Військові у відставці та експерти у сфері оборони зі США підкреслюють, що у Пентагоні уважно стежать за перебігом російсько-української війни з метою запозичення практичного досвіду

Незадовго до 5 години ранку 24 лютого 2022 року за українським часом російські війська напали на Україну: танки перетнули кордон, а по Києву завдали ракетних ударів. Знадобився лише тиждень і запланований кривавий бліц-криг перетворився на щось інше – захисники України вистояли і шокували російські збройні сили, які виявилися набагато невдалішими, аніж міг сподіватися, навіть найоптимістичніший планувальник у НАТО. Через місяць війна перетворилася на виснажливий конфлікт, що більше нагадує Першу світову війну, аніж сучасні війни. За два роки кожна сторона досягла успіхів і зазнала втрат, але жодна з них не завдала нокаутуючого удару. Але це не означає, що за два роки ситуація не змінилася. Це також не заважає іншим країнам, зокрема США, засвоїти уроки і застосовувати їх у своїх власних бойових планах. Про це йдеться в аналітичній статті Breaking Defense, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Війна на морі

На другий рік війни в Україні, військово-морська сфера продовжувала залишатися зоною конфлікту нижчого рівня — проте, обидві сторони активізували свою діяльність на морі, над і під морем. Українці особливо продемонстрували свою майстерність у використанні військово-морських безпілотників для завдання серйозних ударів по російському ВМФ.

Зокрема, Україна нещодавно потопила російський десантний корабель «Цезар Куніков». Це була одна із гучних історій успіху України у використанні військово-морських безпілотників і відео подібних атак масово поширювались у соціальних мережах за останні два роки. За оцінками Пентагону, українські збройні сили потопили, знищили або пошкодили щонайменше 20 середніх і великих кораблів ВМС Росії та один танкер під російським прапором у Чорному морі.

«Одна із причин, через яку використання військово-морських дронів виявилося настільки ефективним, полягає в тому, що Чорне море порівняно із великими просторами Тихого океану, є ізольованим простором з легко контрольованими вузькими місцями. Війна в Україні сигналізувала про значні зміни у тому, як ми сприймаємо військово-морську війну, оскільки Україна продемонструвала величезну асиметричну перевагу у використанні дронів та невеликих безпілотних суден. Вразливість надводних кораблів, про яку багато хто з нас говорив у минулому, здається надто реальною», – пояснює Джеррі Хендрікс, капітан ВМФ США у відставці та старший науковий співробітник Інституту Сагамора в Індіанаполісі.

Брайан Кларк, науковий співробітник Гудзоновського інституту зазначив, що хоча концепція, яку Україна використовує проти ВМФ Росії по своїй суті не є новою, її успіх, ймовірно, обумовлений сучасними технологіями, які надають операторам дронів більший контроль над надводними кораблями.

За його словами, ця тактика, хоча навряд чи спрацює у відкритому океані, але вона є життєздатною у таких регіонах, як Перська затока, Чорне море і Тайванська протока. Подібні односторонні атаки є наріжним каменем нової доповіді Кларка та його колеги Дена Патта, в якій вони теоретизують, як США могли б використати таку тактику, якби їм колись довелося захищати Тайвань від китайського вторгнення.

Ще одним аспектом, який проявився під час війни в Україні, стала руйнівна сила морської блокади. Росія час від часу намагалася завадити Україні експортувати своє зерно до інших країн Європи та Африки. За словами Кларка, крім шкоди, яку така блокада може завдати економіці України, вона особливо проблематична для африканських країн, де різке підвищення цін на хліб може спричинити громадянські заворушення.

«Це значний вплив і тепер його відновлення позбавило Росію важеля, який вона сподівалася використати проти України», – зазначає він.

За словами Хендрікса, порушення блокади змусило світ прокинутися від усвідомлення того, наскільки він залежить від безперешкодного доступу до моря.

«Океан вважався безкоштовним у житті кожного, але через Україну, а тепер і Червоне море, океани раптово такими більше не вважаються. Зараз люди раптово звернули увагу на ідею вільної торгівлі та вільного пересування, бо бачать, що станеться, коли вона зникне», — сказав він.

А коли доходить до Чорного моря, Туреччина має значний ступінь контролю над тим, хто має цю свободу пересування – це право, надане їй Конвенцією Монтре, міжнародною угодою, підписаною у 1936 році.

Хендрікс стверджував, що Туреччина, можливо, була б спроможна запобігти більшій частині війни, якби дозволила військово-морським силам США та їхніх союзників увійти до Чорного моря на початковому етапі конфлікту. Але, незважаючи на нібито сприятливе тлумачення Туреччиною міжнародного права, Хендрікс зазначив, що російський військово-морський флот не хоче, аби кораблі, дислоковані у Чорному морі, проходили і їм не дозволяли повернутися назад.

