У позитивному сценарії Україна стримує наступ Росії та завдає їй значних втрат у живій силі та техніці, у проміжному сценарії – продовжує розробляти та експериментувати з новою технікою вітчизняного виробництва, а також удосконалювати свою оборонну тактику та згуртованість підрозділів, а у негативному сценарії – поступово програє

За останній рік Україна не змогла визволити багато територій, а Росія повернула собі стратегічну ініціативу на полі бою. Наприкінці 2022 року Росія перебувала у скрутнішому становищі, аніж Україна зараз, але досягнувши цього мінімуму, вона знайшла способи вирішити свої основні проблеми. РФ почала запроваджувати нововведення у свою військову тактику, щоб ефективніше використовувати свої збройні сили, інноваційну тактику вербування для поповнення своїх рядів і перейшла до військової економіки, щоб збільшити виробництво зброї. Про це йдеться в аналітичній публікації Густава Гресселя, старшого наукового співробітника Європейської ради з міжнародних відносин, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

А от Захід не зміг належним чином підтримати Україну. Протягом 2023 року не було узгоджених оборонно-промислових зусиль щодо поповнення запасів України бойовими броньованими машинами різних типів. Навіть виробництво боєприпасів сильно відстає від графіка, особливо у Європі: із 2,3 мільйонів снарядів, використаних Україною у 2023 році, лише 300 000 були європейськими. Спільні європейські ініціативи із закупівлі боєприпасів стали реальністю лише наприкінці 2023 року, а аналогічні ініціативи з військової техніки розпочнуться не раніше 2024 року.

Це посилює залежність України від американської підтримки, а президентські вибори у США у листопаді 2024 року, ймовірно, визначать її долю. Хоча нинішні бюджетні баталії у США та партизанські бої за військову допомогу розпочалися раніше, ніж очікувалося, європейці не змогли використати останні 12 місяців для підготовки до такого повороту подій. Задекларована мета Європейського Союзу зі стратегічної автономії – це міраж.

Як я і передбачав рік тому, тут немає ані припинення вогню, ані переговорів, ані безвиході. Володимир Путін знову і знову чітко давав зрозуміти, що його мета – не завоювати лише 20% території України. На його думку, Росія та Україна є єдиними, а існування незалежної української нації — це антиросійська змова, сфабрикована за допомогою іноземного втручання. Його виступ перед міністерством оборони Росії у грудні 2023 року підтвердив ці амбіції. Він хоче анексувати східну і південну частини України і, ймовірно, буде задоволений перетворенням решти території в окуповану маріонеткову державу, яка мало чим відрізняється від сучасної Білорусі.

Ба більше, політична мета Путіна полягає в тому, щоб відновити Росію як нову велику державу, змінивши політичний порядок Європи. Відновлення «єдності» Росії-України-Білорусі є причиною цього воскресіння. Справжнє припинення вогню чи відмова від подальших спроб завоювати Україну означатиме для Путіна не лише відмову від своїх прагнень у цій країні, але й від усього політичного бачення майбутнього міжнародного порядку. Він вклав величезні ресурси у цю авантюру і йому нелегко буде переглянути своє рішення, якщо його не змусять це зробити. З цих причин можливі лише бінарні наслідки: або переможе Росія, або переможе Україна.

Враховуючи коливання Заходу щодо виробництва зброї та відсутність планування на період після контрнаступу, 2024 рік стане найважчим часом для України. До середини 2023 року Київ більш-менш відмовлявся покладатися на Захід у поповненні запасів: дронів, систем радіоелектронної боротьби та бойових броньованих машин, таких як танки та бойові машини піхоти. Український уряд розглянув можливість їх внутрішнього виробництва та ініціював амбітну програму не лише щодо відродження довоєнної військової промисловості України, але навіть щодо її перевершення за допомогою західних компаній. Це увінчалося деяким успіхом, але ці машини будуть готові не раніше наступного року, а у великих кількостях вони з’являться лише до 2026 року. Україна також залишиться залежною від постачання артилерійських боєприпасів з-за кордону через їхню величезну кількість.

На цьому тлі виникають три основні сценарії.

Позитивний сценарій

У позитивному для України сценарії Дональд Трамп виявиться позбавленим права балотуватися на посаду президента США, а Ніккі Хейлі стане єдиним кандидатом від Республіканської партії. Вона швидко переходить до критики слабкості та нерішучості чинної адміністрації США, на що Джо Байден відповідає величезною допомогою Україні. Настрій усередині країни змінюється і США починають надавати Україні більшу допомогу, особливо сучасні винищувачі F-16C/D і ракети ATACMS. Завдяки цьому Україна зможе відсунути російські ВПС подалі від лінії фронту, знизивши їхню ефективність.

Хоча Україна стримує наступ Росії та завдає значних втрат у живій силі та техніці, їй одночасно вдається покращити свою навчальну діяльність у тилу. Вона підвищує згуртованість своїх підрозділів, формує бригади «нових сил», упроваджує нові прототипи засобів радіоелектронної боротьби та засобів захисту від безпілотників.

