Політична і економічна атмосфера у країні-агресорці поки що залишається стабільною та й події на фронті наразі складаються на її користь

30 грудня 2023 року від ракетної атаки постраждало російське місто Бєлгород поблизу кордону з Україною. «Я живу в самому центрі міста і біля мого будинку впали три-чотири предмети. Я не знаю, чи це був снаряд, осколок чи щось ще», — розповідає 21-річна журналістка з Бєлгорода Юлія у коментарі для аналітичної публікації Al-Jazeera, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Бєлгород уже кілька разів бомбардували з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, але грудневий обстріл виявився найбільш смертоносним: загинули щонайменше 25 мирних жителів, зокрема п’ятеро дітей.

«Атмосфера у місті різко змінилася після 30 грудня, оскільки люди врешті-решт відчули, що таке війна, що вона поруч і що у місті не так безпечно, як здавалося. Життя сильно змінилося. Тепер місцева влада обговорює не те, скільки тюльпанів посадити до літнього фестивалю, а як пофарбувати бомбосховища зсередини», – додає Юлія.

Економіка

Протягом кількох тижнів після вторгнення в Україну, картина для Росії виглядала похмурою: рубль впав, а іноземні інвестори втекли.

Але економіка РФ витримала санкції.

«Російська економіка пройшла безліч стрес-тестів. Перший із них був у 2014 році, коли було запроваджено перший раунд санкцій і Росія зробила з цього деякі уроки, зокрема, створивши національну фінансову інфраструктуру та посиливши контроль над фінансовим сектором. Другою була криза COVID-19 і те, як вони намагалися керувати логістикою в мінливих обставинах. Отже, вони мали певний досвід, яким могли скористатися», – пояснює економіст Артем Кочнєв.

За його словами, поступове запровадження західних санкцій надало Росії час, щоб скоректувати експорт нафти.

Європейський Союз припинив імпорт нафти із Росії, тому вона натомість звернулася до Китаю та Індії, використовуючи «тіньовий флот» барж, зареєстрованих у підставних компаній у третіх країнах світу, таких як Камерун.

Росія також мала великі фінансові резерви від продажу нафти, які спочатку були відкладені для компенсації шоку від будь-якого падіння цін на нафту.

«Тепер ці гроші були використані зовсім на іншу мету – фінансування війни. Це бюджетний стимул, який насправді більший, ніж те, що уряд вклав в економіку під час кризи COVID-19», – зазначає Кочнєв.

Найбільші світові бренди, такі як McDonalds і Starbucks, покинули Росію і були змушені продати свої активи за ціною набагато нижчою за ринкову  і покупцям, який схвалив російський уряд перед ребрендингом. Наприклад, Starbucks стала Stars Coffee.

Декілька іноземних компаній були фактично націоналізовані.

За словами Кочнєва, активи дісталися здебільшого впливовим особам із чудовими зв’язками у владі, що могло викликати деякі тертя між російськими елітами.

Політика

Незважаючи на драматичний заколот найманців Вагнера минулого року, позиція Путіна виглядає стабільною.

Очікується, що він виграє вибори 15-17 березня і буде переобраний на п’ятий шестирічний президентський термін.

Якщо припустити, що він протримається до кінця свого терміну, то стане найбільш довготривалим російським лідером із царських часів, випередивши навіть Йосипа Сталіна.

Два кандидати, які виступали на антивоєнній платформі, Катерина Дунцова та Борис Надєждін, були дискваліфіковані Центральною виборчою комісією, незважаючи на те, що жоден із них не вважався серйозним конкурентом Путіну.

Війна, безумовно, вплинула на російське суспільство: після десятиліття занепаду проблемне вживання алкоголю, як повідомляється, стало більш поширеним явищем, що деякі експерти в галузі охорони здоров’я пояснюють геополітичною конфронтацією.

Але загалом життя триває.

