Війна не завадила українським жінкам дбати про свою зовнішність, але вплинула на послуги, які вони замовляють у салонах краси: зокрема, стали популярнішими процедури догляду за обличчям, шкірою голови та медичний педикюр, а найпопулярнішою послугою надалі залишається манікюр

2 січня 2024 року Людмила Чепіжко, власниця салону краси LuChe прокинулася від жахливих звуків ракет і дронів над головою. Тоді від ракетної атаки щонайменше п’ятеро людей загинули та 127 людей отримали поранення. Постраждали житлові будинки у Солом’янському районі Києва, зокрема і скляний фасад вищезгаданого салону краси. Про це йдеться у спеціальному репортажі британського видання Allure, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Наступного дня Чепіжко знову повернулась до звичного режиму роботи.

«Ми почали працювати із дерев’яними панелями; У салоні була електроенергія, опалення та вода. Однак, у постраждалій будівлі ситуація була іншою. Фотографія на вітрині мого салону краси із написом: «Ми працюємо. Салон краси», була написана чорною фарбою на забитих вікнах і стала вірусною у соціальних мережах серед українців та української діаспори за кордоном. Наш салон дає людям хоч на мить відчуття краси та спокою», – розповідає Чепіжко.

Історія салону краси LuChe є чудовою, але не унікальною. За останні два роки нам часто нагадували про хоробрість та винахідливість українських мирних жителів. Був фермер, який розмінував своє поле за допомогою трактора з дистанційним керуванням, бабуся, яка збила дрон банкою маринованих помідорів. Утім, для багатьох образ забитої вітрини салону краси LuChe був першим випадком, коли вони подумали про труднощі української індустрії краси.

Краса як форма опору

Може здатися легковажним говорити про красу у контексті країни, яка бореться за своє існування. Але для людей, які працюють у салонах краси по всій Україні, продовжувати пропонувати косметичні послуги – це акт опору під час війни. Щодня вони приходять на роботу, незважаючи на звуки сирен повітряної тривоги та цілком реальну загрозу ракетних ударів. Кожен догляд за волоссям, кожен масаж, кожен педикюр, який вони роблять, – це вираз непокори ворогові, який бажає їх знищення.

Українські власники салонів краси наполегливо адаптувалися, незважаючи на фінансові труднощі, виснаження робочої сили, перебої в енергопостачанні та навіть ворожу окупацію. Після 24 лютого 2022 року багато власників салонів краси думали, що їхньому бізнесу прийшов кінець.

«Коли почалася війна, мені здавалося, що ми більше ніколи не працюватимемо. Я раптово опинилась у місці, де над моєю головою літали ракети. Це був такий шок. Ані манікюр, ані фарбування більше не мали сенсу», — розповідає Лєра Бородіна, співзасновниця G.Bar, однієї з найбільших в Україні мереж салонів краси.

Минули тижні і власникам салонів краси, таким як Бородіна, яка 24 лютого 2022 року закрила багато закладів по Україні, стало зрозумілим, що війна закінчиться не скоро. Перед ними постали важкі питання: чи відкриються вони знову? Якщо так, то у якому вигляді? Чи є взагалі місце салонам краси у суспільстві, яке перебуває у стані війни?

Важке рішення про відновлення роботи

Росіяни так і не окупували Київ у 2022 році. Проте, такі міста як Ірпінь та Буча, потрапили під жорстоку російську окупацію, як і Маріуполь та Мелітополь. Для українців, які жили в умовах окупації, життя призупинилось. Салони краси зачинились і, навіть елементарне миття голови вважалося розкішшю.

«На другий день вторгнення, коли моє село було окуповане і я ховалась у холодному темному підвалі свого будинку, то не думала про «красу» чи про те, як я виглядаю. Все, про що ви можете думати, — це ваша безпека та безпека ваших близьких», — зазначає Юлія Тимошенко, фахівчиня із маркетингу та менеджерка зв’язків із громадськістю у Saint Javelin – підприємстві, яке створює соціальний контент та збирає гроші для військових потреб за рахунок продажу одягу й товарів.

На заході України салони краси відкрилися швидко.

