Ганна Євстєгнєєва зараз продовжує лікування і працює волонтером у місцевій школі

Українська біженка з агресивною формою раку молочної залози втекла до Великобританії із сім’єю, щоб завершити лікування, коли на її батьківщину напали росіяни. Про це йдеться в інформаційній публікації ВВС, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

37-річна Ганна Євстєгнєєва, вчителька англійської мови у Херсоні, напередодні війни дізналась, що у неї рак молочної залози третьої стадії.

Коли російські війська напали на її рідне місто, то її родина п’ять місяців несамовито шукала препарати хіміотерапії в різних лікарнях, щоб вона могла продовжити лікування.

Згодом Ганні, її чоловіку Дмитру та їхнім двом дітям допомогла Джулі Райт із Колчестера у Великобританії, яка дозволила їм проживати у своєму будинку.

Ганна вдячна за підтримку, яку отримала і чекає, чи буде її лікування онкології у Британії успішним. Вона працює волонтером у школі своїх синів.

«Вони вчать мене англійської мови, а я вчу їх математики, вони посміхаються мені і мій настрій піднімається до небес», – зазначає Ганна.

Вона сподівається, що рішення британського уряду продовжити візову схему для українських біженців, принаймні, до вересня 2026 року дасть їй більше часу, щоб отримати диплом і влаштуватись на роботу у школі.

«Тепер я можу знову мати мету у житті… Це чудовий шанс залишитися в цій країні і бути корисною», – зазначає Ганна.

Ганна та її чоловік Дмитро усвідомлюють, що колись їм, можливо, доведеться повернутися в Україну, тому їхній 10-річний син Назар щоранку встає о 6.30, щоб перед школою дві години вивчати українську мову.

«Мені спочатку було страшно, адже в Англії все по-іншому. Але зараз мені дуже подобається тут у школі і я хочу залишитися назавжди», – каже Назар.

Чоловік Ганни Дмитро працює повний робочий день у фруктовому саду на Boxted Farms і поки що не складає далекосяжних планів.

«Звичайно, якщо ми потрібні цій країні, ми можемо залишитися. Якщо ми не потрібні, ми не залишимося. Ми просто живемо, працюємо і робимо те, що можемо. Якщо у нас є трохи грошей і невелика можливість, то протягом кількох днів намагаємося трохи подорожувати з нашими дітьми. Наше попереднє життя засвідчило, що потрібно насолоджуватися кожною миттю», – підкреслює Дмитро.