Тисячі українських дітей залишаються в Росії і деякі з них навчаються у військово-морських училищах по всій країні

Навесні 2022 року російські війська депортували Богдана Єрмохіна з окупованого українського міста Маріуполя, доставили його до Москви урядовим літаком та відправили до прийомної родини. Згодом українському підлітку видали російський паспорт та відправили до російської школи. І ось восени 2023 року, незадовго до свого 18-річчя, він отримав повістку з російського військкомату. Єрмохін, який зараз повернувся до України розповів, що це був останній крок у спробі Росії змусити його підкоритися – спроба записати його у солдати для боротьби проти власного народу. Про це йдеться у спецрепортажі CNN, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Мені сказали, що Україна програє і дітей використовують для донорства органів і мене одразу відправлять на війну. Я сказав їм, що якщо мене відправлять на війну, я принаймні боротимуся за свою країну, а не за них», — зазначає Єрмохін.

Він входив до групи дітей, відомої як «Маріупольський 31», яких вивезли до Росії.

«Мені завжди говорили, що я з Росії і народився в Росії, що України немає, і що її просто не існує, що Маріуполь — це Росія. Але у моєму російському паспорті місце народження було вказано «Україна, місто Маріуполь», — каже Єрмохін, посміхаючись.

Він багато років прожив у прийомних сім’ях та групових будинках після того, як у дитинстві втратив батьків, і перебував у школі-інтернаті у Маріуполі, коли російські війська захопили місто у травні 2022 року.

«Багато наших дітей кинули опікуни та прийомні батьки під час війни… а потім приходять росіяни і поводяться таким лицемірним чином, пропонуючи тепло і вдаючи, що їм не байдуже, і ці діти бачать це і думають: ну, це краще, ніж було там (в Україні)», — підкреслює Єрмохін.

Досвід 16-річного Артема схожий на досвід Єрмохіна. Він також відчуває, що його готували стати російським солдатом. Він був одним із 13 дітей, забраних російськими солдатами зі школи у Харківській області у 2022 році.

Артем розповів, що групу дітей відвезли до кількох місць на окупованих територіях України, а потім привезли до Луганська, де вони пішли до школи.

«Усі уроки були російською мовою, і нам завжди говорили, що українці вбивають росіян. Вони хотіли налаштувати нас проти України, але ми уклали договір, що не піддаватимемося спробам перетворити нас на росіян. Ми щодня ходили на заняття і нас змушували співати гімн Росії. Ми намагалися відійти убік і вдавали, що співаємо, але не співали», — розповідає Артем.

Найгірше, за його словами, була уніформа.

«Коли я побачив себе у формі на фотографіях та відео в Інтернеті, я подумав для себе, що зрадник і зрадив Україну, проміняв Україну на Росію… хоча знав, що мене змусили це зробити», – каже Артем.

Його та інших дітей старшого віку з цієї когорти змусили носити форму, дуже схожу на російську військову форму, з буквою Z – символом підтримки вторгнення Росії в Україну на рукаві.

«Вона була зроблена з грубого матеріалу, за кольором схожого на форму російських військових. Нам її дали і сказали, що коли свята, ми маємо її носити. Я подумав: якщо мені дали форму, то можуть відправити до російської армії. Це було страшно», – зазначає Артем.

За його словами, відмовитися  було неможливо – вчителі пригрозили дітям суворим покаранням, якщо вони не одягнуть форму. Але навіть тоді він відчував себе жахливо, одягнувши це – особливо коли дізнався, що Росія використовувала його як пропагандистську машину у націоналістичних відеороликах. На одному з відео видно, як Артем із групою дітей отримує коробки з мандаринами від співробітників Національної гвардії РФ у формі.

Єрмохін також згадує, що кожного понеділка він мав співати гімн Росії під час церемонії підняття прапора у своїй школі. Він намагався цього уникнути, але, коли його змусили бути присутнім, знайшов спосіб не слухати гімн і націоналістичну лекцію.

«Є така річ, як навушники. Надягаєш їх і сидиш, і ніхто не бачить, що ти робиш», – ділиться спогадами Єрмохін.

Зрештою, і Артем, і Єрмохін опинилися серед щасливчиків – їм вдалося повернутися до України.

Українська влада не розкриває подробиць переговорів, які призводять до повернення українських дітей. За їхніми словами, до репатріації Єрмохіна причетна низка міжнародних організацій й третіх країн, зокрема Катар.