Через два роки після початку війни в Україні, Індія, як і раніше, навряд чи гратиме якусь помітну роль у спробах Заходу ізолювати Росію, але стабільність в Індо-Тихоокеанському регіоні підштовхне її до тісніших обіймів із країнами Заходу

Після непровокованого вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року може здатися, що відногсини між Індією та Росією зміцнилися. У той час, як більшість країн Заходу ізолювали Росію, торгівля енергоносіями між Індією та Росією різко зросла. Між двома країнами також відбулися помітні публічні контакти, такі як телефонна розмова у середині січня 2024 року між прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді та президентом Росії Володимиром Путіним та візит міністра закордонних справ Індії С. Джайшанкара до Москви наприкінці 2023 року. Проте, така публічна демонстрація дружелюбності, мабуть, в основному сприяла зміцненню торгівельних відносин та збереженню попередніх угод, але не принесла нових стратегічних результатів. У 2024 році по тому, як Індія балансуватиме свої відносини із Росією, як і раніше, визначатиметься погіршенням міжнародного становища Росії і зміцненням її відносин із Китаєм, посиленням співпраці Індії зі Сполученими Штатами, а також зміною позиції Росії в Індо-Тихоокеанському регіоні та Євразії. Про це йдеться в аналітичній публікації Джаганнатха Панди, керівника Стокгольмського центру з питань Південної Азії та Індо-Тихоокеанського регіону в Інституті безпеки та політики розвитку у Швеції та старшого наукового співробітника Гаазького центру стратегічних досліджень у Нідерландах на сторінках видання Інституту миру США, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Інтереси Індії понад усе

Одним із найприкметніших аспектів індійсько-російських відносин після початку війни в Україні була безсоромна покупка Індією російської сирої нафти зі знижкою, незважаючи на проблеми, які це породило для американо-індійських відносин. Стрибок у торгівлі сирою нафтою спричинив зростання обсягу торгівлі між Індією та Росією до майже 50 мільярдів доларів у 2022-2023 роках, що впевнено перевершило попереднє прагнення двох країн досягти 30 мільярдів доларів до 2025 року. Індія також експортує дедалі більшу кількість продуктів харчування та фармацевтичних товарів до Росії, які знаходяться поза сферою дії західних санкцій. Тим часом, індійські офіційні особи не соромляться наголошувати на тому, що саме переробка Індією російської сирої нафти і подальший продаж її на інші ринки, включаючи Європу, створили деяку стабільність на світовому нафтовому ринку.

За умов, коли Росія залишиться більш-менш ізольованою на міжнародному рівні, цей двосторонній торгівельний бум може посилитися ще більше, оскільки економічні відносини Росії з Індією, ймовірно, розширяться від традиційного експорту до автомобільних та електронних компонентів або відновлюваних джерел енергії. А оскільки Індія прагне знову стати великим виробничим центром, центром торгівлі та впливовим постачальником послуг, то, ймовірно, розглядатиме Росію як важливий світовий ринок.

Але, з іншого боку, зусилля Індії щодо диверсифікації у поєднанні з давніми цілями забезпечення самостійності в оборонному виробництві повільно приносять плоди. Згідно із дослідженням Агентства інвестиційної інформації та кредитного рейтингу, індійські приватні оборонні компанії поставлять військовим обладнання на суму близько 7,2 мільярда доларів протягом 2024 та 2025 фінансових років.

Війна в Україні прискорила цю тенденцію, оскільки нездатність Росії постачати обладнання (наприклад, затримка із постачанням фрегатів російського виробництва та системи ППО С-400) вплинула на плани військової модернізації Індії. Навіть незважаючи на те, що переговори про спільне виробництво оборонної техніки в рамках ініціативи «Зроби в Індії» продовжуються, обидві сторони досі не змогли створити взаємоприйнятну структуру оплати, що посилює проблеми. Нещодавні санкції ЄС проти Росії націлені щонайменше на одну індійську компанію, створюючи нові ускладнення для індійсько-російської торгівлі.

