Серед можливих сценаріїв розглядається заморожений конфлікт, угода про припинення вогню, масштабний глобальний конфлікт між Сходом та Заходом, перемир’я за прикладом Кореї та мирна угода між Україною та Росією

Російсько-українська війна ризикує повторити схему інших міждержавних конфліктів, починаючи з 1946 року: якщо бойові дії не закінчаться протягом першого року, то тривають у середньому понад 10 років. Найімовірнішим закінченням є заморожений конфлікт чи припинення вогню, можливо, раніше, як за 10 років, і, можливо, згодом, перемир’я шляхом переговорів. Мирні договори стали рідкістю у міждержавних війнах з 1950 року. Найгіршим варіантом буде, якщо російсько-українська війна перетвориться на генеральну репетицію світової війни між Сходом та Заходом за участю США та Китаю. Хоча такий результат менш ймовірний, аніж заморожений конфлікт чи припинення вогню, його не можна виключати у світі, де великі держави дедалі більше дистанційовані. Про це йдеться в аналітичній публікації Меттью Берроуза, радника у виконавчому офісі Центру Стімсона, керівника програми Центру стратегічного прогнозування та почесного співробітника програми «Переосмислення великої стратегії США», переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Традиційна думка полягає в тому, що Україна має перемогти, а Росія програти. В останні кілька місяців, коли український контрнаступ зазнав невдачі, а Росія зберегла свою економіку, деякі аналітики припускають, що війна в Україні перетворюється на війну, в якій неможливо виграти, і з якої немає легкого виходу. Повну перемогу чи поразку України (або Росії) не можна не враховувати як можливість, але вони здаються дедалі малоймовірними. Незважаючи на зростаюче занепокоєння з приводу російського «прориву» через невдалий контрнаступ, наполегливість України залишається сильною, і примара повної поразки, швидше за все, активізує додаткову військову підтримку Європи та США, щоб запобігти не тільки українському краху, але й забезпечити далекосяжний престиж Заходу. Найімовірнішими є  наступні декілька сценаріїв завершення війни в Україні.

Заморожений конфлікт, але без угоди про припинення вогню

«Кремль уже давно використовує заморожені конфлікти, щоб розширити свій вплив за межі російських кордонів», – вважає Ерік Дж. Гроссман, дослідник з Національного військового коледжу США. У Молдові, наприклад, Росія «підтримує проросійський режим у Придністров’ї з 1992 року. Аналогічна ситуація спостерігається у Грузії. Як і у випадку з Молдовою та Грузією, заморожений конфлікт виник після того, як переважна частина бойових дій припинилася, тому може відбутися фактичне припинення вогню, але не підписано мирної угоди. За словами Гроссмана, такі заморожені конфлікти слугують інтересам Кремля щодо протидії «зростанню західних альянсів у регіоні». Іншими словами, заморожені конфлікти — це вирішення проблеми впливу Європейського Союзу (ЄС) і НАТО на пострадянському просторі, якому Москва інакше не в змозі перешкодити.

Статтю Гроссмана було написано до початку війни в Україні у 2022 році, але навіть коли статтю було опубліковано у 2018 році, було зрозуміло, що Росії складно перетворити Донбас на заморожений конфлікт, оскільки Москва зіткнулася з військовою та політичною підтримкою України з боку Заходу. В інших випадках Росія діяла відкрито і переважно без втручання Заходу.

У цьому сценарії заморожений конфлікт виникає після скорочення постачання західної зброї, що підриває наступальні можливості України. Колишній президент США Дональд Трамп закликав союзників у Конгресі голосувати проти допомоги Україні. Друга адміністрація Байдена продовжить надавати військову підтримку Україні, але може зіткнутися з більшою опозицією з боку республіканців і не зможе ухвалити необхідний закон. Україна, швидше за все, намагатиметься продовжити війну за допомогою Європи, яка нарощує постачання зброї.

Але якщо Україна не досягне успіху, європейські уряди без підтримки США, ймовірно, зіткнуться із тиском суспільства, яке вимагатиме переговорів із Москвою. Трамп чи інші лідери країн-союзників можуть спробувати укласти угоду з Путіним, але умови Москви, швидше за все, виявляться надто жорсткими. Український уряд та народ також можуть бути проти врегулювання конфлікту та фактичної передачі п’ятої частини своєї території Росії. Президент Росії Володимир Путін може побачити деякі переваги у замороженому конфлікті, доки він утримує уламки та ослаблену Україну поза НАТО.

Ймовірність сценарію: обрання Трампа разом зі скороченням військової підтримки США збільшує шанси на те, що Україна не зможе досягти значних успіхів, але Київ, ймовірно, не захоче припиняти бойові дії та задовольнятися територіальними втратами.

Угода про припинення вогню

Це варіант сценарію замороженого конфлікту, описаного вище, але у цьому випадку прагнення до припинення воєнних дій буде спричинене внутрішньою втомою в Україні та Росії. Проблема з мобілізацією в Україні також стане фактором, що визначить здатність продовжувати бойові дії. Вже нині середній вік новобранців перебуває у діапазоні 30–40 років, а не оптимальних 18–24 років. Київ також може стурбуватися тим, що чим довше триватиме війна, тим менша ймовірність того, що велика кількість українців повернуться на батьківщину з країн ЄС. Центри біженців у Польщі закрилися, адже «багато українців стали «незалежними» і знайшли собі житло» або у Польщі, інших країнах ЄС, або повернулися до України. Рівень народжуваності в Україні ледве перевищує одну дитину на одну жінку і він надалі буде падати, як це трапилось у Кувейті, Шрі-Ланці та Вірменії під час війни.