Як і раніше, проводяться музичні концерти та виставки, і клієнти, як і раніше, можуть купувати іноземні товари, такі як Coca-Cola, які постачаються через треті країни, такі як Узбекистан. Деякі росіяни налаштовані навіть оптимістично.

«Я багато чув про пропаганду на Заході. Це робить людей ідіотами. Але абсолютно все, як і раніше, нічого не змінилось. Ви вважаєте, люди не хочуть заробляти гроші? Нічого не змінилося, крім того, що ліберали-психопати виїхали. Подобається нам це чи ні, але Росія розпочала чудову гру, і це дуже цікаво спостерігати. Ви маєте бути тут, щоб зрозуміти це», – каже 51-річний Алєк із Санкт-Петербурга.

Ситуація на фронті

З лютого 2022 року на передовій в Україні загинуло близько 45 000 росіян, повідомляє російське незалежне видання «Медіазона». Це втричі більше за втрати радянської армії під час війни в Афганістані.

Незважаючи на це, Росія має більше мобілізаційного ресурсу, аніж Україна.

Після невдалого контрнаступу України влітку 2023 року, російські війська повільно просувалися вперед, захопивши місто Авдіївка після запеклого бою, який тривав кілька місяців.

«Прихована мобілізація у Росії триває. Регіонам задається кількість контрактників, які вони мають мобілізувати. У підсумку, регіональні чиновники мобілізовують усіх, кого можуть. До них входять боржники, люди із фінансовими та життєвими проблемами, самотні чоловіки, колишні злочинці і так далі, а також бюджетники. Військові, у свою чергу, умовляють призовників підписати контракт. Крім того, на фронт приїжджає дедалі більше іноземців. Але зважаючи на все, такі методи працюють. Російській армії вдається поповнювати свої лави швидше, ніж українській», – вважає Олег Ігнатов, старший аналітик Міжнародної кризової групи.

Російська оборонна промисловість, схоже, працює на повну потужність, виготовляючи снаряди для обстрілу українських позицій.

«Російське військове виробництво значно зросло, зокрема за рахунок відновлення виробництва на старих радянських заводах. Росія змогла випередити західні постачання боєприпасів та зберегти свою перевагу у техніці та озброєнні дальньої дії. Санкції, звичайно, здорожчають продукцію та створюють логістичні проблеми, але не заважають виробництву снарядів і навряд чи заважають Росії модернізувати стару радянську техніку та відправляти її на фронт. Промислові можливості Росії щодо виробництва зброї дуже великі, але недостатні, щоб створити вирішальну перевагу, тому Росія купує боєприпаси у Північної Кореї, –  додає Ігнатов.

Крім обстрілів Бєлгорода, було здійснено кілька транскордонних рейдів Російського добровольчого корпусу – підрозділу російських громадян із вкрай правими націоналістичними поглядами, які борються за Україну.

Їхній стратегічний вплив на війну був обмеженим, але вони підірвали почуття безпеки Росії. Тим часом, дрони атакували російську нафтову інфраструктуру і у січні 2024 року ефектно підірвали термінал відвантаження палива під Санкт-Петербургом.

«Україна провела серію успішних атак на російську інфраструктуру і, зважаючи на все, зуміла знищити кілька одиниць цінного і дорогого обладнання, але загалом, ці атаки не змінюють загальної картини, яка поки що складається на користь Росії», – запевняє Ігнатов.

Це мало втішає Юлію, серце якої досі б’ється щоразу, коли вона виходить на вулицю.

«Деякі мої друзі, які виїхали з Росії і побачили обстріл нашого міста, кажуть: «Ну а чого ви очікували?» В Україні теж гинуть люди, а із Бєлгорода до Харкова летять ракети. Але я живу тут, і хоч би що я робила, я не можу зупинити ці ракети. У нашому місті ніхто не може. Тож я не знаю, як можна казати, що ми цього чекали. Це дуже засмучує», – резюмує Юлія.