Загалом, більш глибоке співробітництво Індії та Росії в інших галузях оборони, зокрема у ядерних питаннях, дуже ймовірне. Але стратегія диверсифікації Індії може стати на заваді Москві до завоювання довіри з боку Індії як партнера з оборони. Водночас Індія також надає пріоритет спільному виробництву з технологічно розвиненими державами-однодумцями, такими як США, Франція, Європейський Союз (ЄС), Ізраїль та Південна Корея. Її нещодавні зусилля стосовно передового технологічного оборонного співробітництва зі Сполученими Штатами та співробітництво у галузі напівпровідників у рамках Ради ЄС-Індія з торгівлі й технологій здаються багатообіцяючими, за підтримки кожного партнера. Це допоможе Індії створити перспективні механізми в Індо-Тихоокеанському регіоні, але й надасть імпульс перебудові виробництва Індії, яке орієнтоване на високі технології.

Навпаки, індійський уряд переосмислює будь-яку нову велику стратегічну співпрацю з Росією на тлі побоювань, що це зупинить зростання та модернізацію Індії через поточні геополітичні обмеження для Москви. Ця стриманість відображена у нещодавніх угодах Індії з Росією, зокрема щодо проекту атомної електростанції Кунданкулам, які, схоже, є продовженням попередніх угод, а не новими проектами.

Прикметно, що навіть загальний проект Індії та Росії, Міжнародний транзитний коридор Північ-Південь (INSTC), до якого також входять Іран та деякі держави Центральної Азії, далекий від завершення. Напруженість на Південному Кавказі, зростаючий конфлікт на Близькому Сході і у Червоному морі, а також ентузіазм Індії щодо коридору Індія-Близький Схід-Європа надають додаткові підстави сумніватися в тому, чи буде Індія надавати серйозну увагу INSTC або іншим ініціативам співпраці з Росією.

Делікатне скорочення Індією своїх відносин із Росією, на що Москва поки що погоджується, також підтверджується її відмовою від щорічного саміту з Росією на рівні прем’єр-міністрів, продовжуючи при цьому проводити численні зустрічі на рівні міністрів закордонних справ. Індія, схоже, твердо дотримується своєї концепції «Індія, насамперед», незалежно від того, чи вона купує російську нафту чи позиціонує себе в Індо-Тихоокеанському регіоні. Але рано чи пізно стратегічний ухил Індії у бік Заходу, очолюваний особистою дипломатією прем’єр-міністра Нарендра Моді — чи то з Європою, чи Сполученими Штатами — ймовірно, підірве стійкі відносини, що склалися історично з Росією.

Багато шуму через багатополярні наративи

На перший погляд, багатостороння співпраця між Індією та Росією видається стійкою, особливо з урахуванням того, що Росія планує провести розширений саміт БРІКС у 2025 році. Вони також продовжують координувати позиції в ООН та Шанхайській організації співробітництва (ШОС).

Проте, ретельніший аналіз свідчить, що ефективне співробітництво у багатополярних просторах обмежене. Це пов’язано не стільки з партнерством Індії зі Сполученими Штатами, що формується, а із зростаючим суперництвом Індії з Китаєм.

Пекін є постійним обмежувачем ефективної співпраці між Москвою та Нью-Делі на багатосторонніх форумах. Росія та Індія беруть участь у численних тристоронніх та багатосторонніх форумах, включаючи Азіатський банк інфраструктурних інвестицій й тристоронній договір Росія-Індія-Китай (РІК), який фактично вмирає, особливо після прикордонного протистояння 2020 року та зіткнень у Галвані між Індією та Китаєм. Сьогодні Росії просто не вистачає можливостей збалансувати двох азіатських суперників на тлі своїх власних проблем, включаючи втрату стратегічного впливу у Центральній Азії та на Південному Кавказі.

