Японські компанії цікавлять перспективні сектори української економіки, включаючи сільське господарство, енергетику, зелену металургію, кібербезпеку та будівництво

Після російського вторгнення, Японія стала стійким прихильником України. Наразі країна вранішнього сонця прийняла 2500 українських біженців. Японські та українські урядовці та бізнесмени зібралися на «Японсько-українську конференцію зі сприяння економічному зростанню та реконструкції» у лютому 2024 року. У рамках зустрічі було підписано 56 угод про співпрацю з метою розвитку інфраструктури, визначення найважливіших секторів економіки для зростання та розширення торгівлі загалом. Про це йдеться в авторській публікації Марін Екстром, викладачки та дослідниці та Уайлдера Алехандро Санчеса, президента консалтингової фірми Second Floor Strategies, старшого наукового співробітника Американської програми в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень і наукового співробітника дослідницького центру Expediente Abierto на сторінках австралійського видання The Interpreter, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Хоча зусилля Японії в Україні є похвальними, вони викликають питання про те, чому азіатська країна претендує на таку провідну роль. Одна з основних мотивацій пов’язана з проблемами безпеки, оскільки цей аспект японської військової допомоги Україні збігається з побоюваннями щодо паралельних тайванських та азіатсько-тихоокеанських загроз. Японія прагне знайти довгострокових партнерів у разі майбутніх економічних криз.

Більшість японської військової допомоги Україні включала технології несмертельної дії, такі як «захисне» спорядження, військова техніка, обладнання для операцій з розмінування та продовольчі пайки. ЗМІ також повідомляли, що Японія розглядає можливість передачі Україні сучаснішого обладнання, такого як «системи військового зв’язку» та ракет Patriot. Якби така передача справді відбулася, це ознаменувало б драматичну еволюцію оборони та зовнішньої політики Токіо.

Останнім часом оборонна позиція Японії зазнала поступових змін, що позначилося на внутрішніх витратах. Поточна мета Токіо щодо оборонного бюджету – це досягти 2% ВВП до 2027 року. Збереження підтримки України та збільшення витрат на оборону багато в чому залежатимуть від партії, яка перебуває при владі. Правляча Ліберально-демократична партія (ЛДП) підтримує такі цілі, і, враховуючи вплив ЛДП на японську політику – незважаючи на нинішні проблеми для прем’єр-міністра Фуміо Кісіди – країна, ймовірно, продовжить зміцнювати свої безпековий потенціал.

Тим не менш, Японія, як і раніше, має важко балансувати. Стаття 9 післявоєнної конституції Японії передбачає відмову від війни та обмежене використання збройних сил. Тепер Токіо прагне відмовитися від своєї пацифістської позиції та підвищити оборонний потенціал. Претензії Китаю на Тайвань і потенційне регіональне поширення війни між Пекіном і Тайбеєм викликають постійне занепокоєння у Токіо, не кажучи вже про непередбачувану Північну Корею та суперечки у Східно-Китайському та Південно-Китайському морях.

Вторгнення Росії в Україну стало поворотним моментом у занепокоєнні Японії щодо безпеки, оскільки його аналогічний характер потенційному китайсько-тайванському конфлікту робить загрозу війни в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні ще більш тривожною. Наполеглива позиція Японії щодо України покликана сигналізувати про опір Токіо тому, що Пекін посилює напруженість у регіоні.

Відносини Японії з Росією є історично складними. Територіальна суперечка щодо Курильських островів залишається невирішеною, а війна в Україні ще більше ускладнює переговори між Москвою й Токіо, особливо тому, що Росія також розмістила на островах зброю. Тим часом, щоб продемонструвати солідарність з Токіо і викликати роздратування Москви, Київ визнав територіальні претензії Японії і закликав інших світових лідерів запозичити цей приклад. Токіо розглядає перемогу України як важливий крок у вигнанні військової присутності Росії на Південних Курилах. Японія, можливо, має лише туманну перспективу повернення островів, враховуючи, що Росія неодноразово відкидала спроби Японії в переговорах, але підтримка Україною вимог Японії, принаймні, надає країні велику дипломатичну підтримку.

Підтримка України також виникає з бажання забезпечити додаткові довгострокові партнерські відносини як буфер проти майбутніх потрясінь у сфері безпеки або економіки. Однією з найбільш відмінних рис японської допомоги є її спрямованість на реконструкцію та довгострокове відновлення економіки України, а також значну присутність приватного сектору. Японський бізнес може отримати вигоду у короткостроковій перспективі: світова оборонна промисловість та розробники інфраструктури вже отримують прибуток від продажу послуг, систем та платформ прямо чи опосередковано Україні. Щодо довгострокових вигод, японські компанії цікавлять перспективні сектори української економіки, включаючи сільське господарство, енергетику, зелену металургію, кібербезпеку та будівництво.