Нестача боєприпасів не лише знижує здатність України відбивати російські атаки, але й робить українську артилерію більш уразливою для російських безпілотників «Ланцет-3М» та контрбатарейного вогню

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, один тип зброї став переважати над усіма іншими. На частку артилерії припало близько 80% втрат з обох боків. Утім, політична безвихідь у Конгресі США з приводу військової допомоги Україні у поєднанні з відсутністю виробничих потужностей у Європі призводить до критичного дефіциту артилерійських боєприпасів, що може призвести до катастрофи для військових зусиль України. Нестача боєприпасів уже відчувається на усій лінії фронту, що сприяло нещодавньому виведенню українських військ із міста Авдіївка. Про це йдеться в авторській колонці Джека Уотлінга, старшого наукового співробітника Королівського інституту збройних сил Великобританії на сторінках TIME, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Сьогодні Україна воює із приблизно 470 000 російських військовослужбовців, які щодня атакують українські позиції, використовуючи штурмові групи піхоти. Якби Україна мала у своєму розпорядженні достатню кількість артилерії, ці атаки можна було б легко відбити, оскільки кілька пострілів снарядами калібру 155 мм убили б нападаючих після їх просування зі своїх прикритих позицій. Але Україні доводиться нормувати свої підрозділи так, щоб вони могли робити лише 2000 пострілів на день на відстань 750 миль. Україна виставляє близько 350 артилерійських знарядь, тож на багатьох ділянках фронту взагалі не має артилерії.

Нестача знарядь і снарядів не лише знижує здатність України відбивати російські атаки, але й робить українську артилерію більш уразливою для російських безпілотників «Ланцет-3М» та контрбатарейного вогню. Росія має понад 4000 артилерійських знарядь в Україні та здійснює близько 10 000 пострілів на день по усій лінії фронту. Тому, коли українська гаубиця відкриває вогонь, вона повинна або триматися поза досяжністю російських гармат, обмежуючи ту частину лінії, яку вона може захистити, або рухатися швидко, щоб не бути знищеною вогнем у відповідь від росіян.

Переміщення гармат також зменшує кількість пострілів, які можна зробити для цієї місії. Навпаки, росіяни можуть перемістити одну зброю і розпочати вогонь з іншої. Постійна артилерійська загроза робить вкрай небезпечним наступ українських підрозділів, що дає російським збройним силам більше свободи у плануванні та концентрації підрозділів під час підготовки до атаки.

Українські збройні сили намагаються заповнити критичну нестачу техніки за рахунок використання нової тактики й дронів з виглядом від першої особи. Перевага FPV-дронів полягає у тому, що вони дуже точні і можуть маневрувати для ураження цілей, які рухаються. Але FPV-дрони не є альтернативою артилерії. Якщо супротивник створив потужну базу радіоелектронної боротьби, FPV-дрони не зможуть літати. Якщо погода погана, їм буде важко знайти свої цілі. Зважаючи на те, що вони працюють від акумуляторів, їхня дальність дії значно скорочується у холодну погоду. По суті, вони ненадійні і не мають достатньо великого заряду, щоб забезпечити багато ефектів, які може надати артилерія. FPV-дрони найефективніші у поєднанні з артилерією, причому остання знищує або придушує системи радіоелектронної боротьби, що дозволяє FPV-дронам точніше вражати військові машини супротивника.

Без достатньої кількості боєприпасів українським військовим доведеться фізично займати більше позицій на фронті, щоб відбивати атаки Росії за допомогою стрілецької зброї. Це призведе як до збільшення втрат серед солдатів, так і до скорочення кількості особового складу, який можна залишити далеко від лінії фронту для навчання та підготовки до майбутніх наступальних операцій. Одним словом, без артилерійських боєприпасів українці ризикують опинитися у постійній обороні, повільно відступаючи, як це нещодавно спостерігалося в Авдіївці.

Якщо США схвалять військову допомогу, то цього року можна буде доставити близько 1,3 мільйона снарядів, що дозволить Україні утримувати оборону. Завдяки європейським інвестиціям у розширення виробництва боєприпасів, у 2025 році можна буде досягнути рівня, який дозволить провести наступні українські наступальні операції.

Росія розуміє важливість артилерії у війні на виснаження. Хоча використання російської артилерії було неефективним, сам обсяг снарядів, надав Москві вирішальну перевагу на полі бою. У 2024 році РФ має намір виготовити ще 1,3 мільйона снарядів калібру 152 мм, а також близько 800 000 снарядів калібру 122 мм. Крім власних запасів у розмірі близько 3 мільйонів снарядів, постачання понад 1 мільйона снарядів з Північної Кореї і контрактів на виробництво, підписаних з КНДР, Білоруссю, Іраном і Сирією, Росія продовжить домінувати у вогневій потужності протягом усього року.

Незважаючи на ці переваги, вогнева перевага Росії поступово зменшиться. Хоча виробництво снарядів може збільшитись, Росія досі покладалася на снаряди старих радянських систем, які вона зберігала. До 2025 року ці запаси будуть вичерпані, а можливості Росії з виробництва снарядів недостатні для задоволення майбутніх потреб. У підсумку, до 2025 року точність російської зброї та її кількість можуть знизитися. Це надасть Україні та її союзникам певну надію у довгостроковій перспективі. Але критичне питання полягає в тому, чи готові США продовжувати підтримку Україну, допоки ситуація на полі бою знову не повернеться на її користь.