Коли Путін напав на Україну у лютому 2022 року, білоруси створили власний батальйон і назвали його на честь Костуся Калиновського: зараз він перетворився на полк, в якому налічується до 5000 добровольців

Наприкінці березня 2024 року народний депутат України Ігор Гузь розгорнув прапор Білоруського полку Калиновського у Верховній Раді та віддав шану білоруським добровольцям, які допомагають захищати Україну від російського вторгнення. Цей жест став нагадуванням про те, що білоруси нині становлять один із найбільших контингентів іноземних громадян, які воюють за Україну. Їхня присутність допомагає формувати поле бою в Україні та має наслідки для регіональної безпеки. Про це йдеться в авторській колонці Олесі Рудник, аспірантки Карлстадського університету у Швеції та директорки білоруського аналітичного центру «Центр нових ідей» на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Білоруси беруть участь в українській боротьбі проти російської агресії з 2014 року, коли десятки людей приєдналися до добровольчих батальйонів, які виникли у відповідь на захоплення Криму та вторгнення на схід України. Коли Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну у лютому 2022 року, білоруси у відповідь сформували власний батальйон і назвали його на честь Костуся Калиновського – білоруського національного героя ХІХ століття, який очолив повстання проти імперської Росії.

З того часу цей білоруський батальйон розширився та перетворився на полк, представники якого стверджують, що у ньому налічується до 5000 добровольців. Білоруські добровольці взяли участь у деяких із найбільших битв російсько-української війни, включаючи бої під Києвом, Миколаєвом та Бахмутом. Полк Калиновського тепер має власні структури комплектування та навчання, а також набув значного арсеналу бойової техніки. Хоча дані про втрати публічно не розголошуються, є повідомлення про понад 40 білоруських добровольців, убитих при захисті України, причому загальна кількість, ймовірно, значно вища.

Присутність такої великої кількості білорусів, які борються пліч-о-пліч з українськими військовими, уже давно є джерелом занепокоєння прокремлівського диктатора Білорусі Олександра Лукашенка. Спекуляції про потенційну небезпеку, яку становлять білоруські бойовики в Україні, посилилися останніми тижнями на тлі серії транскордонних рейдів, проведених російськими добровольчими загонами, які прибули до Росії з території України. Багато хто тепер запитує, чи може великий білоруський контингент України проводити аналогічні операції у прикордонній зоні всередині Білорусі.

Наразі немає жодних ознак будь-яких планів наступальної діяльності вздовж кордону України з Білоруссю. Натомість, є ознаки того, що політичні та військові лідери України воліють уникати будь-якої ескалації конфронтації з Мінськом у той час, коли вони борються за національне виживання проти вторгнення Росії.

В інтерв’ю у жовтні 2023 року глава української військової розвідки Кирило Буданов позитивно озвався про здатність Лукашенка не допустити того, щоб його країна стала прямим учасником російського вторгнення. Це викликало серйозне занепокоєння серед білоруської продемократичної опозиції, яка сприйняла це як сигнал відновлення готовності Києва боротися з режимом Лукашенка.

Незважаючи на відсутність будь-яких наступальних операцій проти Білорусі, Лукашенко явно розглядає білорусів, які воюють в Україні, як серйозну загрозу своєму режиму. Він чудово розуміє, що багато білоруських добровольців розглядають перемогу в Україні як сходинку до повалення нинішньої проросійської влади у Мінську. Не дивно, що бойовикам-добровольцям загрожує кримінальне переслідування, якщо їх упіймають на території Білорусі. Повідомляється, що деяких членів їхніх родин також було затримано білоруською владою.

Лукашенко має вагомі причини для обережності. Його становище стало хитким з 2020 року, коли загальнонаціональні протести з приводу сфальшованих президентських виборів загрожували повалити його режим допоки втручання Кремля та жорстокі репресії не дозволили йому утриматися при владі. Незважаючи на відносно обмежену співпрацю між населенням країни та вигнаною продемократичною опозицією Білорусі, небезпека поновлення протестів зберігається.

Деякі білоруси звинувачують опозицію у тому, що вона не докладає зусиль для протистояння режиму Лукашенка. Керівники полку Калиновського закликали лідера опозиції Світлану Тихановську грати більш активну роль у зусиллях щодо мобілізації підтримки полку та збільшення допомоги білорусам, які воюють за Україну.

Є деякі ознаки того, що полк Калиновського може мати власні політичні амбіції. Полк зміцнив зв’язки з хактивістським угрупуванням «Кіберпартизани», яке входить до Координаційної ради білоруської опозиції. У січні 2024 року командири полку Калиновського оголосили про плани відвідати 12 європейських міст, щоби зустрітися з білоруськими прихильниками. Перебуваючи у Варшаві, вони говорили про свою зацікавленість у розвитку «політичного треку».

Полк Калиновського відіграє значну роль у збройній боротьбі України проти російського імперіалізму, і його лідери явно прагнуть, зрештою, звільнити свою країну. Однак, нині полк занадто малий, щоб кинути виклик режиму Лукашенка.

Тим часом, немає жодних ознак прагнення України до розширення війни. Навпаки, відсутність транскордонних рейдів і лояльна тональність у Києві, натякає на прагматичніший підхід до відносин із Білоруссю. Поки ситуація не зміниться, полк Калиновського може не давати Лукашенку спати ночами, але навряд чи зможе організувати його падіння.