Хоча ШОС та БРІКС розглядають нещодавнє розширення, складність та крихкість міждержавних відносин між членами, обмежені досягнення форумів та асиметричне домінування Китаю створюють проблеми як для Індії, так і для Росії. У ШОС, де панує фінансовий вплив Китаю на держави Центральної Азії, а також затяжна війна в Україні уже коштувала Росії традиційного впливу. Індія прагне досягти двосторонніх успіхів у Євразії, але вона не може зрівнятися з експансивною присутністю Китаю та ініціативою «Один пояс, один шлях». Навіть об’єднаних можливостей Росії та Індії недостатньо, щоб компенсувати вплив Китаю на цих багатосторонніх форумах, принаймні, за нинішнього сценарію.

Крім того, як показують нещодавні нападки Ірану на Пакистану, члена ШОС, і відмова Аргентини приєднатися до БРІКС, організаціям, які складаються в основному з автократичних, часто непостійних країн, дедалі важче об’єднуватись заради економічної або технологічної мети, незважаючи на пихаті наміри створення так званого постзахідного порядку.

У цьому контексті зближення Росії та Індії у питанні багатополярності здається не більш аніж порожньою риторикою, незважаючи на їх непорівнянні погляди на таку багатополярність. Для Росії просування багатополярної світової політики, яку очолює Євразія, всупереч глобальному порядку, очолюваному США, безперечно є антизахідною зовнішньополітичною метою, яка віддаватиме пріоритет стабільному партнерству як з Китаєм, так і з Індією.

У баченні Індії багатополярна Індія розглядається, як боротьба проти домінування Заходу у глобальних інститутах – але, важливо, вона не прагне повністю виключити Захід. Тим не менш, Індія, як відомо, без вагань використовує антизахідні образи у міжнародних фінансових інститутах, особливо якщо її мажоритарне зрушення або стратегічний нейтралітет піддаються сумніву з боку Заходу.

Ставки зростають: Росія-Китай проти Індії-США. Конгруентність

Для Індії її перевірені часом відносини з Росією мають міцну основу в епоху холодної війни, особливо в очах громадськості, де значна частина індійців ставиться до Росії та Путіна прихильно. На додаток до суспільних настроїв, політичний підхід Індії, який зосереджений на багатосторонності та багатополярному баченні під керівництвом Азії, віддає пріоритет Росії у підтримці балансу щодо Китаю.

Утім, Індія насторожено ставиться до партнерства, яке формується між Китаєм і Росією, і очікує, що Москва триматиме відкритими свої варіанти у відносинах із Китаєм і це важливо для Індії. Тим часом, ворожість між РФ та Заходом, співпраця РФ у галузі економіки та безпеки із Китаєм зменшило амбіції та інтереси Індії у відносинах. Індія одночасно активізувала свої відносини із Заходом як на двосторонній основі, так і через мінілатеральні механізми, такі як «Квадрат».

Через два роки після початку війни в Україні, Індія, як і раніше, навряд чи гратиме якусь помітну роль у спробах Заходу ізолювати Росію. Однак, стабільність в Індо-Тихоокеанському регіоні є основним двигуном зовнішньої політики для політично й технологічно амбітної Індії – бажання, яке, ймовірно, підштовхне її до тісніших обіймів Заходу. У підсумку, відносини із Росією будуть обмеженими і не вплинуть на її відносини зі Сполученими Штатами.

Таким чином, після вторгнення Росії в Україну у 2022 році, відбулося рішуче — хоч і не завжди очевидне — зрушення у профілі й траєкторії індійсько-російських відносин. Незважаючи на свої глибокі історичні зв’язки, Індія дедалі більше надає пріоритету своїм власним інтересам, зокрема делікатному балансуванню у відносинах з Росією. Ступінь та швидкість дистанціювання Індії від Росії не визначено. Надалі Росія займатиме дедалі менше місце у зовнішній політиці Індії, яка надаватиме основну увагу стратегічній підтримці, а не покращенню відносин.