І хоча транспортування російських вуглеводнів не є явним порушенням західних санкцій, уряд України продовжує наголошувати, що фінансування Кремля – це серйозна проблема

Хоча перемога президента Росії Володимира Путіна на виборах була очікуваною (фактично зумовленою), опір його режиму західним санкціям продовжує дивувати. Про це йдеться в авторській колонці Саміра Пурі, наукового співробітника Chatham House та запрошеного лектора у Королівському коледжі Лондона на сторінках Politico, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

США та їхні союзники розуміють, що їхні заходи можуть бути більш жорсткими — наприклад, нинішня цінова межа на російську нафту лише обмежує експорт до Європи. І все ж таки ще взимку 2023 року існували очікування, що ця політика може зірвати військові зусилля Кремля.

Це тому, що історія показала як загроза доларових санкцій допомогла зупинити вторгнення. У 1956 році, коли Великобританія, Франція та Ізраїль вторглися до Єгипту, щоб повернути собі Суецький канал, адміністрація президента США Дуайта Д. Ейзенхауера була обурена і погрожувала позбавити підтримки фунт стерлінгів, якщо старі колоніальні держави не припинять це негайно. Союзники Америки дослухалися до загрози.

Хоча долар сьогодні, можливо, ще має міжнародну економічну перевагу, нещодавнє покращення військових дій Росії, незважаючи на західні санкції, доводить, що США більше не можуть скасувати дії, які їм не подобаються, просто розчерком пера Казначейства, особливо коли суперечки у Конгресі США щодо військової допомоги Україні продовжуються. А захищена від санкцій економіка Росії допомагає їй уникнути поразки в Україні.

Як згадувалося, частковий вплив санкцій Заходу на Росію є навмисним. Приплив російських вуглеводнів, розглядається більшістю міжнародних лідерів як важливий чинник стабільності глобального енергетичного ринку — і цю точку зору мовчазно приймають США і ЄС.

Проте, ця політика досі має своїх супротивників — не в останню чергу президент України Володимир Зеленський, який виступає за повне ембарго і критикує різні європейські компанії, які, на його думку, допомагають і підбурюють Росію.

Крім підриву проектування могутності США за допомогою економічної дезінтеграції, що триває на міжнародному рівні (див., наприклад, групу БРІКС), існує низка переконливих аргументів на користь того, чому військові зусилля Росії в Україні витримали шквал обмежень з боку Заходу.

У фінансовому аспекті масштабні стимули російського уряду під час пандемії Covid-19, а потім на підтримку війни проклали шлях до сталого економічного зростання та низького рівня безробіття. Центральний банк Росії досяг аналогічного успіху у підтримці рубля, стримуючи інфляцію.

Торгова позиція Росії також швидко повернулася до сили після первісного шоку, пов’язаного із закриттям або принаймні згортанням діяльності західних компаній. Крім того, експорт — особливо морський експорт сирої нафти, який у 2023 році зріс до майже 3,5 мільйонів барелів на день — підтримується деякими європейськими судноплавними компаніями, на превеликий жаль України.

Наприклад, згідно з розслідуванням Global Witness, неурядової організації, яка повідомляє про експлуатацію природних ресурсів та корупцію, за кількістю транспортованої російської нафти, грецька судноплавна компанія TMS Tankers поступається лише Совкомфлоту — найбільшій російській судноплавній компанії. Хоча у 2023 році TMS заявляла, що припинила транспортування російської нафти.

Більше того, TMS не самотня. Вона належить магнату Джорджу Економу і входила у мережу із 7 грецьких судноплавних компаній, які, як повідомляється, домінували у торгівлі російською нафтою у воєнний час.

І хоча транспортування російських вуглеводнів не є явним порушенням західних санкцій (грецькі компанії брехливо заперечують це, хоч і замовчують масштаби своєї роботи з Росією), уряд України продовжує наголошувати, що фінансування Кремля – це серйозна проблема.

Справді, Національне агентство України із запобігання корупції (НАЗК) закликало керівника TMS у 2022 році припинити транспортування російської нафти. І зрештою, воно включило TMS Tankers, Thenamaris Ships Management, Minerva Marine та Dynacom Tankers Management – усі грецькі компанії – до списку «міжнародних спонсорів війни».

Кошти, які Росія продовжує отримувати від нафти та газу, швидко перенаправляються на окупацію східної України та на сухопутні війська Росії, які нещодавно досягли успіхів у Донецькій області. Тим часом адміністрація Зеленського виснажує власні ресурси швидше, ніж Захід встигає їх поповнити.

Деструктивний ізоляціонізм американських правих, крижаний підхід Європи до стримування путінського імперіалізму та санкції, які дратували, але не повністю перешкоджали Кремлю, — усе це робить вигнання Росії з Донбасу — і, звичайно ж, із Криму — малоймовірною перспективою.