Основними причинами таких настроїв є здатність працювати та забезпечувати себе та свою родину, задоволеність роботою, думка дітей, покращення житла

Через кілька тижнів після повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року, Польща негайно відкрила свої кордони та стала основною країною-реципієнтом українських біженців. До травня 2022 року 3,5 мільйона українців – або 53% усіх людей, які втекли з країни – перетнули кордон з Польщею. Чому Польща була такою відкритою для такої великої кількості мігрантів – і як довго вони зможуть там залишатися? На це питання намагаються відповісти Кейт Голебіовська, старша наукова співробітниця Університету Чарльза Дарвіна (Австралія), Марта Пахоцька, доцентка Варшавської школи економіки та Центру міграційних досліджень при Варшавському університеті та Сабіна Кубіцель-Лодзінська, доцентка Опольського технологічного університету в авторській публікації на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Чому Польща?

Величезній кількості біженців, безсумнівно, сприяв 530-кілометровий кордон між двома країнами. Але між Україною та Польщею набагато більше спільного. Їх об’єднує складна, переплетена історія, позначена територіальними війнами, взаємними антагонізмами та історичними розбіжностями, а також мовною та культурною подібністю та власним досвідом комуністичного правління.

Під час переходу Польщі до демократії після 1989 року мігранти з України стали важливою частиною робочої сили у країні. Згодом, у 2014 році, початок війни на Донбасі змусив багатьох українців емігрувати до Польщі.

До російського вторгнення 2022 року у Польщі проживало приблизно 2 мільйони іноземців, з них близько 1,35 мільйона українців. Ці українці були переважно працівниками чоловічої статі, які отримували вигоду від величезного попиту на робочу силу в країні, де переважають люди похилого віку.

Враховуючи цю історію міграції, цілком зрозуміло, що Польща проявить солідарність з українцями після вторгнення. І велика кількість українських мігрантів, які вже знайомі з життям у Польщі, зголосилися допомогти біженцям, коли ті прибули – переважно жінки із дітьми.

Цей спонтанний прийом і підтримку запропонували також звичайні польські громадяни та місцеві неурядові організації. Вони навіть відкрили свої домівки для біженців і допомогли їм знайти (або пропонували) роботу. Рівень підтримки з боку громадськості був безпрецедентним.

Що стало причиною такого величезного зростання суспільного співчуття? Хоча декого мотивували їхні попередні контакти з мігрантами, колективна пам’ять про радянське вторгнення та окупацію також була важливою.

Оскільки війна затягнулася, деякі поляки почали турбуватися про вплив біженців на фінанси та охорону здоров’я країни. Якщо у березні 2022 року суспільна підтримка прийняття українських біженців була майже загальною (94%), то у вересні 2023 року вона впала до 65%.

Помітна зміна уряду

Польський уряд також швидко ухвалив закон спеціального призначення, який надав українцям статус тимчасового захисту та доступ до тих самих державних послуг, що мають поляки, таких як соціальне забезпечення та права на працевлаштування, включаючи право власності на бізнес. Цей закон ґрунтується на Директиві ЄС про тимчасовий захист від 2001 року, яка вперше була активована після вторгнення.

Станом на грудень 2023 року, понад 1,64 мільйона українців подали заявки на надання притулку або тимчасового захисту у Польщі – це безперечно найбільша кількість у Східній Європі. Нещодавно їхній статус захисту було продовжено до 30 червня 2024 року з подальшою пролонгацією.

Це був приголомшливий крок для правого, антиміграційного, популістського уряду на чолі з партією «Право і справедливість». Зрештою, це той самий польський уряд, який не запровадив схему переселення ЄС у відповідь на європейську міграційну кризу 2015–16 років. Польща також відповіла силою, коли сусідня Білорусь сфабрикувала ще одну кризу у 2021 році, відправивши сотні мігрантів з Близького Сходу та Африки до польського кордону.

Ми вважаємо, що цей парадокс можна пояснити тим, що українські біженці відповідали тодішнім урядовим критеріям прийому. Їх сприймали як «справжніх» біженців (наприклад, жінок, дітей та людей похилого віку, які втікали від війни) і мали спільні з поляками культурні риси.

Ця реакція відкритих дверей контрастувала з попередньою риторикою правих польських політиків і ЗМІ, які представляли неєвропейських біженців як загрозу безпеці.

Кращі можливості за межами Польщі

Оскільки українські біженці тепер мають різні дозволи на проживання, завдяки статусу тимчасового захисту, передбаченого ЄС, вони можуть легко перетинати кордони. З моменту вторгнення з України до Польщі було здійснено понад 17 мільйонів перетинів кордону, а в іншому напрямку – майже 14,7 мільйонів.

У період із серпня 2022 року до червня 2023 року близько 350 000 українських біженців також виїхали з Польщі в інші країни. Близько 100 000 українських біженців переселились до Німеччини.

Зважаючи на їхню високу мобільність, залишається з’ясувати, скільки українських мігрантів вирішить залишитися у Польщі. У 2022 році соціологічне опитування засвідчило, що рівень зайнятості українських біженців у Польщі становив 65% – це найвищий показник серед переміщених українців у Європі. Через рік він впав до 62%.

Згідно з іншими соціологічними опитуваннями у Польщі, від 48% до 70% українських біженців також мають вищу кваліфікацію. Однак, як і в інших країнах ОЕСР, багато українців у Польщі працюють не за професією.

Близько половини біженців в одному соцопитуванні заявили, що не змогли знайти роботу у 2023 році і це вдвічі більше, ніж роком раніше. І лише 7,7% сказали, що не будуть влаштовуватись на роботу нижче своєї кваліфікації, порівняно з 20% у 2022 році.

Чи повернуться українці додому?

Однак те, чи повернуться біженці врешті-решт в Україну, залежить від кількох факторів. Опитування засвідчують, що понад 39% українських біженців мають намір залишитися у Польщі назавжди або на тривалий термін. Основними причинами є здатність працювати та забезпечувати себе та свою родину, задоволеність роботою, думка дітей, покращення житла.

Хоча дедалі більше українців вивчають польську мову, приблизно третина з них повідомляє, що потребує офіційної мовної підготовки та допомоги у пошуку роботи. Реакція Польщі на ці потреби вплине на те, чи українські біженці забажають залишитися та далі інтегруватися у польське суспільство, особливо за новообраного ліберального польського уряду.