Уряд Чехії знайшов артилерійські снаряди у Південній Кореї, Туреччині та ПАР і протягом трьох тижнів заручився підтримкою 13 країн, щоб зібрати 1,5 мільярда доларів для їх придбання

Два роки тому Росія розпочала війну проти України, маючи вдвічі більше артилерійських знарядь. Але головне не перевага у гаубицях, а перевага у снарядах. Про це йдеться в аналітичній публікації The Telegraph, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Зрештою, одна зброя, яка стріляє 50 снарядами на день, приблизно так само корисна, як дві гармати, кожна з яких стріляє по 25.

Упродовж сотень років артилерія домінувала у наземній війні. Саме з цієї причини, склавши графік постачання артилерійських боєприпасів, можна скласти карту перебігу російсько-української війни. Ймовірно, переможе та країна, у якої є найбільше снарядів.

І саме тому несподівана ініціатива, яку очолила Чехія і в якій взяли участь понад десяток європейських країн, виявилася настільки важливою для виживання України, оскільки війна проти Росії триває уже третій рік.

Чехи знайшли для України майже мільйон снарядів саме тоді, коли вона потребувала цього найбільше: під час розпалу зимового наступу Росії. Не буде перебільшенням сказати, що чеська артилерійська ініціатива, ймовірно, врятувала цілі українські міста, надавши українській армії вогневу міць, щоб протистояти значно більшій російській армії.

Ні для кого не є таємницею, як наприкінці минулого року Україна опинилася в артилерійській скруті. За даними The Washington Post, на початку 2023 року Сполучені Штати таємно уклали угоду з Південною Кореєю – країною з великими артилерійськими заводами – про купівлю, ймовірно, за мільярди доларів, мільйона снарядів калібру 155 мм.

Ці мільйони снарядів, складені поверх боєприпасів, які Україна отримувала безпосередньо із США та європейських країн, дозволили приблизно 3000 українським гаубицям стріляти зі швидкістю не менше 10 000 пострілів на день, що вперше відповідає щоденному обсягу пострілів російських гаубиць.

За кілька місяців українці, принаймні, досягли паритету вогневої могутності з росіянами. Хоча багато аналітиків оцінюють контрнаступ України у 2023 році, за підсумками якого було звільнено лише кілька сотень квадратних кілометрів на півдні та сході України, як глибоке розчарування, навіть скромні досягнення, кращі за втрати позицій.

І втрата позицій – це саме те, що зробили українці після того, як їхній контрнаступ припинився приблизно у жовтні 2023 року. Саме тоді російська армія, чисельність якої завдяки загальнонаціональній мобілізації збільшилася майже до півмільйона людей, пішла в атаку. Росіяни зосередили десятки тисяч своїх найкраще оснащених солдатів для наступу на найвразливіше українське місто Авдіївку.

Ці війська зазнали разючих втрат – мабуть, десятки тисяч – але неухильно просувалися вперед. Вони, напевно, помітили, що з кожним днем переходу осені до зими обстріли української артилерії ставали дедалі спорадичними, а на деяких ділянках навіть зовсім затихли.

Щоб зрозуміти, як українські гаубиці, які колись стріляли без зупинки, зрештою перестали працювати, вам потрібно зрозуміти американську політику. Американці обирають Конгрес США кожні два роки. А у 2022 році вони з невеликою перевагою обрали республіканців. Президентство та Сенат США залишилися в руках Демократичної партії.

Перш ніж втратити Палату представників у листопаді 2022 року, демократи схвалили військову допомогу Україні на суму 75 мільярдів доларів. Ця допомога почала закінчуватись у жовтні 2023 року. Президент США Джо Байден негайно запропонував виділити Україні додаткові 61 мільярд доларів на фінансування, але спікер Палати представників від Республіканської партії Майк Джонсон відмовився скористатися своїми винятковими повноваженнями і винести допомогу на голосування.

Він розповів багато історій, щоб пояснити свою незгоду з допомогою Україні, але вони усі були вигаданими. Проста істина полягає в тому, що опальний екс-президент Дональд Трамп, який цього року балотується на пост президента і давно полюбляє російського диктатора Володимира Путіна, висловив своє амбівалентне ставлення до України. І Джонсон перетворив цю амбівалентність на одноосібну блокаду Конгресом підтримки України з боку США.

В України почали закінчуватись боєприпаси, бо цього хотів Трамп. А оскільки проект Європейського Союзу з виробництва мільйона снарядів для України спізнився на шість місяців, щоденне використання артилерії Україною скоротилося з 10 000 пострілів до лише 2 000 пострілів, в той коли Росія отримала величезну партію боєприпасів з Північної Кореї.

До середини лютого 2024 року росіяни рушили до Авдіївки та її околиць.  18 лютого 2024 року, голова оборонної політики Чехії Ян Йірес шокував аудиторію на конференції з безпеки у Мюнхені, заявивши, що його уряд знайшов 800 000 артилерійських снарядів, які «перебувають у незахідних країнах». До цих країн, очевидно, входять Південна Корея, Туреччина та Південна Африка.

За словами чеських чиновників, снаряди можна придбати за 1,5 мільярда доларів.

«Більшість цих країн не бажають підтримувати Україну безпосередньо з політичних причин, тому їм потрібен посередник. Цим посередником могла б стати Чехія, якби союзники України – окрім США, звісно – допомогли заплатити за ці боєприпаси», – зазначив Йірес.

Бельгія, Канада, Данія та Нідерланди швидко підписалися. Незабаром до чеського артилерійського клубу приєдналися ще 13 країн. За три тижні Йірес та його колеги зібрали усі 1,5 мільярда доларів.

Таким чином, українським бригадам більше не потрібно було заощаджувати боєприпаси, які вони берегли на випадок надзвичайних ситуацій. На початку березня 2024 року українські батареї відкрили вогонь.

Неподалік від Авдіївки українські війська припинили відступати, розгорнулися та почали контратакувати. Врешті-решт, отримавши адекватну артилерійську підтримку, вони зупинили наступ росіян у селах Бердичі, Орлівка й Тоненьке.

Саме майже мільйон снарядів, наданих крихітною європейською країною (Чехією) є головною причиною, через яку українці не втратили всієї області. Якщо артилерія – це король війни, то нинішній творець королів – це – Чехія.