Близько 200 архітекторів, містобудівників, дизайнерів, фандрайзерів розробляють проекти майбутнього меморіалу, але спонсорських грошей і конкретних рішень поки що немає

Відеокадри та фотосвітлини з Ірпеня два роки тому облетіли весь світ. І зараз у багатьох виникає запитання: як можна не пам’ятати про жертви, якщо більша частина міста ще лежить у руїнах? Про це йдеться у спецрепортажі німецького видання TagesSchau, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Автомобільний рух здійснюється новим чотирисмуговим Романівським мостом в Ірпені. Він проходить поряд з руїнами старого мосту, який на початку російського вторгнення потрапив до заголовків усіх світових видань як «Міст життя». Через нього пройшли десятки тисяч людей, які втекли з Ірпеня. Окупанти зайняли передмістя Києва, такі як Бородянка, Буча та Гостомель, а українська армія підірвала міст в Ірпені, щоб запобігти наступу росіян на Київ.

Також було пошкоджено офісну будівлю Антона Мирончука. 36-річний підрядник стоїть поруч із мостом і згадує паніку та хаос під час евакуації людей. Перекладин спочатку не було і люди переправлялися через річку Ірпінь вбрід.

«Коли міст підірвали, ми почули вибух. Горіла газова труба і над бетоном, що впав, йшов дим. Спочатку я не міг у це повірити», – згадує Мирончук.

Поспішна втеча у бік Києва

Потім російська ракета пробила офісну будівлю і загинув охоронець.

«Це був якийсь біль і щось нове. Ніхто не був готовим до цього відчуття. Неприємно згадувати про це», — намагається описати тодішні враження Мирончук.

Під незірваною частиною мосту напружені люди чекали, щоб балансувати над холодною водою на поспіх покладених за допомогою армії та волонтерів.

Наш опір міг бути зламаний

Під сірими бетонними опорами моста споруджено невеликі меморіали. Сліди евакуації можна побачити й досі. Барвисті м’які іграшки, фотографії людей, які часто плачуть, перевернута і пробита кулями машина, білі паперові ангели або зламана коляска нагадують нам про подорож по «мосту життя».

На одній із колон намальовано портрет голови президента Росії Володимира Путіна. Червоне обличчя диявола оточене великою купою білих черепів. Для архітекторки Зоряни Тихончук символічна сила Ірпінського Романівського мосту величезна. На її думку, руїни потрібно залишити, адже це символ того, що був момент, коли Україна могла втратити все.

«Тут могла впасти наша стійкість, наша єдність і наша країна. Йдеться про зламаний міст і зламані життя людей. Це символ пам’яті майбутніх поколінь», – вважає Тихончук.

Локальні проекти для різних пам’ятних місць

Вітер розвіває темне волосся Зоряни Тихончук, коли вона яскраво розповідає про свої ідеї. Вона побудує над уламками скляний саркофаг, попрацює зі світловими інсталяціями та висвітлить інші місця в цьому районі, які були важливими при евакуації людей з Ірпеня. Разом із близько 200 архітекторами, містобудівниками, дизайнерами, фандрайзерами та керівниками проектів, зокрема іноземними, Тихончук розробляє проекти місцевих пам’ятних місць.

Архітекторка наголошує, що йдеться не про державну культуру пам’яті та великі меморіали, на кшталт терактів 11 вересня 2001 року в США, або про великі меморіали Голокосту.

«Ми хочемо наголосити на місцевому досвіді. У кожного свій досвід. Під час дискусії про Романівський міст один із архітекторів проекту сказав, що важливо зберегти трагічний момент, бо інакше люди нічого не навчаться. Суспільні, іноді суперечливі, дебати про «Міст життя» ще не закінчені. Спонсорських грошей та конкретних рішень поки що немає – а інших будівництв в Ірпені багато», – розповідає Тихончук.

Коли українські військові відбили Ірпінь 28 березня 2022 року, більша частина колишнього зеленого містечка лежала в руїнах. За даними місцевої влади, з початку агресивної війни 24 лютого 2022 року від рук російських військовослужбовців загинули понад 300 мирних жителів та 38 військовослужбовців територіальної оборони. Зруйновано житлові будинки, школи, лікарні, дитячі садки, залізниці та парки. Близько 70% усіх будівель було зруйновано. Лише 500 висотних будівель було пошкоджено, 80 перебували у ремонті та майже 40 готувалися до знесення. Знесли й підірвану висотку з «Балериною» художника Бенксі. Наразі витвір мистецтва виставлений у центрі міста.

Квартири важливіші за меморіальні місця

За даними місцевої влади, більшість жителів повернулись в Ірпінь у квітні й травні 2022 року. Станом на початок 2023 року в Ірпені мешкало близько 65 000 осіб, зокрема близько 20 000 вимушених переселенців.

Багато частин міста було зруйновано, особливо у напрямку Бучі та Гостомеля. Для будівельного підрядника Мирончука житло та реконструкція нині важливіші, ніж меморіал біля Романівського мосту. Будівельний підрядник вказує на великий будівельний майданчик із високими кранами та висотними будинками, де під його керівництвом зводяться тисячі нових квартир.

За його словами, спільнота ніколи не зможе оплатити реконструкцію поодинці і потребує грошей і уваги. Він просто хоче вірити, що Україна зможе цього досягти.