Така схема могла б перетворити ЄС фактично на єдиного великого, платоспроможного та потенційно амбітного союзника України

Ідеальний європеєць, принаймні саркастична дотепа, має їздити, як француз, готувати, як голландець, бути організованим, як грек, і смішним, як німець. А яким повинен бути ідеальний союзник України у Європі? Уявіть собі країну розміром з Латвію, з бюджетними проблемами запеклих італійців, готовністю втручатися як угорці, які люблять Кремль, і збройовою промисловістю нейтральної Ірландії. На жаль, це близько до поточної європейської реальності. Україні потрібні сильні союзники, які витрачають великі кошти та рішуче стоять на її боці. Зараз європейські країни або надто малі, або надто бідні, щоб допомагати, або надто вагаються, щоб використовувати свою владу. Про це йдеться в аналітичній публікації The Economist, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Страшенно не вистачає державницької мудрості. Виснажлива війна в Україні розвивається на користь Росії, економіка якої виявилася стійкою до західних санкцій. Підтримка Європи та Америки допомогла зберегти платоспроможність української держави та її воїнів у бою. Але зараз нестача артилерійських снарядів означає, що утримання лінії фронту є нагальною метою для України, а не контрнаступ, який начебто змусить Росію вимагати миру. Гірше того, якщо Дональд Трамп переможе на президентських виборах у США, то Європа може залишитися з Росією наодинці. Намагаючись активізувати Європу, президент Франції Еммануель Макрон зайшов настільки далеко і припустив, що деякі країни НАТО можуть відправити війська в Україну, викликавши водночас ентузіазм, паніку та глузування.

На папері європейці мають бути готові надати більш ніж достатню підтримку Україні. 30 європейських країн, які входять до НАТО, разом узяті, мають другий у світі за величиною військовий бюджет (понад бюджет США), значно перевершуючи російський. Їхня економіка більша за американську. І на всьому континенті є сильне бажання, щоб Україна перемагала. Проблема в тому, що атрибути, необхідні для хорошого союзника, розподілені нерівномірно. Більшість гучних прихильників України є найменшими країнами ЄС, незалежно від того, чи це країни Балтії чи Північної Європи. Візьмемо Естонію, яка найбільше у ЄС витрачає на оборону за часткою ВВП. Естонія також надає найбільшу двосторонню допомогу Україні на душу населення з усіх країн ЄС. Кая Каллас, прем’єр-міністр Естонії хоче, щоб усі союзники України витратили додаткові 0,25% ВВП на захист від Росії. Гроші, які надходять з Естонії, самі фінансували б достатньо снарядів для України, щоб зрівнятися з російською артилерією лише за два дні. Один із членів ЄС, Чеська Республіка, вразила своєю спритністю. За останні тижні їй вдалося доставити 800 000 артилерійських снарядів звідусіль.

Деякі країни більші, але їм не вистачає здорових державних фінансів Естонії. Загальні витрати на оборону європейських країн-членів НАТО у 2023 році були приблизно на 65 мільярдів доларів нижчі, ніж вони були б, якби всі члени досягли мінімальної цілі альянсу у 2% ВВП. Більше половини цього дефіциту припадає на кілька країн із відношенням боргу до ВВП понад 100%. Італія, Іспанія та Франція є одними з найбільших країн ЄС, але останніми роками у них не було фінансових можливостей для інвестування у військовий потенціал. Їхній внесок в Україну був неймовірним. Попри всю балтійську риторику Макрона, обсяг військової допомоги, яку Франція надіслала Україні, залишається мізерним (але це з лишком компенсується якістю надсилання, стверджують чиновники у Парижі, наголошуючи на постачанні гаубиць і крилатих ракет).

Одна країна ЄС є великою і багатою і тому може багато витрачати. На жаль, Німеччина потрапляє у табір нерішучих. Канцлер Олаф Шольц нарощує витрати на оборону та пообіцяв надати Україні багато грошей і військового обладнання — часто із запізненням. Тепер він виступає проти поставки ракет Taurus, які, на думку України, можуть їй допомогти. Деяких членів його партії, здається, влаштовує ідея «замороженого конфлікту» або балотування на виборах наступного року на «голубиній» платформі. Польща, мабуть, єдина велика, платоспроможна країна, яка агресивно турбується про Росію, успішно впоралася з стримуванням імпорту українських сільськогосподарських товарів, таким чином стримуючи економіку свого союзника, щоб заспокоїти власних фермерів.

Якщо одним країнам не вистачає розміру, а іншим – грошей чи амбіцій, чому б не об’єднати зусилля? Розширення «Європейського фонду миру», має на меті доставити Україні військовий комплект вартістю 5 мільярдів євро, але виявилося, що це частково минулі зобов’язання. Кращою ідеєю, висунутою Естонією і тепер підтриманою Макроном, може бути спільна позика ЄС у розмірі 100 мільярдів євро, які підуть на зміцнення оборони блоку. Це було б повторенням фонду Євросоюзу Next Generation, що бореться з пандемією, вартістю 750 мільярдів євро.

Така схема могла б перетворити ЄС фактично на єдиного великого, платоспроможного та потенційно амбітного союзника України. Наразі цьому протистоять багаті країни, головним чином на півночі Європи. Скептики хвилюються, що великий оборонний фонд стане заручником Угорщини, яка накласть вето. Вони можуть мати рацію. Але Україна цілком може віддати перевагу одному великому, але недосконалому союзнику, а не багатьом меншим, які не справляються.