Завдяки розширенню оборонної промисловості, можливостям стратегічного удару та змінам у мобілізації й розподілі персоналу, Україна має міцну основу для відновлення майбутніх наступальних операцій, але реалізація цього потенціалу потребуватиме зміни стратегії та більшої підтримки з боку західних країн

На превелике розчарування багатьох в Україні та за її межами, Росія виявилася більш стійкою та адаптивною, аніж це здавалось у перші дні війни. Нещодавно я повернувся зі свого останнього візиту в Україну, де спілкувався з урядовцями та військовими, а також із аналітичними центрами та журналістами. Найважливішим висновком мого візиту було підтвердження того, що Росія зараз має стратегічний імпульс у війні. Про це йдеться в авторській колонці Міка Райана, допоміжного наукового співробітника Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні на сторінках австралійського видання The Interpreter, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Росія психологічно оговталася від шоку своїх початкових невдач. Російський президент і його уряд тепер знову відчувають оптимізм щодо траєкторії російських операцій. За останні два роки російська армія здійснила трансформацію бойового потенціалу, те, що вона мала завершити, але не здійснила за попереднє десятиліття реформ. Російська оборонна промисловість значно збільшила виробництво військової техніки, одночасно використовуючи запаси холодної війни та відновлюючи законсервовані заводи.

Росія почала війну з максимальними цілями, але без військового потенціалу для їх досягнення. Тепер вона, здається, здатна генерувати людські, матеріальні та інформаційні ресурси, щоб підкорити Україну.

Обидві сторони продемонстрували здатність до навчання та адаптації. Україна, безперечно, показала кращий потенціал для здійснення тактичної адаптації знизу вгору. Завдяки цьому вона отримала перевагу у використанні безпілотників. Росія довела перевагу у стратегічній адаптації, особливо у таких сферах, як мобілізація людей і розширення промислового виробництва.

Росія зараз більш небезпечний супротивник, аніж два роки тому. Це вимагає змін у тому, як ведеться війна.

Перша сфера, де Україна та її прихильники повинні змінитися, це стратегія війни. Досі Захід займав стратегічну позицію, спрямовану на захист України. Це забезпечувало виживання України досі, але відроджена та небезпечніша загроза Росії означає, що «захист України» тепер є стратегією поразки.

Для НАТО існує нагальна і термінова потреба змінити політику «захищати Україну» на політику «перемогти Росію в Україні». Водночас Україні необхідно розвинути і поділитися зі своїми прихильниками теорією перемоги. Один чиновник у Києві сказав мені, що немає чіткого бачення того, як Україна переможе. Нова українська теорія перемоги має бути основоположним елементом будь-якої переглянутої західної стратегії.

Ресурси, які необхідні для такої стратегії, означатимуть збільшення оборонних бюджетів, збільшення замовлень від оборонної промисловості та значне збільшення допомоги Україні. Однак, враховуючи погрози російських офіційних осіб щодо Фінляндії, Швеції, країн Балтії та інших європейських країн, ціна відсутності ресурсів для стратегії «поразки Росії в Україні» може бути на порядок вищою у довгостроковій перспективі, якщо Росія переможе Україну.

Іншою сферою, де необхідні швидкі зміни, є стратегічні комунікації. Хоча протистояння російській дезінформаційній діяльності є обов’язком усіх демократій, стратегічні повідомлення України повинні розвиватися. Українські кампанії впливу у перші 18 місяців війни були прикладом мистецтва стратегічних комунікацій. Але поєднання невдалого контрнаступу, нещодавньої цивільно-військової кризи, переміщення уваги до Сектору Гази та політичних дебатів стосовно мобілізації призвели до того, що світові ЗМІ та західна громадськість значно менше приділяють увагу Україні.

Україні потрібно знайти новий голос, який пояснює важливість її оборони, чому підтримка Заходу є життєво важливою, і що російські наративи про неминучу перемогу є хибними.

Ситуація сумна. Виклик покращеної Росії посилився дефіцитом іноземної військової допомоги, особливо з боку Сполучених Штатів, а також таких країн, як Австралія. Проте є аспекти війни, які є основою для еволюції української стратегії та кампанії впливу.

Український стратегічний ударний комплекс, що розвивається, — поєднання розвідки, військового планування, а також повітряних і морських безпілотників для нанесення ударів по російських цілях на великій відстані — досягає значного прогресу у Чорному морі, а також проти російських аеродромів і нафтопереробних заводів. Ця спроможність, яка стає дедалі ефективнішою, стане ключовою частиною майбутніх операцій в Україні. Розробка цього ударного комплексу стала надзвичайним досягненням за останні два роки.

За останні два роки оборонна промисловість України також стрімко розвивалася. З 2022 по 2023 рік вартість виробленої в Україні військової техніки зросла втричі. За минулий рік цей показник подвоївся. Минулого року виробництво артилерії зросло втричі, і зараз Україна виробляє сотні тисяч малих безпілотників, а також тисячі великих безпілотників зі збільшенням радіусу дії та більшими боєголовками.

У нещодавньому інтерв’ю українським ЗМІ президент Володимир Зеленський зазначив, що його країні буде дуже важко пережити 2024 рік без додаткової допомоги з боку іноземних прихильників. Це непростий діагноз для тих, хто підтримував Україну військовою, фінансовою, гуманітарною та дипломатичною допомогою. Завдяки розширенню оборонної промисловості, можливостям стратегічного удару та змінам у мобілізації й розподілі персоналу, Україна має міцну основу для відновлення майбутніх наступальних операцій. Але реалізація цього потенціалу потребуватиме зміни стратегії та більшої підтримки та ризику з боку західних країн.