ЄС офіційно відносить оборонну промисловість до категорії стійких галузей, що полегшує доступ до фондів досліджень та розробок, кредитів та страхування. Це дозволить збільшити виробництво боєприпасів, запасних частин для транспортних засобів та електроніки, які використовуються в українському виробництві дронів. І хоча цей крок ЄС надто запізнився, аби щось змінити цього року, його ефект відчуватиметься у наступні роки. Таким чином, до кінця 2024 року Україна створила передумови, необхідні для того, щоб повернути собі ініціативу та звільнити більше територій у 2025 році, коли більше бойових броньованих машин зійде з вітчизняних та західних конвеєрів, а виробництво боєприпасів наздожене попит.

Проміжний сценарій

У проміжному сценарії адміністрація Байдена проводить весь 2024 рік у безладній виборчій кампанії. Республіканці у Конгресі поводяться транзакційно, обмінюючи пакети допомоги Україні на поступки за внутрішніми улюбленими проектами, такими як стіна вздовж південного кордону Сполучених Штатів. США продовжують надавати мізерну допомогу Україні.

Тим часом, європейці продовжують постачати лише близько третини своїх зобов’язань щодо боєприпасів та запасних частин, що допомагає США утримувати Україну на плаву – але лише в оборонній позиції. Україні вдається утримувати свої позиції на полі бою. На Донбасі їй доведеться поступитися частиною території під тиском Росії. Але вона збереже цілісність своїх оборонних ліній і з’єднань, що там борються. Нестача бронетехніки в Україні стане особливо помітною у другій половині 2024 року, коли європейці вичерпають запаси старої військової техніки на складах. Машини західної розробки, як і раніше, страждають від нестачі запасних частин, а застарілі машини з країн колишнього Варшавського договору страждають від нестачі боєприпасів.

Щоб впоратися із нестачею техніки та підготовлених офіцерів, Україна розформує деякі новосформовані бригади, щоб покращити укомплектованість. Протягом року вона також продовжує розробляти та експериментувати з новою технікою вітчизняного виробництва, а також удосконалювати свою оборонну тактику та згуртованість підрозділів. Утім, для збереження дорогоцінного та незамінного обладнання доводиться жертвувати солдатами. Старі та європейські літаки F-16A/B продовжують грати роль радянських винищувачів у ВПС України: вони тримають російські літаки подалі від цивільних центрів, але щосили намагаються стримати їх поблизу лінії фронту Одним словом, Україна продовжує оборонятися та доживе до 2024 року, а результат президентських виборів у США має вирішити перебіг війни у 2025 році.

Негативний сценарій

У негативному для України сценарії Трамп стає кандидатом у президенти, а у дискурсі США дедалі більше домінує антиукраїнська риторика. У Конгресі республіканці хочуть, щоб Байден зазнав невдачі за будь-яких обставин, і відмовляються йти на угоду, щоби зберегти відкритими шляхи постачання в Україну. Європейці, як і раніше, відправляють зброю, але їм не вистачає виробничих потужностей та резервних запасів, необхідних для компенсації дефіциту США. Їм не вдається домовитися про довгострокове фінансування в рамках Європейського фонду миру або укласти великі довгострокові контракти на постачання транспортних засобів чи боєприпасів, а це означає, що виробничі можливості європейської оборонної промисловості практично не змінюються. Натомість, європейська оборонно-промислова співпраця з Україною стикається із труднощами.

Таким чином, українські збройні сили відчувають дедалі більшу нестачу снарядів і ракет, необхідних їм лише для ведення оборонних дій. Російські збройні сили використовують цю ситуацію для посилення тиску на українські рубежі. Прорив Росії можна стримати лише українськими військами, що відступають. Цей тиск не дозволяє Україні належним чином ротувати свої сили на фронті, внаслідок чого вона не може вивести бригади з бойового чергування для їхнього навчання та відновлення. До кінця 2024 року більшість українських бригад втомилися та виснажені.

За відсутності поставок із США, Україна відчуває гостру нестачу ракет класу «земля-повітря» та «повітря-повітря» для своїх винищувальних сил. Росія користується цим, прискорюючи темпи стратегічних бомбардувань українських міст. Дрони «Шахед» перевіряють українську систему ППО, а звичайні винищувачі приєднуються до атак крилатих ракет. Ці бомбардування перешкоджають планам України відродити свою оборонну промисловість та замінити західні бойові системи на системи вітчизняного виробництва. Дедалі похмуріші перспективи переконують багатьох українців втікати. До кінця 2024 року 10 мільйонів українців втікають до ЄС і їхня кількість лише зростатиме. Вартість прийому біженців для європейців набагато перевищує вартість військової допомоги Києву.

Наприкінці року Трамп перемагає Байдена. Паніка охоплює Європу і багато європейських країн взагалі припиняють постачання зброї в Україну в очікуванні виведення військ США з Європи та неминучого нападу Росії на їхні власні країни. Більшість людей на Заході вважають, що війну в Україні програно, хоча сама Україна продовжує боротися, незважаючи ні на що.

Корекція курсу

До кінця 2022 року російська армія пройшла фазу слабкості. Не маючи живої сили, вона була відтіснена зі значної частини території більш маневреною та мотивованою українською армією. Настрій тоді був оптимістичним і поразка росіян здавалася ймовірною. Але наразі ці тенденції змінилися.

Захід ще має вплив у цій війні і ще може змінити ситуацію. Зокрема, для європейців це означає, що потрібно вкладати свої гроші у придбання боєприпасів, ракет, бойових машин та запасних частин. Незважаючи на пізній час, європейці все ж таки можуть скоригувати цей курс.