Євген Сосновський почав документувати життя під російським вогнем: його зображення розповідають історії людей в умовах жорстокої агресивної війни

Неділя, 3 травня 2022 року: «Я добре спав, прокинувся, посміхнувся, підвівся і дочитав книгу до 25-ї сторінки. Мій дідусь помер, у мене рана на спині, шкіра зійшла, у сестри травма голови, а у мами на руці не залишилося м’яса, а у нозі – діра». Понеділок, 4 травня 2022 року: «Бабуся пішла шукати воду та повернулася. До речі, у мене незабаром день народження. Мені вісім років, сестрі –15, моїй мамі – 38 років і їй потрібна пов’язка. Двоє моїх собак померли. Як і моя бабуся Галя та моє улюблене місто Маріуполь». Це щоденникові записи 8-річного Єгора, написані ним під час російської облоги Маріуполя. Про це йдеться в інформаційній публікації німецького видання TagesSchau, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Під постійним вогнем протягом кількох тижнів

Записи зберіг дядько Єгора, фотограф Євген Сосновський. Він жив із дружиною Світланою у багатоповерховому будинку у центрі українського портового міста.

«У мене було абсолютно нормальне і комфортне життя. У мене була квартира, робота, хобі», — розповідає 60-річний чоловік.

Потім 24 лютого 2022 року Росія принесла війну до Маріуполя, а разом з нею і у життя Сосновського. Жителі міста кілька тижнів перебували під постійним обстрілом російської армії. Не було ані електрики, ані води, ані газу. Люди задовольнялись найнеобхіднішим. Росія місяцями тримала в оточенні це місто. Тисячі мирних жителів помирали від війни або внаслідок хвороб чи травм.

Деталі залишаються незрозумілими

Важко сказати точно, що трапилось під час багатомісячної блокади і яким стало життя українців після анексії Маріуполя, яка порушила міжнародне право. Оскільки Маріуполь перейшов під контроль Росії, українська влада та міжнародні слідчі більше не мають доступу до міста.

Українська неурядова організація Truth Hounds спільно з Human Rights Watch та SITU Research ретельно збирала докази жорстоких дій Росії. Вона опитала мешканців та оцінила сотні фотографій, відео та супутникових знімків. Їх звіт шокує. Повідомляється, що внаслідок російських атак на Маріуполь загинуло щонайменше 8000 людей. Однак це число, швидше за все, значно вище, оскільки у деяких могилах було кілька тіл, а деякі місця важко було ідентифікувати.

Звіт про руйнування

Одним із слідчих є адвокат Марина Слободянюк, яка уже багато років займається розслідуванням воєнних злочинів.

«Я не вперше чую про вибухи. Але я ніколи у житті не чула про такий рівень руйнувань та цілеспрямовані напади на мирне населення. Я ніколи не стикалася з чимось подібним у своїй роботі. Усі докази були очевидними, хтось просто мав їх зібрати воєдино», — каже вона.

Це були напади росіян на дві лікарні, знаменитий міський театр, продовольчий склад, пункт роздачі гуманітарної допомоги, супермаркет та житлові будинки, які використовувались як притулки.

Практично усі житлові будинки, навчальні заклади, лікарні

«У кожному з цих інцидентів ми не виявили жодних доказів присутності українських військових в атакованій будівлі або поряд із нею. Це були не просто напади, Росія атакувала мирних жителів усілякими можливими видами зброї», – зазначає Слободянюк.

Місто було практично зруйноване: усі 19 лікарняних об’єктів та 86 навчальних закладів, які організації змогли виявити у місті, були зруйновані.

Спогади про дитинство під час війни

Євген Сосновський пережив усі ці напади. За його словами, особливо допомогла робота фотографа. Якщо вони усі померли, після них щось має залишитися. Тому він почав документувати життя під російським вогнем. Ці зображення розповідають історії людей в умовах жорстокої агресивної війни. А також історія його маленького племінника Єгора.

«Я не пам’ятаю, де я знайшов цей блокнот. Можливо, хтось його втратив. Я віддав його Єгору, коли ми були у підвалі. Щоб він міг там щось намалювати, щоб дитині було хоч чим зайнятися, щоб відволіктися від цього», – пояснює Євген.

Але Єгор не малював. Єгор почав вести щоденник. Те, що він пише, сьогодні знову доводить до сліз його дядька. Це спогади про дитинство під час війни. З дозволу Єгора, Сосновський фотографує щоденник та публікує знімки на Facebook. Коли їм врешті-решт довелось втікати, то все, що він взяв із собою, – це жорсткі диски із фотографіями.

«Це виявилося для мене найбільшою цінністю. Всі інші предмети можна буде відновити, але зображення – ні. Роздруковані паперові фотографії згоріли, але не ті, що були на моїх жорстких дисках, які розповідають історію мого улюбленого Маріуполя із його українськими жителями. Історії напередодні агресивної війни, а також під час війни», – резюмує Євген.