всі повинні захищати свою країну, і це не дуже приємно, коли людина намагається цього уникнути. Бо виникає питання: чим ця людина краща за ту, яка зараз в окопі у воді по пояс?», – риторично запитує Олена Білянська.

Жінки-медики тепер зобов’язані ставати на військовий облік

На початку жовтня 2023 року в Україні почали зобов’язувати жінок-медиків віком від 18 до 60 років ставати на військовий облік. На відміну від чоловіків, жінкам не заборонено виїжджати за кордон, а взяття на військовий облік не означає, що їх мобілізують.

На прес-конференції наприкінці 2023 року президент України Володимир Зеленський заявив, що не підпише закон, який примусово мобілізує жінок.

23-річна ординатор-гінеколог Діана Баншина, яка живе у Дніпрі, зазначила, що не очікувала мобілізації.

«Але в той же час мені страшно. Вимога про військовий облік змусила мене задуматися про те, як може виглядати життя в Україні у довгостроковій перспективі. Я хочу вийти заміж і створити сім’ю. Я думаю, більшість людей розуміють, що зараз йде війна і в якийсь момент буде потрібна допомога кожного. Зрештою, це обов’язок», – вважає Діана.

Ірина Слупова, 23-річна педіатр із Дніпра, стала на військовий облік після повномасштабного вторгнення Росії. Її досі не мобілізували, але вони з чоловіком обоє добровольцями працювали медиками в деяких військових частинах сходу та півдня країни.

Нещодавно вона лікувала бійців, поранених на передовій, у своєму шпиталі у Дніпрі.

«Вони бояться, що не буде кому їх замінити. Оптимізм перших днів війни вичерпався і його замінили жорстокі реалії війни: похорони, поранення, ракетні удари. Я знаю багато людей — чоловіків і жінок, — які витримали перші два роки війни, але зараз думають про те, щоб виїхати за кордон. Люди думали, що це скоро закінчиться. А зараз люди розуміють, що це не скоро закінчиться. Тож якщо доведеться служити, то це затягнеться на роки», – стверджує Ірина Слупова.