Як мешканці Ізюма втрачають здоров’я та життя через міни

Наразі тривають масштабні заходи щодо пошуку та знищення мін, але щоб позбутися їх, знадобиться покоління або навіть більше

У саду Ігоря Богораза на його дачі на околиці Ізюма висів 13 фугас і коли він наступив на нього, то йому відірвало ногу. Після цього йому поставили протез. Його син служить в українській армії. За даними української влади, Богораз, 61-річний склодув на пенсії, є одним із 1000 цивільних осіб, поранених внаслідок вибуху мін в Україні. Наразі тривають масштабні заходи щодо пошуку та знищення мін, але щоб позбутися їх, знадобиться покоління або навіть більше. Про це йдеться у спецрепортажі американського видання CBS News, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Жертви мін в Україні

Сергій Ніколаєв гуляв посеред осіннього листя, розчищаючи виноградні лози до весни, і підірвався на міні. Якби вона була зеленою, то він би помітив її, але вона була коричневою і зливалася із листям.

Його невістка також наступила на міну на очах у своїх дітей та загинула.

«Навіть зараз у когось може впасти ложка чи виделка. А на душі відчуваєш і біль, і гіркоту, і страх. Це справжній жах», – зазначає він.

Інша жертва, 70-річна вдова Лідія Борова, збирала у лісі гриби та натрапила на міну.

«Я повернулася повз дерево, і тут пролунав вибух. Я подивилась на себе і побачила кровотечу, мою руку було поранено, мою ногу було поранено. Я втрачала силу. Я не знаю, як мені вдалося вижити», – каже Борова.

Її права ступня та кісточка були відірвані.

Борова дякує хірургу Юрію Кузнєцову за порятунок її життя.

Він залишався в Ізюмі під час шестимісячної російської окупації і більшість постраждалих, яких він лікував, наступали на пелюсткові або протипіхотні міни.

«Людина, яка їх винайшла, була злим генієм, тому що їх вага є мізерною, але те, що вони можуть зробити при вибуху – жахливо», — зазначає Кузнєцов.

Зцілення жертв

Кузнєцов бачив жертв мін приблизно щотижня. В даний час вживаються зусилля з розмінування в Ізюмі та за його межами, але це триватиме роки.

Півжиття лікар віддав Ізюмській центральній лікарні. Багато його колег евакуювалися після початку повномасштабного вторгнення, але Кузнєцов залишився і лікарня була відкритою.

Приблизно через тиждень після початку війни Центральна лікарня Ізюма зазнала бомбардування, що завдало шкоди медичному обслуговуванню міста.

Ізюм звільнили у вересні 2022 року. Російська окупація призвела до загибелі понад 1000 осіб та руйнування 80% міста. Сьогодні Ізюм, розташований за кілька кілометрів від лінії фронту, завалений мінами і боєприпасами, що не розірвалися. Мирні жителі втрачають кінцівки від протипіхотних мін, які ще розкидані по місту та навколишнім селам.

Одне з найскладніших завдань для Кузнєцова — переконати пацієнтів регіону, що їм необхідно ампутувати ногу після вибуху міни.

«Їм дуже складно пояснити, що нога непридатна для використання», – підкреслює лікар.

Розмінування

Поки Кузнєцов допомагає постраждалим, команди з розмінування працюють над видаленням мін і боєприпасів, які не розірвалися в Ізюмі і за його межами.

Коли Василь Соляник виявив на своєму даху та у саду пелюсткові міни, він набрав 101, і служби екстреної допомоги направили на допомогу саперів Івана Шепелєва та Ігоря Овчарука. По всій Україні вони знайшли усі види боєприпасів: протипіхотні, протитанкові, міномети, артилерійські снаряди та ракети.

Шепелєв зазначає, що поки українці звільняли окуповану територію, російські військові усюди залишали міни-пастки, зокрема у будинках мирних жителів. Овчарук заявив, що тіла загиблих українських солдатів були заміновані.

Роботи з розмінування небезпечні. У 2022 році внаслідок вибуху на міні Овчаруку роздробило колінну чашку. Незважаючи на небезпеку, робота продовжується.