Війна у повітрі

У повітряному просторі майже нічого не змінилось з перших днів війни. Перевага у повітрі взаємно нівелюється високоефективною комплексною системою протиповітряної оборони, тому російським та українським літакам, зазвичай, доводиться літати низько, щоб уникнути виявлення та діяти з великих відстаней.

Але на відміну від першого року бойових дій, вплив України розширився завдяки постачанню ракет повітряного базування більшої дальності, таких як британська Storm Shadow, які, як повідомляється, використовувалися для знищення російського підводного човна «Ростов-на-Дону» та інших важливих цілей. США також поставили ракети наземного базування ATACMS і, як повідомляється, розглядають можливість постачання новішої версії з більшою дальністю польоту.

Тактика також адаптувалася. Офіційні особи США, наприклад, високо оцінили українські методи бойового застосування, що дозволяють уникнути російських атак. І Україна, і Росія також дедалі частіше вдаються до використання дронів для завдання ударів, літаючи низько, щоб уникнути виявлення, поки не стає занадто пізно.

Умови війни в Україні змусили союзників НАТО підтримувати її. За словами голови ВПС США у Європі генерала Джеймса Гекера, такі платформи, як Boeing E-7 Wedgetail, літають регулярно. Виступаючи нещодавно за круглим столом із журналістами на симпозіумі з військових дій Асоціації Повітряно-космічних сил США (AFA), Гекер сказав, що компанія Wedgetail, що належить австралійцю, забезпечує «постійну картину ISR [розвідки, спостереження та рекогносцювання] на малих висотах».

Потреба такої картини ISR, за словами Гекера, спонукала чиновників вивчити такі рішення, як повітряні кулі-аеростати.

Можливо, найбільший заклик про допомогу з Києва з перших днів війни – це парк нових літаків, які зможуть замінити винищувачі радянської доби. Незважаючи на сподівання України та її прихильників, ці літаки не прибули вчасно для запланованого контрнаступу, який закінчився, у кращому разі, глухим кутом.

Тим не менш, важлива віха, схоже, уже помітна, оскільки Україна готується отримати винищувачі F-16 Fighting Falcon. Під час круглого столу із журналістами на симпозіумі AFA директор Національної гвардії США генерал-лейтенант Майкл Ло заявив, що українські пілоти прогресують і фактично уже самостійно літають на F-16.

Навчання, за словами Ло, забезпечить їм «кваліфікацію для виконання усього спектра завдань», окрім простого керування літаком. За словами представника ВПС Національної гвардії США підполковника Ембер Шац, у 2024 фінансовому році планується підготувати загалом 12 українських пілотів. За її словами, усі вони закінчать навчання «у період із травня по серпень 2024 року», а для подальшого навчання буде потрібно додаткове фінансування.

Щоб Україна могла використати винищувачі виробництва Lockheed Martin на полі бою, необхідно узгодити низку елементів. Наприклад, починаючи з 2025 року країни-донори повинні будуть передати літаки — 19 із Данії, 24 із Нідерландів, два із Норвегії та певну кількість із Бельгії — і створити відповідну логістичну інфраструктуру. Фахівці із технічного обслуговування наразі перебувають на об’єднаній базі у Сан-Антоніо для навчання англійської мови, хоча місце їхнього навчання з технічного обслуговування досі залишається невідомим.

У Європі також триває окреме навчання пілотів та фахівців з технічного обслуговування. У своїй нещодавній заяві міністр оборони Данії Троелс Лунд Поульсен зазначив, що перші F-16 прибудуть в Україну влітку 2024 року.

Війна на землі

Зважаючи на те, що найбільший збройний конфлікт у Європі з часів Другої світової війни триває третій рік поспіль, союзники та партнери України продовжують шукати способи підтримати Київ, одночасно вивчаючи уроки з того, як розвивати власні збройні сили.

Представник армії США у Європі та Африці полковник Мартін О’Доннелл підрахував, що станом на 31 січня 2024 року, міжнародне співтовариство підготувало понад 118 000 українських військовослужбовців на більш ніж 80 різних полігонах, розташованих у всьому світі. З цього загального числа, 16 300 солдатів пройшли підготовку на базах армії США Графенвер та/або Хоенфельс у Німеччині, 9 900 пройшли загальновійськову підготовку, 5 100 пройшли підготовку на платформі та 1 300 пройшли підготовку для штабу та/або керівництва.

