Нерегулярна війна України у тилу Росії має нагадувати партизанські подвиги французького, польського чи югославського рухів опору під час Другої світової війни

Збройні сили України займають більш оборонну позицію, тому нерегулярна війна у тилу ворога стає ще важливішою. Українські нерегулярні формування уже активні і навіть завдають ударів по віддаленим цілям у Росії. За підтримки й технологій Заходу ці мовчазні воїни можуть стати ще могутнішими. Про це йдеться в авторській колонці Філіпа Василевського, старшого наукового співробітника Євразійської програми дослідницького центру Інституту зовнішньої політики та Вільяма Кортні, старшого наукового співробітника корпорації Rand на сторінках Defense News, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Використовуючи неортодоксальну та винахідливу тактику, нерегулярні воїни України досягають приголомшливих успіхів. Морські дрони топлять сучасні військові кораблі у Чорному морі. Повітряні дрони ухиляються від кращих засобів ППО Росії та завдають ударів по нафтових об’єктах у Санкт-Петербурзі. Диверсанти підривають потяги і паралізують найдовший залізничний тунель Росії на Далекому Сході. Чиновників та перебіжчиків на окупованих Росією територіях регулярно вбивають.

Два роки тому, коли військові перспективи України здавалися туманними, західні союзники розглядали можливість надання допомоги у фінансуванні уряду у вигнанні та подальших партизанських операцій. Є український прецедент: повстанці воювали у Другій світовій війні та зазнавали поразки протягом 10 років після неї.

У 2022 році дехто на Заході побоювався, що підтримка українського повстанського руху може втягнути сили НАТО та Росії у конфлікт. Тепер цих побоювань може бути менше. Росія не нападала на країни-члени НАТО, а Україна не використовувала західну зброю для завдання ударів по наземних цілях у Росії.

Захід уже давно має досвід допомоги рухам спротиву. Під час Другої світової війни таємні постачання союзників допомогли югославським партизанам утримувати нацистські дивізії. У 1980-х роках США допомагали афганським повстанцям боротися з радянськими окупантами та підтримували вільну профспілку «Солідарність» у протистоянні польському режиму, який підтримував Радянський Союз.

Маючи цей досвід і нові технології, як Захід може ще більше посилити нерегулярну військову кампанію України як частину загальної стратегії перемоги у війні?

По-перше, у звичайній війні між індустріальними державами нерегулярні воєнні дії будуть лише допоміжним елементом основної стратегії. Однак, вони можуть мати величезний вплив, якщо їх правильно інтегрувати до цієї стратегії. Прикладом може бути саботаж французького опору у день Д.

Загальне визначення стратегії – це метод об’єднання способів та засобів для досягнення мети. Для України це відновлення територіальної цілісності у межах її міжнародно визнаних кордонів. Утім, на шляху до цього стоїть російська армія. Минулого року це послабило контрнаступ України, хоча власний наступ Росії також провалився.

Незважаючи на деякі нещодавні успіхи, російська армія має вразливі місця у логістиці, командуванні та управлінні, а також моральному дусі. Збройні сили України могли б і надалі використовувати ці слабкості за рахунок покращення інтеграції засобів розвідки та спостереження на великих дистанціях. Захід міг би допомогти, надавши велику підтримку українським операціям у тилу Росії та почавши вести вогонь із більшої дальності для завдання ударів глибоко в тилу.

Цей інтегрований потенціал може допомогти Україні придушити протиповітряну оборону супротивника. Це буде мати важливе значення, якщо літаки F-16 забезпечуватимуть ефективну безпосередню підтримку з повітря майбутнім українським наступам. Російські військові не змогли цього зробити зі збільшенням кількості авіавильотів для підтримки Авдіївського наступу та втратили десяток бойових літаків. Українські збройні сили не можуть припуститися подібної помилки.

Вогонь на більшій дальності дозволив би Україні серйозно підірвати російську логістику, а також командування й контроль. Ці удари можуть зруйнувати або вивести з ладу Керченський міст та інші мости, а також залізничні станції, а також склади боєприпасів на окупованій Україні та за кордоном у Росії. Якщо Москва зможе щодня атакувати українське цивільне населення, то Київ повинен мати можливість завдавати ударів по російським військовим об’єктам, що сіють смерть та руйнування на українській землі.

Для демонтажу російської ППО й матеріально-технічного забезпечення необхідні розвіддані, які зібрані у тилу ворога. Україна показала, що навіть за обмежених ресурсів може завдавати глибоких розвідувальних ударів у Криму та в інших місцях. Ключем до розширення масштабів цієї діяльності є посилення людської й технічної розвідки на місцях та забезпечення захищеного зв’язку.

Нерегулярна війна України у тилу Росії має нагадувати партизанські подвиги французького, польського чи югославського рухів опору під час Другої світової війни. Українські нерегулярні військові дії мають нагадувати розвідувальну та контррозвідувальну роботу часів Холодної війни, а не великомасштабні воєнізовані операції.

Захід критикували за надмірне небажання надавати Україні деякі сучасні озброєння. Це самостримування не повинно заважати Заходу допомагати Україні у нерегулярній війні. Це навряд чи створить ризики ескалації, які турбують декого на Заході.

Стратегія виснаження матеріально-технічного забезпечення російської армії та підриву морального духу оптимальна для непрямої та нерегулярної війни, яка підтримуватиме звичайні наступальні операції, необхідні для вигнання російських військ з України.