Підрозділи ЗСУ активно використовують маркетинг, щоб завербувати добровольців на війну

Багато підрозділів, які вважають офіційну систему мобілізації нефункціональною та громіздкою, розпочали рекламні кампанії з набору солдатів, щоб поповнити власні ряди, які виснажені у війні з Росією

На рекламних щитах розміром з хмарочос зображені штурмовики у бойовому екіпіруванні, що виходять із вогняної кулі. На вуличних плакатах солдати закликають перехожих вступити до армії, заявляючи, що перемога у ваших руках. В останні місяці спритні кампанії з вербування, наповнені націоналістичним запалом, стали поширеними у Києві та інших містах України. Вони, мабуть, є найпомітнішою ознакою прагнення поповнити українські війська, виснажені більш як двома роками жорстокої війни. Про це йдеться у спецрепортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Але більшість кампаній не є справою рук політичного та військового керівництва країни. Це ініціативи бригад, які взяли справу до своїх рук, уникаючи офіційної системи мобілізації, яка, за їхніми словами, є неефективною, часто набираючи в армію людей, які не придатні і не бажають воювати.

«Ці кампанії набагато ефективніші, тому що ми отримуємо саме тих людей, які нам потрібні», – розповідає Дмитро Козятинський, бойовий медик, який став вербувальником у батальйоні «Вовки Да Вінчі».

Батальйон, який зараз увійшов до складу Збройних сил України, нині шукає близько 500 новобранців і пропонує різні вакансії: медиків, механіків і саперів, що розмінюють мінні поля. Рекрутери проводять тривалі співбесіди, намагаючись знайти посади, які відповідають навичкам кандидатів. Люди можуть відмовитися від вакансії через кілька днів навчання, якщо вона їм не сподобається.

«Це як побачення. Ми намагаємося якнайдокладніше пояснити, чого ми очікуємо від цих людей і чого вони можуть очікувати від нас», — каже Козятинський у нещодавно відкритому рекрутинговому центрі батальйону у центрі Києва, який покритий логотипами трьох вовків, що оголюють ікла.

Це велика відмінність від процесу офіційної мобілізації, який дозволяє людям вибирати свою позицію. Багато українців побоюються, що у разі мобілізації їх відправлять на фронт без особливої підготовки. Критики також кажуть, що офіційна мобілізація є надто агресивною і застрягла у радянській бюрократії та корупції.

Високопоставлений український військовий чиновник анонімно заявив, що бригади можуть проводити власні кампанії з набору персоналу, але армія контролює їхню діяльність.

У війні, де солдати постійно перебувають під обстрілом дронів і снарядів, ризики бойових дій у передових підрозділах, як-от «Вовки Да Вінчі», залишаються дуже високими.

Але ця бригада, як і багато інших, спробувала розвіяти страхи людей з приводу того, що означає вступити до військової частини, і апелювати до їхнього патріотизму, використовуючи піар-кампанію, яка була набагато більшою, ніж кілька похмурих урядових плакатів про мобілізацію.

«Це схоже на ринок. Ви повинні спробувати знайти людей за допомогою маркетингових методів», – зазначає Мирослав Гай, офіцер, який відповідає за цивільно-військові відносини бригади спеціального призначення імені Івана Богуна.

Більшість бригад, зважаючи на все, підтримують свою рекламну та рекрутингову діяльність шляхом краудсорсингу запитів на робочу силу та обладнання. Батальйон «Вовки Да Вінчі», наприклад, заявив, що спиралася на мережу прихильників при розробці та виробництві своєї реклами і що їхній офіс був безкоштовно наданий Київською міською радою.

Офіцери бригади скаржаться, що мобілізовані чоловіки через систему ТЦК (колишніх військкоматів) часто занадто старі, мають слабке здоров’я і невмотивовані.

Аліна Михайлова, офіцерка батальйону «Вовки Да Вінчі», розповіла, що із 200 мобілізованих, які надійшли до бригади, лише 25 виявили бажання воювати.

«Наше завдання – швидше набирати добровольців, щоб у нас було менше тих людей, які абсолютно невмотивовані», – зазначає Михайлова.

Сторінка підрозділу в Instagram, за якою стежать майже 50 000 людей, стала ключовим чинником цих зусиль. За останні тижні «Вовки Да Вінчі» опублікували кілька відеороликів, які пояснюють роботу саперів та операторів дронів або показують солдатів, які готуються до наземного штурму.

Великий плакат із зображенням колишнього командира Дмитра Коцюбайло, якого поховали після загибелі в боях минулого року, висить в офісі поряд із фотографіями членів батальйону у цивільному та військовому одязі, припускаючи, що кожен може стати солдатом.

Сидячи за столом, рекрутер Євген Григор’єв запитав Олега Грешка, худорлявого 20-річного хлопця з невеликою борідкою, який прийшов у рекрутинговий центр батальйону, чим він хоче займатися.

«Піхота», – швидко відповів Грешко.

Інший новобранець, Марина Коваленко, яка тренувалася у батальйоні та планує працювати клерком, сказала, що її сподобався індивідуальний підхід підрозділу.

«Тут у вас є можливість вибрати те, що вам найбільше підходить, і поговорити про це», – підкреслила вона.

Владислав Грезієв, голова Lobby X, однієї з найбільших українських онлайн-платформ з набору персоналу, повідомив, що близько 500 армійських підрозділів розмістили на платформі вакансії, було відкрито близько 3200 вакансій та отримано близько 80 000 заявок. Кандидатам пропонується знайти потрібну їм вакансію, натиснувши на тематичні хештеги, що звужують пошук.

Бригади рекламують безліч небойових посад, наприклад, кухаря військової розвідки та цифрового дизайнера у штурмовій бригаді, а також обіцяють гарне оснащення та кращу підготовку, аніж отримують офіційні мобілізовані.

Козятинський відзначає, що між підрозділами «існує деяка конкуренція» за залучення найкращих рекрутів. За його словами, Третя штурмова бригада, підрозділ українського спецназу «поки що перемагає», частково завдяки своїй сильній присутності у соціальних мережах.

Плакати про заклик до бригади важко не помітити на вулицях Києва. На них зображені українські штурмові загони, які стоять перед зомбі-солдатами, ймовірно росіянами, на тлі заходу сонця.

Підрозділ також намагався скоротити розрив між цивільним населенням та військовими, кожні кілька місяців проводячи військові навчання з використанням зброї, яка стріляє пластиковими снарядами, за межами Києва, де публіка може поспілкуватися з бригадними резервістами та інструкторами.