Але робота коаліції виходить за рамки навчання і включає щомісячні зустрічі Контактної групи з оборони України (UDCG) серед приблизно 50 країн, спрямовані, зокрема, на визначення зброї, яка потрібна Києву. Ця робота включала створення восьми коаліцій потенціалу — ВПС, ППО, артилерії, морської безпеки, бронетехніки, інформаційних технологій, розмінування та безпілотників.

Це територія, де інші європейські країни, схоже, змогли зробити найбільший внесок. Польща, наприклад, нещодавно очолила цю нову бронетанкову коаліцію і під час зустрічі на початку лютого 2024 року багато країн приєднались до неї.

«Мета бронетанкової коаліції, яка обговорювалася на зустрічі UDCG 14 лютого 2024 року належить, безумовно, полягає в об’єднанні танкових сил, але також інших видів бронетехніки, а також задля того, щоб Україна мала відповідні платформи і боєприпаси, а також технічне обслуговування та забезпечення», – заявив високопосадовець Міноборони США.

Чиновники армії США використовують війну як можливість вивчити, що працює, а що ні, та скоригувати плани модернізації. Деякі представники міністерства оборони США, як і раніше, не наважуються посилатися на конкретні «отримані уроки», але стверджують, що війна в Україні показала, що танки та інша бронетехніка залишаються актуальними, так само як і підтримка глибокого артилерійського складу та розміщення нових баражуючих боєприпасів та засобів боротьби із безпілотними авіаційними системами.

«На полі бою ще є місце танкам та бронетехніці: так, є нові загрози, але, зрештою, якщо ви хочете відібрати у когось територію та утримати її, вам доведеться ними володіти», — заявив голова відділу закупівель армії США Дуг Буш на Міжнародній конференції з бронетехніки у січні 2024 року.

Аналітичний центр IISS нещодавно заявив, що Росія зараз втратила 3000 танків і жертвує «кількістю на шкоду якості».

Залежність України від артилерії залишилася постійною у попередні два роки і, як очікується, збережеться у найближчому майбутньому. Поточним та майбутнім завданням, швидше за все, залишиться поповнення запасів 155-мм снарядів. Лише у січні 2024 року НАТО оголосив про укладення кількох угод на суму 1,2 мільярда доларів на сотні тисяч 155 мм снарядів;

Дрони можуть виявитися визначальною зброєю у цьому конфлікті з обох сторін. Минулий рік продемонстрував популярність баражуючих боєприпасів на полі бою майбутнього: США відправили Україні ударні дрони Switchblade 600, а Росія використовує свої безпілотники Lancet-3.

Для Буша та армії США ці висновки безпосередньо вплинули на програми модернізації, включаючи минулорічне рішення провести амбітнішу модернізацію основного бойового танка M1 Abrams, аніж планувалося раніше. Зокрема, розглядається варіант танку, який менше важитиме, краще захищатиме солдатів усередині та зменшуватиме логістичне навантаження.

Ще однією зміною у модернізації, завдяки засвоєним урокам, стало рішення про скасування програми Future Attack Reconnaissance Aircraft (FARA), при цьому головнокомандувач армією генерал Ренді Джордж конкретно заявив, що рішення було ухвалено після спостереження за тим, як безпілотники працюють в Україні. Керівники армії США планують реінвестувати фінансування від FARA, зокрема створення безпілотних коштів.

Війна у космосі

Щойно почалося російське вторгнення, як цінність комерційних супутників для оборони України стала очевидною. Протягом тижня після того, як російські війська перетнули кордон, Україна отримала доступ до космічних інтернет-послуг Starlink. З того часу Starlink використовується в Україні не лише для підтримки зв’язку серед громадян та уряду із зовнішнім світом та функціонування економіки, але також для підтримки збройних сил України. Мережа забезпечує військовий зв’язок, а також наведення українських дронів та ракет. А через конфігурацію Starlink, яка включає тисячі супутників на низькій навколоземній орбіті, що використовують невеликі антени та зашифровані сигнали, спроби Росії заглушити її, в основному, провалилися. Україна нещодавно заявила, що Росія тепер купує та використовує Starlink на захоплених нею українських територіях, хоча Маск публічно заперечував це.

Низка інших американських комерційних супутникових компаній також відігравали ключову роль в опорі України. Насамперед, це компанії, які займаються комерційним дистанційним зондуванням, можливості яких дозволили уряду та військовому керівництву України стежити за пересуванням російських військ, а також за власними збройними силами.

Ці компанії, зокрема Planet, Maxar Technologies (нещодавно придбана Advent International), BlackSky, Capella та Hawkeye360, також відіграли ключову роль в інформуванні громадськості у США та в усьому світі про війну, допомагаючи уряду США створити систему протидії війні.