У цьому сценарії російська громадськість також почне втомлюватись від мобілізацій й тривалості війни. Росіяни не хочуть програвати в Україні, але уже сьогодні близько половини опитаних громадян російською неурядовою дослідницькою організацією «Левада» послідовно підтримують припинення вогню. Якщо російські війська більше не зможуть досягти великих успіхів без додаткових мобілізацій, тиск на Кремль може зрости, щоб він погодився на перемир’я шляхом перемовин.

Ймовірність сценарію: Протягом наступних кількох років Росія та Україна можуть почати розглядати питання про припинення вогню за допомогою такого посередника, як Туреччина. Цей процес може початися із серії тимчасових перемир’їв, наприклад, на православне Різдво, і перерости у постійне припинення вогню з обох сторін. Припинення вогню залишить Україну у підвішеному стані, якщо їй не буде надано гарантій безпеки від країн НАТО щодо продовження допомоги у разі нових бойових дій. Можуть виникнути й інші питання, які необхідно буде вирішити (наприклад, полонені, біженці тощо), що згодом змусить обидві сторони розпочати переговори про перемир’я.

Масштабний конфлікт між Сходом та Заходом

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що «існує «серйозний» ризик Третьої світової війни» [разом із російсько-українською війною], звинувативши «НАТО у веденні проксі-конфлікту з Москвою». Президент України Володимир Зеленський також наголошує у своїх численних виступах, що «ця війна — це боротьба між життям та смертю, між нормальністю та безумством, між творенням та руйнуванням». Розширення війни може розпочатись з того, що українські збройні сили посилять свої атаки на території Росії. Росія може відповісти запуском ракет по складах зброї НАТО у Польщі, що переросте у зіткнення із НАТО.

Китайсько-американський військовий конфлікт через Тайвань не є віддаленою перспективою і може виникнути, якщо Тайвань проголосить незалежність, а Пекін відповість військовими заходами, що спонукає США втрутитися, аби захистити острів. Росія, за підтримки Китаю, могла б потім розширити масштаби війни в Україні, залучивши до неї НАТО, сподіваючись, що США не зможуть вести війну на двох фронтах. Для України ескалація такого світового конфлікту може бути бажаною. Використання Росією тактичної ядерної зброї є вірогідним, якщо вона програватиме.

Реальних переможців не буде, але хоч би яка сторона перемогла, вона визначить долю України, а також контури глобальної системи. Протягом століть Україна була епіцентром «кривавих воєн» з великими державами: Росія/Радянський Союз, Пруссія/Німеччина та Австрія/Священна Римська імперія/Австро-Угорська імперія. У цьому сценарії Україна знову виявиться пішаком у глобальному конфлікті.

Ймовірність сценарію: хоча ймовірність виникнення глобального конфлікту між Сходом і Заходом суттєво нижча, аніж сценарії замороженого конфлікту чи припинення вогню, її не можна виключати.

Перемир’я по-корейськи

Два ключові чинники вплинули на «заморожування Корейської війни» та перемир’я 1953 року, яке зберігається і досі. По-перше, вздовж 38-ї паралелі, яка була початковим кордоном Кореї між Північчю та Півднем, виникла військова тупикова ситуація. По-друге, великі держави (Китай, колишній Радянський Союз та США) хотіли покласти край війні. Переговори про перемир’я почалися у липні 1951 року і завершилися угодою лише через два роки.

Досягнення успішного перемир’я, щоб зупинити війну в Україні, триватиме багато місяців, а то й роки. Наразі Росія та Україна далекі від серйозного розгляду припинення бойових дій. Путін почувається впевнено; російська економіка процвітає, незважаючи на санкції; а слабкий контрнаступ України може навести Путіна на думку, що Росія досягне успіху у завоюванні більшої території у чотирьох областях — Донецькій, Херсонській, Луганській та Запорізькій, які формально анексував Кремль.

Однак, можна уявити обставини, за яких могло б наступити перемир’я. Наприклад, якщо протягом наступних кількох років як українські, так і російські війська мало рухатимуться, що може стати кроком на шляху до припинення вогню. Для українців перемир’я, подібне до корейського, все одно може виявитися важким кроком, якщо Київ не зможе повернути собі усі втрачені території.

Ймовірність сценарію: У нинішніх умовах перемир’я виглядає малоймовірним і можливе лише у середньостроковій перспективі після припинення вогню. Якщо судити з корейського прикладу, досягнення перемир’я триватиме роки.

Мирна угода між Україною та Росією

Якщо перемир’я не за горами, то мирна угода стає ще більш немислимою і може ніколи не бути підписаною, поки новий російський лідер не захоче відновити контакти із Заходом і не буде готовий вести переговори щодо угоди. Корейське перемир’я є свідченням складності переходу від перемир’я до мирного договору. (Не було жодного мирного договору, який би поклав край Корейській війні.)

Мирний договір став би серйозною перешкодою, особливо тому, що Україна і, ймовірно, більшість членів НАТО наполягатимуть на тому, аби Путін або його наступник визнали правопорушення Росії та виплатили репарації. Підписання мирного договору за участю США вимагатиме схвалення двох третин Сенату США, що складно за будь-яких обставин і малоймовірно, якщо Путін, як і раніше, керуватиме Росією. Насправді будь-який мирний договір може бути укладений лише з постпутінським урядом, який бажає відновити контакти із Заходом, швидше за все, з економічних причин.

Зрештою, варто зазначити, що мирні договори вийшли з моди незалежно від обставин війни. Вчений-академік Танеша Фазал вивчила, як закінчуються війни, починаючи з ХІХ століття, і виявила, що хоча 75% міждержавних війн закінчувалися мирними договорами, протягом усього ХХ століття спостерігалося зниження цього показника до 40%. Україна та Росія навряд чи зможуть перевершити ці показники.

Ймовірність сценарію: близька до нуля у майбутньому.