Місцеві жителі використовують Telegram-канали, щоб попереджати про появу солдатів, і діляться відеороликами, на яких вони заганяють чоловіків у свої машини, що породжує чутки про викрадення. Деякі місцеві чоловіки зараз відбувають термін у в’язниці через відмову від мобілізації

У селі Маків у Хмельницькій області на південному заході України залишилося небагато чоловіків боєздатного віку, а ті, хто залишився, побоюються, що їх мобілізують будь-якої хвилини. Про це йдеться у спецрепортажі The Washington Post, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Це просто факт. Більшість чоловіків уже забрали», – визнає Лариса Бодна, заступниця директора місцевої школи, яка веде базу даних учнів, батьків яких мобілізовали.

Україна відчайдушно потребує людей, оскільки її збройні сили виснажені. Незважаючи на величезні втрати самої Росії, загарбників, як і раніше, набагато більше, аніж захисників України, і ця перевага допомагає Москві просуватися на полі бою. Верховна Рада України наразі обговорює законопроект про зниження призовного віку з 27 до 25 років, але у Києві ухвалюється недостатньо рішень, які швидко задовольнили б нагальні потреби армії.

На заході України мобілізаційна кампанія постійно сіє паніку і невдоволення у невеликих містах і селах, таких як Маків, де, за словами мешканців, солдати, які працюють у призовних пунктах, блукають майже порожніми вулицями у пошуках чоловіків, які залишилися. Така тактика змусила деяких жителів повірити в те, що вони зазнають непропорційно великих переслідувань порівняно з іншими регіонами чи більшими містами, такими як Київ, де легше сховатися.

Місцеві жителі використовують Telegram-канали, щоб попереджати про появу солдатів, і діляться відеороликами, на яких солдати заганяють чоловіків у свої машини, що породжує чутки про викрадення. Деякі місцеві чоловіки зараз відбувають термін у в’язниці через відмову від мобілізації.

«Людей ловлять, як собак, на вулиці», — підкреслює 35-річна Ольга Каметюк, 36-річний чоловік якої Валентин був мобілізований до армії у червні 2023 року солдатами, які підійшли до нього і попросили показати документи, коли він зупинився випити кави на головній дорозі поблизу Маківа.

За словами Ольги, незважаючи на діагноз остеохондрозу – захворювання суглобів, він пройшов медичний огляд за 10 хвилин і був відправлений на фронт, де його поранили.

«Усіх чоловіків в нашому селі мобілізували таким чином», — сказала мати Валентина, 61-річна Наталія Кошпаренко.

47-річний Сергій, піхотинець з Макова, якого мобілізували у березні 2022 року і він наразі служить у 115-ій українській бригаді розповів, що його під час відпустки уже зупиняли та допитували. Те саме сталося і з його сином, якому лише 22 роки і який ще не може бути мобілізованим до армії.

За словами Сергія, коли солдати зрозуміли, що він уже служить, то запитали, як він ставиться до людей, «які не бачили жодного дня війни» — він вважав це вимушеною та безглуздою демонстрацією товариськості. Сергій відповів, що найбільше його обурюють такі солдати, а не його односельчани. Розмова, зазначив він, «завершилася негайно».

30-річний Олексій у 2023 році ремонтував свою машину, коли до нього підійшли солдати та вручили повістку. Це був День святого Валентина, і ця новина шокувала його дівчину Ельвіру, яка працює у невеликій крамниці у Макові і після цього кілька тижнів майже не їла. Олексій змирився зі своєю долею, але його досвід послужив попередженням іншим про реалії на фронті.

Після трьох струсів мозку та осколкових поранень, Олексій нещодавно повернувся додому. Прогорнувши свій смартфон, він показав фотографію, на якій він зображений з багатьма солдатами. За його словами, в живих залишилося лише двоє.

У березні 2024 року жителі села Маків поховали Ігоря Дозорця, солдата-контрактника, який був настільки тяжко поранений, що син упізнав його лише по шраму на руці.

«Він хотів повернутися додому. Він утомився від усього цього. Але що ми можемо зробити?, – крізь сльози риторично запитує сестра Ігоря, 43-річна Інна Мельник.

70-річний мешканець села Маків Василь Гребенюк розповів, що навіть його солдати регулярно зупиняли та допитували. А нещодавно він спостерігав, як солдати стукали у двері сусіда, скаржачись, що чоловік, який там жив, попросив піти попрощатися з дружиною і матір’ю, а потім зник.

«Один солдат сказав, що його треба було негайно схопити, посадити в автобус і забрати», – згадує Гребенюк.

Такі сценарії змусили 16-річну Поліну потурбуватися про те, як довго вона ще проживе зі своїм батьком — одним із небагатьох чоловіків, яких ще не мобілізували у Макові.

Минулого літа Поліна та її подруга Ольга відпочивали за столиком біля сільської крамниці, коли зателефонував тато Олі та попросив щось йому купити. Вона відмахнулася від його прохання, сказавши, що зайнята з друзями. Натомість, він сам пішов у магазин, і підлітки з жахом спостерігали, як солдати оточили його і вручили повістку. З того часу він служить в армії і його донька звинувачує себе, адже вважає, що це – її провина.

32-річна вчителька місцевої школи Тетяна Личак втратила чоловіка на передовій наприкінці 2022 року. Її синові Максиму лише 5 років, але він уже хоче піти в армію. Один із її колег, учитель, який раніше навчав старшокласників базовим армійським вправам у рамках курсу «Захист України», зараз перебуває на службі. У трьох учнів його класу батьки служать в армії.

63-річна Майя Проскуровська приховує правду про свого зятя, 41-річного Олександра, від його дітей, яким 8 та 14 років. Відправлений воювати до Донецької області, він зник безвісти з грудня 2023 року, але діти думають, що його визнали військовополоненим. Зараз, за її словами, «на нашій вулиці важко знайти молодого чоловіка».

Минуло 16 місяців з того часу, як Тетяна востаннє отримувала звістки від свого чоловіка Сергія, який пішов до армії у березні 2022 року і зник під час бойових дій у листопаді того ж року. В цей час їй зателефонував його однополчанин і повідомив, що має дві новини.

«По-перше, його немає серед мертвих, а по-друге, його немає серед живих», – повідомив він.

З того часу вона живе у цьому підвішеному стані — одна виховує двох доньок, яким зараз 4 та 8 років. Її зять побоявся воювати і втік за кордон — рішення, яке вона зневажає.

«Є люди, які ховаються, сидять удома і навіть не хочуть йти в магазин. Сьогодні я бачила машину, за кермом якої була жінка, а чоловік ховався позаду за тонованим склом», – розповідає Тетяна.