Обмеження ціни на нафту, знищення торгівлі російськими металами, перекриття газових потоків, боротьба із санкційними лазівками та припинення співпраці із «Росатомом» допоможуть натиснути на президента РФ Володимира Путіна, аби він припинив війну проти України

Можливо, Європейський Союз відшліфовує новий пакет санкцій проти Росії, але він не б’є Кремль там, де йому справді боляче. Замість того, щоб придушити багатомільярдні продажі Москвою нафти та газу або забезпечити, щоб заборонені технології не потрапили до збройних сил РФ, Брюссель відкидає свої амбіції на користь невеликої кількості компаній, які порушують правила. З огляду на відсутність консенсусу між країнами та шалену опозицію з боку Угорщини, яка продовжує налагоджувати тісніші відносини з Росією, очевидно, що у ЄС закінчуються можливості стримувати війну Росії в Україні. Але є п’ять варіантів, за допомогою яких можна натиснути на президента РФ Володимира Путіна, аби він припинив війну проти України. Про це йдеться в аналітичній публікації Politico, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

1. Встановлення обмеження ціни на нафту

До початку війни в Україні, продажі нафти і газу становили майже половину доходів Росії. Зараз, коли компанії та кваліфіковані працівники покидають країну, викопне паливо є одним із небагатьох джерел порятунку, які залишилися. У грудні 2022 року країни G7, а також ЄС і Австралія встановили безпрецедентне обмеження ціни на російську нафту у 60 доларів за барель. Цей крок, як вони сподівалися, змусить Москву продовжити поставки, щоб стабілізувати світовий ринок, водночас скорочуючи свої прибутки від продажів. Хоча план спочатку працював, його ефективність згодом знизилася, оскільки Москва знайшла способи обійти правила. Сьогодні практично жодна нафта не продається нижче граничної ціни. Зараз головним пріоритетом для Києва є змусити своїх західних союзників вжити заходів проти «тіньового флоту» старих нафтових танкерів, які Росія використовує для продажу нафти всупереч санкціям. Також потрібно, щоб глобальні партнери закрили лазівку, яка дозволяє таким країнам, як Індія, Туреччина та Китай, купувати російську нафту за будь-якою ціною та переробляти її на бензин, дизельне та інше паливо для продажу в інших країнах. Але відсутність згоди між західними союзниками у поєднанні зі страхом зростання цін на енергоносії стримує будь-які дії.

2. Знищення російської торгівлі металами

Агресивні країни ЄС наполягають на забороні всього імпорту російського алюмінію, оскільки приблизно 80% прибуткової торгівлі цим металом з Росією наразі не підпадає під санкції. Хоча цей крок підтримали Естонія, Латвія, Литва та Польща, Європейська комісія не включила цю ідею у свою останню пропозицію щодо санкцій. Однак, виконавча влада ЄС зазначила, що цей захід можна розглянути у майбутньому пакеті. Представник Єврокомісії заявив, що для кожного пакету санкцій «нам потрібно забезпечити одностайність, тому має бути заручена широка підтримка». Іншими словами: давайте не пропонувати ідеї, які, як ми знаємо, можуть бути знищені однією країною. Заборона на алюміній цілком може бути саме такою. Як компроміс чиновники можуть запропонувати напівзаборону. Або вони могли б домовитися про поступову заборону. Це стосується нинішніх заборон ЄС на напівфабрикати із російської сталі. Незважаючи на загальну заборону на сталь, російські сляби для переробки ще дозволені в ЄС до 2028 року. Тож наразі ці продукти практично вільно продаються, частково завдяки лобіюванню двох невеликих компаній у Бельгії та Чехії. Те саме стосується чавуну, важливого матеріалу для металургійного сектору. Галузева група European Aluminium вважає, що російські компанії заробляють близько 2,2 мільярда євро від експорту металів.

3. Перекриття газових кранів

У той час як ЄС намагався уникати російської нафти після війни, насправді Москва ухвалила рішення скорочувати трубопровідний газ, намагаючись позбавити союзників України ключового джерела енергії. Тим не менш, на Росію досі припадає близько 15% газового імпорту ЄС, навіть якщо континент збільшив імпорт скрапленого природного газу (СПГ) із таких країн, як США, Норвегія, Лівія та Алжир. Насправді, такі країни, як Бельгія та Іспанія, навіть збільшили закупівлі газу в РФ у 2023 році. Це означає, що ЄС ще набиває кишені Кремля, купуючи російський газ. За даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря, платежі ЄС за газ Росії за останні два роки перевищили 80 мільярдів євро. Проте, припинення постачання російського газу – процес непростий. Багато країн уклали довгострокові контракти, які важко розірвати. А Угорщина, яка на сьогодні найменше підтримує енергетичні санкції проти Росії, має тісні стосунки із російським державним енергетичним гігантом «Газпром». Будапешт навіть погодився збільшити обсяги закупівлі газу, які він купував цієї зими. Крім того, експерти попереджають, що країни ЄС закривають очі на російський СПГ, який рухається через європейські порти в інші місця призначення.

4. Боротьба із посередниками

Прибутковий чорний ринок розквітнув після того, як західні союзники заборонили російський імпорт предметів розкоші й товарів «подвійного призначення», які збройні сили РФ можуть перепрофілювати. Такі країни, як Грузія та Вірменія на Південному Кавказі та Казахстан у Центральній Азії, мають спільний або близький кордон із Росією і важливі торгівельні відносини. Брюссель доручив колишньому послу ЄС у США Девіду О’Саллівану літати по колишньому Радянському Союзу й тиснути на країни, щоб вони допомогли забезпечити дотримання правил. Поки що це, здається, працює (начебто) — і Вірменія, і Казахстан публічно оголосили про свій намір приєднатися до західних санкцій. Проте, Грузія, якій наприкінці минулого року було надано статус кандидата в ЄС, вирішила не застосовувати ті самі правила. Туреччина, Індія та Китай заробили на потребі Москви в альтернативних торгівельних шляхах, а Пекін доставляє тонни обладнання, яке може бути легко використано російськими військами, які воюють в Україні.

5. Сказати «ні» російській ядерній зброї

Окупація Росією Запорізької атомної електростанції викликала попередження про катастрофу, яка може вплинути на весь континент.  Заступник міністра енергетики України Фарід Сафаров зазначив, що європейським країнам настав час припинити співпрацю із російським державним гігантом атомної енергетики «Росатом», який зараз постачає паливо та послуги в ЄС. Хоча цей сектор не є одним із найприбутковіших, але пропонує величезний важіль м’якої влади та надає російським державним компаніям доступ до чутливої європейської інфраструктури. Але знову ж таки бар’єром для жорсткіших дій виявляється Угорщина. Наразі Будапешт розширює свою атомну електростанцію «Пакш» за підтримки «Росатома», а прем’єр-міністр Віктор Орбан пообіцяв заблокувати будь-які санкції щодо цього сектору.