Утім,  на відміну від ситуації зі Starlink, саме розвідувальне співтовариство США першим стимулювало випуск комерційних зображень та даних дистанційного зондування для допомоги Україні. Отримані за контрактом американськими шпигунськими агентствами, ці дані також були передані союзникам і партнерам США по НАТО, щоб тримати їх в курсі про війну, що призвело до ініціативи з боку США, Канади та 16 країн Європи вільніше обмінюватися даними дистанційного зондування.

Генерал Ченс Зальцман, керівник космічних операцій, назвав уроки, які Пентагон має отримати з використання Україною космічних систем ще до свого затвердження. Під час слухань у Сенаті 13 вересня 2023 року він заявив, що Україна довела ефективність комерційних космічних систем і мережі із безлічі невеликих і менш дорогих супутників складніше атакувати.

І з того часу Зальцман прагне інтегрувати ці два ключові уроки до зусиль Космічних сил щодо розбудови структури військово-космічних сил США для вирішення майбутніх завдань.

Війна у кіберпросторі

Як і в наземній війні, так і на морі, Росія розпочала кібер-електронну війну із нокаутуючих ударів у 2022 році, але зазнала разючої поразки від рук несподівано стійких і адаптованих українців. Однак, минулого року Росія поспішила надолужити втрачене, що призвело до коливань туди-сюди, які у середньому призвели до кривавого глухого кута.

Наприклад, Україна лідирувала в адаптації невеликих цивільних дронів для використання їх в якості розвідників та міні-бомбардувальників. Російська влада, навпаки, знехтувала такими системами і вклала значні кошти у більші, спеціально створені військові системи. Але у 2023 році РФ надолужила втрачене: бюрократію Міністерства оборони просунули вперед патріотичні, самоорганізовані волонтери (рідкість у Росії), які не тільки досі жертвують більшу частину спритних FPV-дронів.

Обидві сторони почали тисячами використовувати комерційні міні-дрони і тисячами втрачали їх через радіоелектронну боротьбу. (Це спонукало їх безуспішно упровадити штучний інтелект, який дозволив би дронам працювати без постійного зв’язку із людиною-контролером).

Російські сили радіоелектронної боротьби також адаптувалися. Експерт з РЕБ Інституту Хадсона Браян Кларк зазначив на нещодавньому вебінарі AOC, що російські сухопутні війська були щедро оснащені засобами радіовиявлення та постановки перешкод, щоб розпочати війну, але ці можливості оптимізували проти НАТО, а не проти України. Наприклад, Росія вклала значні кошти у великі та потужні пристрої перешкод, призначені для порушення роботи великих та потужних систем НАТО, таких як радіолокаційні літаки JSTARS або військові супутники зв’язку на високих геостаціонарних орбітах (GEO). Але молодим ВПС України ніколи не доводилося глушити щось на зразок JSTARS.

Україна також мала гео-зв’язок: комерційна супутникова мережа, керована Viasat, забезпечувала основу українського військового зв’язку до лютого 2022 року. Але успішна російська кібератака завдала шкоди мережі напередодні вторгнення, що змусило Україну перейти на Starlink Ілона Маска. А Starlink мала радикально іншу архітектуру, в якій використовувалися тисячі невеликих малопотужних супутників на низькій навколоземній орбіті (НГО) — їх занадто багато і вони рухаються занадто швидко із занадто швидким оновленням програмного забезпечення, щоб російська система РЕБ могла їх відключити.

За словами Кларка, громіздкі російські постановники перешкод, такі як встановлена на вантажівці «Красуха-4», виявилися марними проти нового підходу України. Але з наближенням 2023 року росіяни знову адаптувалися, зрештою розгорнувши більшу кількість менших і маневрених глушників, націлених не на супутники, а на термінали Starlink та інші українські радіостанції на землі, а також на управління дронами.

Американські військові засвоїли ці уроки. Армія, зокрема, нарощує тактичну радіоелектронну боротьбу за допомогою своїх модулів MFEW, встановлених на дронах, й TLS, які встановлюються на вантажівках. Усі служби зацікавлені у поширенні супутників на навколоземній орбіті та (за американськими стандартами) недорогих дронів, при цьому Підрозділ оборонних інновацій США очолює амбітну ініціативу реплікатора усіх послуг.

Однак, одне важливе питання, яке залишилося без відповіді, полягає у тому, наскільки добре дрони малої дальності та глушники будуть застосовні у західній частині Тихого океану, де набагато більші відстані та високотехнологічніший супротивник.