«В Івано-Франківську, куди ми зі сім’єю евакуювалися, салони краси призупинили роботу менш ніж на тиждень. Власники салонів краси зрозуміли, що необхідно підтримувати бізнес, аби зберегти робочі місця та підтримати економіку, адже клієнтів вистачає. Для мене, як власниці бізнесу, стало шокуючим відкриттям те, що під час війни українські жінки ходили у салони краси, — розповідає Олена Пономаренко, головна б’юті-редакторка у журналі Vogue Україна.

У Києві та на сході України поновлення роботи салонів краси потребувало більше часу та роздумів. Утім, до середини березня 2022 року більшість салонів краси були відкриті тією чи іншою мірою — навіть ті, які перебували на окупованій території та жили у страшній реальності.

Глибоке почуття патріотизму сприяло рішенню знову відкрити салони краси.

«Війна – це річ дорога. Ми як малий бізнес маємо створювати доходи для країни: зарплати, податки, оплата інших послуг й товарів», — наголошує Антоніна Кроливець, співзасновниця київської мережі салонів краси Bunny Nails.

Це не означає, що рішення про відновлення роботи салонів краси далося легко.

«Попит був, але я не була впевнена, що зараз слушний час і наскільки це безпечно, — каже Алла Барановська, засновниця мережі салонів краси Clipse у Києві.

Багато власників салонів краси відчували обов’язок перед своїми співробітниками.

«Від команди надходили запити відновити роботу, оскільки у них закінчувалися гроші. Нам довелося ухвалити швидке рішення, оскільки страх і бездіяльність змушували почуватися безпорадними. Ми хотіли бути корисними та розуміли, що робота допоможе», – пояснює Кроливець.

Перші відвідування салонів краси після вторгнення

Для багатьох жінок той перший похід до салону краси після 24 лютого 2022 року став яскравим та сюрреалістичним досвідом.  

Хоча не кожна українка прагнула повернутися до салону краси, борючись із почуттям провини за те, що багато її співгромадян залишилися без даху над головою або в окупації, не маючи можливості навіть прийняти гарячий душ.

«На два місяці я відмовилася від макіяжу. Я подумала, що це недоречно. Але потім я провела онлайн-інтерв’ю із психологом, який місяць жив у лікарні, рятуючи пацієнтів. Вона прийшла з макіяжем і сказала, що носить його навіть у похмурі моменти. Я була така натхненна, що наступного дня пішла до колориста. Вона висвітлила моє волосся і підстригла кінчики. Це було схоже на відродження», – зізнається Пономаренко.

Для багатьох українців салони краси пропонують досвід, що виходить за межі фізичної трансформації, надаючи проблиск надії та почуття спільності.

«Ми — місце, де люди бачать життя таким, яким воно було до війни і те життя, яке буде у майбутньому», — каже Максим Куликов, перукар та власник салону краси.

Салони краси також пропонують своєрідну форму терапії, при якій люди разом можуть сумувати і пережити свою травму, одночасно доглядаючи за своїм обличчям.

Краса йде у підземелля

Сирени повітряної тривоги дуже часто перешкоджають роботі салонів краси.

«Моя команда облаштувала бомбосховище за два дні. Тут є переговорні кімнати, які ми обладнали для косметичних послуг. Єдине, чого у нас не немає, — це можливості мити волосся», – розповідає Ірина Попова, власниця салону краси 365 Studio.

Новий салон краси G.Bar Brave відкрився у листопаді 2022 року у підвалі знаменитої київської будівлі «Арсенал», де під час Другої світової війни знаходився гарматний завод. Бородіна та її команда обрали це місце у 2021 році через його модне розташування та унікальну архітектуру.

«Спочатку нас турбував той факт, що салон краси знаходиться у підвалі. Коли почалася війна, ми зрозуміли, що це плюс. Це єдиний салон краси G.Bar, де клієнтам не потрібно йти в укриття під час повітряної тривоги», – зазначає Бородіна.

Деякі салони краси у Києві переобладнали підвали на підземні укриття для клієнтів, проте не всі вони обладнані косметологічними кабінетами.

«Це не бункери, але там можна залишатися у відносній безпеці, хоча б мінімізувати ризик осколкових поранень», – пояснює Пономаренко.

Адаптація до нової реальності

Коли українці вступили у першу зиму повномасштабної війни, а Росія почала активно атакувати цивільну інфраструктуру, салони краси дедалі частіше працювали без електрики та води — двох невід’ємних елементів косметичних послуг протягом кількох годин, а іноді й днів.

