Сьогодні Японія збільшує військові витрати, розробила нову стратегію національної безпеки, ініціювала нові партнерства у сфері регіональної безпеки, скасувала давню заборону на експорт зброї, модернізувала свої збройні сили та по-новому інтерпретувала повоєнну пацифістську конституцію, аби брати участь в операціях колективної самооборони разом із союзниками

Вторгнення Росії в Україну та конфлікт у секторі Газа призвели до загибелі десятків тисяч людей та викликали шок у Європі та на Близькому Сході. Але хоч би якими жорстокими і трагічними не були війни в Україні та в секторі Газа, вони мають регіональний характер, а це означає, що більшість країн світу живуть у відносному спокої. Цього не не буде, якщо у Східній Азії вибухне збройний конфлікт. Про це йдеться в авторській колонці Пола О’Ши, старшого викладача Центру досліджень Східної та Південно-Східної Азії Лундського університету та Себастьяна Маслоу, старшого викладача міжнародних відносин у Жіночому коледжі Сендай Сіраюрі на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Завдяки зростаючій напруженості у Тайванській протоці, брязканню зброєю Кім Чен Ина на Корейському півострові, китайсько-американському суперництву і союзу Китаю з Росією, ризики збройного конфлікту зростають і матимуть далекосяжні наслідки.

Східна Азія є рушійною силою світової економіки. Тайвань відіграє ключову роль у світовій напівпровідниковій промисловості. Тайванські напівпровідники використовують у всьому: від телевізорів до автомобілів, від керованих ракет до роботів зі штучним інтелектом. Після Тайваню сусідня Південна Корея посідає друге місце за часткою на цьому ринку.

Тим часом, незважаючи на зусилля США та ЄС щодо зниження своєї залежності від Китаю, він залишається найбільшим виробником у світі. Глобальні ланцюжки поставок доставляють сировинні товари, комплектуючі та готову продукцію у регіон і основними морськими торговими шляхами на південь до Малаккської протоки і Схід через Тихий океан до Америки.

На цьому напруженому тлі США оберуть нового президента. Поки чинний президент Джо Байден зазнає труднощів на виборах, перспективи його суперника Дональда Трампа покращуються. Це призводить до серйозних і зростаючих побоювань у Європі, що Трамп відмовиться від України – і, можливо, навіть від самого НАТО, зруйнувавши десятиліття стабільності безпеки в Європі. А як щодо Східної Азії?

Наріжний камінь азіатської безпеки

Безпека Східної Азії – і, отже, стабільність світової економіки – залежить від країни, про яку ми згадали: Японії. Американо-японський альянс визначав безпеку Азії з перших днів холодної війни, а війська США були присутні на японській землі з 1945 року.

Згідно з договором 1960 року, на якому він заснований, у разі нападу на Японію США мають стати на її захист. Однак, це зобов’язання не є взаємним завдяки пацифістській статті, яку офіційні особи США включили до післявоєнної конституції Японії.

Намір полягав у тому, щоб запобігти перетворенню Японії на майбутню загрозу, і у підсумку Японія стала «непотоплюваним авіаносцем» з військовими базами США, розкиданими по всьому архіпелагу.

Цей «Pax Americana» забезпечив десятиліття регіонального миру та економічного зростання – хоч і на умовах, продиктованих США. Протягом десятиліть Японія була сплячим партнером у всьому цьому: насолоджувалася миром і процвітанням, не витрачаючи багато грошей на власну армію і не вплутуючи в авантюризм США.

Але після багатьох років тиску США з метою ремілітаризації, сьогодні Японія збільшує військові витрати і бере на себе роль регіонального лідера. Це реакція Японії на зростання Китаю, відносний занепад США і дедалі більшу американську ізоляційну громадську думку – не кажучи вже про риторику Трампа «Америка, насамперед».

«Проактивний пацифізм»

Сучасні зміни є кульмінацією десятиріч дрейфу від пацифізму до «нормальності». Після повернення до влади Сіндзо Абе у 2012 році Японія розгорнула нову доктрину безпеки у формі «активного пацифізму».

У рамках цього зсуву у грудні 2022 року Японія представила переглянуту стратегію національної безпеки та нові безпекові інститути, такі як Рада національної безпеки. Вона скасувала давню заборону на експорт зброї, ініціювала нові партнерства у сфері регіональної безпеки, модернізувала свої збройні сили та по-новому інтерпретувала повоєнну пацифістську конституцію, аби брати участь в операціях колективної самооборони разом із союзниками.

Найголовніше, що уряд Абе розробив концепцію «Вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону», створивши тим самим новий геополітичний простір, який визначив параметри зміни балансу підйому Китаю.

Ці зміни були покликані посилити вплив Японії. Потім були президентські вибори Трампа у 2016 році. Враховуючи альтернативний сценарій – зіткнення наодинці із Китаєм – уряд Абе доклав усіх зусиль, щоб утримати Трампа, пішовши на торгові та дипломатичні поступки та пообіцявши «зробити альянс ще сильнішим».

Після України

Вторгнення Росії в Україну стало останнім цвяхом у труну післявоєнного пацифізму Японії. Перші роковини вторгнення прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда попередив: «Сьогоднішня Україна завтра може стати Східною Азією», маючи на увазі, що Тайвань може стати наступним.

Абе пообіцяв збільшити військові витрати, а також скасувати обмеження на експорт зброї, одночасно зміцнюючи відносини Японії з НАТО.

Зростання глобальної нестабільності спонукало Японію відмовитися від свого стриманого підходу, орієнтованого на економіку, і натомість прагнути формувати регіональну і, навіть глобальну геополітику. Розширивши свою роль у сфері безпеки, Японія стала ще незаміннішою для США, які розглядають Китай як головну довгострокову загрозу.

Таким чином, хоча Японія може побоюватися другого президентства Трампа, ризик відмови від неї нижчий за той, з яким стикаються союзники Америки в Європі. Проте, довгострокова тенденція, схоже, полягає у тому, що США відступають і очікують, що їхні союзники зроблять більше. Тим часом, нестабільність політики США в рік виборів означає, що ніщо не може вважатися зрозумілим.

Чи зможе Японія заповнити цю прогалину у процесі відступу США? Чи її амбіції перевершать її можливості? Планам щодо подальшого розвитку збройних сил Японії уже перешкоджають економічні негаразди і скорочення населення. Хоча Китай стикається з аналогічними проблемами, його економіка у понад 4 рази більша, аніж у Японії.

Таким чином, єдиний реалістичний спосіб для Японії збалансувати Китай, керувати Північною Кореєю та зберегти своє регіональне становище – це продовжувати співпрацю із США.