Олекса Рева є учасником Канадсько-Української програми хірургічної допомоги (CUSAP), в рамках якої команда лікарів та медсестер з усієї Канади приїжджає до Польщі на кілька тижнів та виконує великі та складні операції українським військовим та цивільним особам, які дістали тяжкі поранення, внаслідок російсько-української війни

Олекса Рева, лікар відділення інтенсивної терапії у лікарні Університету Альберти, бачив чимало людей, які отримували жахливі травми. Але у березні 2022 року у нього з’явилася можливість поїхати у Польщу з місією Фонду Канада-Україна, і травма, свідком якої він став, безсумнівно, залишиться з ним не тільки на всю кар’єру, але і на все життя. Про це йдеться в інформаційній публікації канадського видання Edmonton Journal, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Рева є учасником Канадсько-Української програми хірургічної допомоги (CUSAP), в рамках якої команда лікарів та медсестер з усієї Канади приїжджає до Польщі на кілька тижнів та виконує великі та складні операції українським військовим та цивільним особам, які дістали тяжкі поранення, внаслідок російсько-української війни.

Їхня перша місія відбулася у 2014 році, а з 2022 року вони кожні два місяці проводять постійні програми медичної допомоги. Очікується, що уже близько 20 000 осіб в Україні мають ампутовані кінцівки внаслідок військових поранень.

Жертви війни перенесли складні та важливі операції, внаслідок яких їхнє життя змінилося, а медична бригада проводить косметичні та реконструктивні операції.

«Це буде 16-18-годинний робочий день. Ти не маєш часу по-справжньому подумати про те, що відбувається навколо тебе. Потрібно бути дуже гнучким, вміти розвернутися і впоратися з тим, що відбувається. Кілька разів здавалося, що ми нічого не досягнемо, але завдяки зусиллям нашої команди ми впоралися», – розповідає Рева.

Він щодня проводив операції пацієнтам, іноді кілька операцій одному пацієнтові. У професійному аспекті Рева пройшов найвищу перевірку, провівши деякі операції, з якими йому ніколи не доводилося стикатися.

У хірурга, звичайно, бувають випадки, коли операції можуть стати рутинними, але ця місія дала Реві набагато більше.

«Особливо мені запам’ятався один солдат. Я думаю, що міна вибухнула перед його обличчям. Його нижня щелепа була повністю відсутня. В Україні йому зробили операцію із порятунку життя, а потім титанову реконструкцію щелепи. Оскільки це була брудна рана, вона інфікувалася і роз’їла кісткові і тканинні трансплантати, що знаходилися там», – згадує Рева.

Він пам’ятає, як уперше зустрів його перед операцією.

«Він був у кімнаті зі своєю сестрою, зняв маску, і на місці його підборіддя була металева пластина. Щоб слина не стікала по сорочці, бо йому не було чим закрити рота, він засовував туди ганчірки, аби закрити простір», – зазначає Рева.

З того часу, за словами Реви, пацієнтові довелося перенести ще як мінімум дві операції, щоб відновити щелепу, повернути кістку та шкіру й відновити губи.

Ще одним пацієнтом Реви була літня людина, яка отримала поранення внаслідок ракетного удару.

«Коли ми зняли різні пов’язки, то виявили інфекцію черепа з дуже агресивними та стійкими до ліків бактеріями, а потім він сказав, що не може поворухнути правою рукою. Ми зняли з нього сорочку і виявили, що його права лопатка була повністю оголена, а на правій руці були зламані кістки, про які нам не було відомо», – каже Рева.

Він визнає, що не з тих людей, хто, зазвичай, надто емоційний у своїй роботі, але цей досвід змусив його бути таким.

«Ми допомогли багатьом людям. Для мене це було корисно і допомогло подолати вигоряння, яке я відчував через пандемію COVID-19. У професійному аспекті я почав вигоряти і мені потрібна була робота, яка була б корисною та оціненою людьми», – пояснює Рева.

Він уже побував у двох місіях і планує вирушити до своєї третьої місії у квітні 2024 року. Для Реви це не просто гуманітарна робота, а величезна пристрасть.

«Це справді стало частиною мене. Це чотири або п’ять тижнів на рік. Це забирає  близько 10% мого часу і це крапля в морі порівняно з тією цінністю, яку це приносить цим людям. Це те, чим я займатимуся у найближчому майбутньому і я не бачу, щоб цей процес сповільнювався у найближчі 7-10 років. Сподіваюся, коли ситуація стане стабільнішою ми зможемо повернути ці місії в Україну», – підсумовує Рева.