Українським перукарям, майстрам манікюру та косметологам довелося проявити кмітливість.

«Знайти генератори у грудні 2022 року було практично неможливо, тому ми працювали із портативними акумуляторами, бутильованою водою і гарячою водою у термосах. У деяких випадках ми надавали послуги на парковках або виїжджали до клієнта додому», – розповідає Барановська.

Салони краси купували фени, які перезаряджаються. Були дні, коли майстри манікюру та педикюру виконували свою роботу із лампами на чолі.

«Для наших майстрів це була маленька перемога – зробити ідеальний французький манікюр без світла і підготувати наречену у повній темряві, адже за годину у неї – весілля», – зазначає Барановська.

У наші дні багато салонів краси стали повністю автономними, а це означає, що вони мають достатньо генераторів і води, аби залишатися відкритими протягом тривалого періоду.

Мінливі тенденції краси

Війна, можливо, не завадила українським жінкам займатись своєю красою, але вплинула на послуги, які вони замовляють. У салонах краси стали популярнішими процедури, які виходять за рамки типової стрижки, колористики і манікюру.

«Жінки зараз менше фарбуються і починають надавати більше уваги своєму здоров’ю», – пояснює Барановська, відзначаючи зростання попиту на послуги з догляду за обличчям, трихологією та ногами (наприклад, медичний педикюр).

У салонах краси G.Bar зростає популярність процедур для шкіри голови, а також з’явились «зони ментальної краси», які зосереджені на розслаблюючих послугах, таких як масаж та медитація.

Тим не менш, манікюр надалі залишається найпопулярнішою б’юті-послугою для більшості українських жінок.

Любов українок до манікюру стала ще більш несамовитою, коли у перші тижні повномасштабної війни у новинах масово поширювали фотографію красиво доглянутої руки мертвої жінки, коли її тіло лежало на вулиці у Бучі.

Салони підтримки військових зусиль

Незважаючи на значну втрату персоналу та прибутків за останні два роки, багато салонів краси ще знаходять кошти займатись благодійністю.

Зокрема, салон краси LuChe Beauty розпочав збір коштів для людей, які втратили домівки. Салон краси Clipse організував «дні краси» для співробітників та пацієнтів дитячої лікарні «Охмадит».

Салон краси Clipse запустив благодійну програму для дружин поранених солдатів та підтримав такі фонди, як «Марш жінок» та «Місто доброти», пропонуючи фінансову допомогу та гігієнічні набори жінкам-біженкам.

Українські солдати також отримали користь від «днів краси». Навесні 2023 року перукарні відправили своїх фахівців на фронт, де вони стригли солдатів Національної гвардії.

Турбота про себе під час війни

На початку війни Бородіна відчувала себе безпорадною і не розуміла, чи має значення її праця. Потім вона почала отримувати сотні повідомлень від вимушених переселенців з України, які натрапили на відомі синьо-рожеві салони G.Bar після втечі зі своїх рідних міст.

«Саме тоді ми зрозуміли, що працюємо не лише на ринку краси; ми працюємо у сфері психічного здоров’я жінок. Я вважаю, що турбота про себе — це те, що змушує вас почуватися живим, навіть коли довкола панує хаос. Я почала розуміти, що ми робимо набагато більше, ніж я коли-небудь думала», – зазначає Бородіна.

Війна триває уже третій рік поспіль і українські салони краси також продовжують боротьбу. Не лише заради підтримки економіки. Не лише для того, аби показати на весь світ, що колективно українці ніколи не здадуться. Для українців, які переживають реалії війни, індустрія краси пропонує набагато більше, ніж просто перспективу гладкішої шкіри та блискучого волосся.

«Людям не потрібна краса. Їм потрібне відчуття нормальності, – відчуття того, що вони живі і у них є майбутнє. І косметичні послуги у цьому допомагають», – вважає Кроливець.

В Україні краса набула глибокого, хоча і не безпрецедентного значення воєнного часу. Історії власників салонів краси, технічних фахівців та звичайних громадян, які разом знаходять втіху та силу, перегукуються з історією країн, що перебувають у стані війни.

«Використання краси, щоб вижити та допомогти іншим, дає надію на майбутнє. Це нагадує мені, що життя, яким би воно не було, продовжується», – резюмує Пономаренко.