Економіка України залишається на вістрі ножа і у 2024 році потребує понад 40 мільярдів доларів західної допомоги, а от економіка Росії поки що залишається неушкодженою і, навіть зростає, завдяки збільшенню оборонного бюджету

Україна – найбідніша країна в Європі – заплатила важку економічну ціну за дворічну війну проти Росії, яка триває на її території. Цифри вражають. Понад 7 мільйонів людей – близько п’ятої частини населення – опинилися у злиднях. 15 років людського розвитку було втрачено. Першого року війни економіка України скоротилася на 30%. Про це йдеться в аналітичній публікації The Guardian, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Однак, могло бути ще гірше. Беата Яворчик, головна економістка Європейського банку реконструкції та розвитку, заявила, що 90% підприємств у регіонах України, де не було бойових дій, досі працюють. Інфляція знизилася з пікового рівня у 27% до 5%.

Незважаючи на це, економіка України залишається на вістрі ножа. Цього року Україні потрібно понад 40 мільярдів доларів західної допомоги, щоб збалансувати бухгалтерські баланси та забезпечити озброєння для збройних сил. Витрати на відновлення країни воєдино оцінюються у 486 мільярдів доларів протягом 10 років – проти 411 мільярдів доларів рік тому.

«Останні два роки ми стали свідками безпрецедентних страждань та втрат для України та її народу», — зауважує Антонелла Бассані, віце-президентка Світового банку.

На противагу цьому, Росія після дворічної війни, виглядає відносно неушкодженою. Після початку війни у Міжнародному валютному фонді стверджували, що російська економіка переживе серйозну дворічну рецесію і скоротиться на 8,5% у 2022 році та ще на 2,3% у 2023 році.

Економіка РФ справді скоротилася у 2022 році, але трохи більш ніж на 2%, а у 2023 році вона зросла – за останніми оцінками МВФ – на 3%. Немає переконливих доказів, що військові дії змусили простих росіян затягнути свої пояси. Щедрі соціальні виплати підтримали людей, тоді як напружений ринок праці сприяв сильному зростанню заробітної плати. Ілюструючи це, споживчі витрати росіян зросли на 6% у 2023 році.

Ба більше, Росія вступила у війну у потужній фінансовій позиції. Президент РФ Володимир Путін планував вторгнення за високих нафтових цін, які наповнили його скарбницю коштами, і при зниженні співвідношення боргу до ВВП приблизно на 20%. У 2023 році дефіцит бюджету Росії був обмежений трохи більш ніж 1% ВВП.

З іншого боку, дефіцит робочої сили, викликаний мобілізацією, призвів до зростання цін. Офіційний рівень інфляції у РФ знизився майже вдвічі: з 11,5% восени 2023 року до 6,6% у січні 2024 року, але у лютому 2024 року центральний банк Росії зберіг відсоткову ставку на рівні 16%.

Стійкість Росії пояснюється низкою причин. Коли почалася війна, її економіка була у 10 разів більша за економіку України. Величезне збільшення оборонного бюджету стимулювало економічне зростання у РФ. Зрештою, Путін роками готував Росію до війни, використовуючи доходи від нафти та газу для накопичення резервів та роблячи кроки щодо захисту економіки від санкцій.

Тім Еш, експерт з аналітичного центру Chatham House вважає, що стійкість Росії не є дивною.

«Лише Путін знав, що буде війна, і він готувався до неї. Але очевидно, що санкції знищують деякі фінансові буфери та запаси, які були створені перед вторгненням», – зазначає Еш.

Марк Гаррісон, історик економіки та почесний професор Уорікського університету, зазначає, що Путін збільшив витрати на оборону із 3% національного доходу майже до 7%, і у 2025 році вони можуть досягти 10%.

На думку Яворчик, нереалістично було очікувати, що перша хвиля санкцій поставить економіку Росії на коліна. Товари вітчизняного виробництва замінювали західний імпорт, тоді як Росія також могла отримувати товари безпосередньо через Китай й Туреччину і опосередковано з країн, які виступають посередниками для західної продукції.

«Санкції працюють, але повільно», – зауважує Яворчик.

Відрізаність від західних технологій, капіталу, знань та методів управління призведе до уповільнення зростання продуктивності, вплив якого посилюватиметься втратою людського капіталу, спричиненого виїздом кваліфікованих робітників із країни.

«Поверхневий аналіз поточної статистики з Росії – таких як економічне зростання та інфляція – може свідчити про те, що економіка «стійка» перед витратами, пов’язаними з продовженням війни», – зазначає Марк Собел з аналітичного центру OMFIF.

Ця думка може містити елементи обґрунтованості у короткостроковій перспективі. Але він упускає з уваги слабкості та реалії. Російську економіку та народ чекає значно більша ізоляція та деградація.

Масштаб збитків, завданих Україні, у поєднанні із нездатністю санкцій змусити Путіна відступити, змусили Захід замислитися над тим, що робити далі. Один із варіантів, який підтримують і Еш, і Гаррісон, полягає у подальшому посиленні санкцій.

Гаррісон проводить паралелі із західним фронтом у 1918 році та падінням морального духу німців після того, як союзники посилили блокаду, не дозволяючи життєво важливим товарам потрапляти до цивільного населення та армії.

«Росія ще не на цьому етапі, але якщо санкції посиляться, хто знає, коли настане втома від війни. План війни передбачає, що у вашого ворога закінчуються варіанти, оскільки у нього закінчуються ресурси», – каже Гаррісон.

Еш стверджує, що є ознаки посилення західних санкцій проти РФ. Повідомляється, що великі кредитори в Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) почали закривати банківські рахунки громадян Росії та обмежувати розрахунки з Росією.

Передбачається, що деякі китайські банки й турецькі кредитори у грудні 2023 року відреагували на погрози США перекрити доступ іноземним банкам, які ведуть бізнес із компаніями, що підтримують російську оборонну промисловість.

Також існує тиск на G7 з метою конфіскувати заморожені резерви Росії та використовувати їх як заставу для залучення боргу заради відновлення України. Російські активи на суму майже 300 мільярдів доларів було іммобілізовано після вторгнення в Україну два роки тому.

Великобританія та США з ентузіазмом сприйняли цю ідею, але члени G7 попереджають, що міжнародне право не має підстав для конфіскації активів іноземної країни. Оскільки більш як половина російських резервів зберігається в ЄС – переважно у Бельгії – є побоювання, що арешт може призвести до того, що міжнародні інвестори скинуть євро на валютні ринки. Компромісом могла б стати конфіскація відсотків за цими резервами, вартість яких оцінюється у 15 мільярдів доларів.

Поки тривають ці дебати, Україна потребує фінансової допомоги, щоб заповнити чорну дірку у своєму бюджеті у розмірі 39 мільярдів доларів. Очікується, що витрати у 2024 році становитимуть понад 81 мільярд доларів, а доходи, за прогнозами, становитимуть трохи більше 43 мільярдів доларів. Лише оборонний бюджет України становить трохи менше 42 мільярдів доларів.

ЄС та МВФ продовжують надавати фінансову підтримку Україні, але допомога США блокується Конгресом.

«Було б вкрай сумно, якби через брак грошей макроекономічна стабільність України, досягнута під час війни, була викинута у вікно. Без подальшого фінансування Україна стане державою-невдахою. І це вплине на європейські країни через потенційну другу хвилю біженців та нестабільність на їхньому східному кордоні», – резюмує Яворчик.