Якщо Росія прорве фронт на сході України, Європа має врахувати чергову кількамільйонну хвилю біженців: це будуть біженці не лише з України, але й з Польщі, Румунії та інших сусідніх країн, а це означає справжню гуманітарну катастрофу для усієї Європи

Ми на землі, яка ще є вільною, але ми також усвідомлюємо, що ми на межі: йдеться про межу між добром і злом, між правдою та брехнею. І саме в цьому полягає нинішня війна між Росією та Україною. Про це йдеться в аналітичній публікації Костянтина Сігова, відомого українського філософа, політолога, професора, керівника Європейського центру при Києво-Могилянській академії та директора одного із найбільших видавництв України «Дух і Літера» на сторінках польського Католицького інформаційного агентства, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Ми не знали, чи доживемо до ранку

Під час зустрічі з групою польських журналістів в Ірпіні під Києвом – маленькому містечку, знищеному росіянами у перші дні війни – Сігов згадує перші дні після 24 лютого 2022 року.

«Кожного вечора, коли ми спускалися у підвал, ми не знали, чи зранку ще будемо на волі, чи уже під російською окупацією, ми не знали, чи виживемо», – розповідає Сігов.

Але до сусідньої Хотянівки, де він живе з родиною, росіяни не дійшли.

«Ми вижили, тому що дамбу на річці Ірпінь підірвали. Були деякі жителі, і це їхня стихійна акція, підірвали дамбу, щоб затопити дорогу, якою йшли російські війська», – згадує науковець.

Звернення до Європи

З нашого будинку у Хотянівці я давав багато інтерв’ю різноманітним іноземним телеканалам. Коли я давав інтерв’ю французькому телебаченню, то були постріли і вибухи. Я перервав розмову, пояснивши, що треба негайно спускатися в укриття, бо можу померти. У ту ж мить пролунав сильний удар і було повністю зруйновано сусідню будівлю. Одним із журналістів, з якими я найбільше спілкувався, була Лор Мандевіль із Франції. Вона телефонувала мені весь цей період – чотири місяці – і записувала розмови, які пізніше були опубліковані у книзі «Народження нової Європи» [книгу також польською мовою видав Інститут нових медіа].

І тоді, і зараз постійно – це заклик до усіх європейських країн інтенсивніше долучатися до протидії жорстокому нападу з боку Росії. На той час Франція головувала в Європейському Союзі. Тому я закликав Францію, яка має ядерний арсенал і велику армію, стати лідером цього опору в Європі. Проте мені шкода, що європейським країнам, на відміну від США, знадобилося стільки часу, щоб це зрозуміти. І за цей час пролилося стільки української крові і ми втратили стільки цінних людей.

Переломний момент

Сьогодні настав час для Франції, України, Польщі, країн Балтії та інших країн почати говорити одним голосом, відчуваючи, що час працює не тільки проти України, але й проти усіх нас. Потрібно усвідомлювати, що ніщо не дається назавжди, і або Європа захиститься разом з Україною і виживе, або її просто не буде. Для європейців дуже важливо зрозуміти, що українці захищають демократію та свободу на усьому континенті. В інтересах європейських громадян зрозуміти, що українці захищають їх від найгіршого. Треба дати зрозуміти всім європейцям, що, беручи участь у захисті України, вони захищають свій дім. Вони також захищають майбутнє своїх дітей, своїх країн і певну стабільність попри все.

І якщо Росія прорве фронт на сході України, Європа має зважати на чергову кількамільйонну хвилю біженців. Це будуть біженці не лише з України, але й з Польщі, Румунії та інших сусідніх країн. А це означає справжню гуманітарну катастрофу для усієї Європи. Це означає, що кошти, які Європа повинна буде знайти, щоб впоратися з цією кризою, значно перевищуватимуть гроші, які потрібно надати зараз, наприклад, на закупівлю ракет, щоб чеський план поставок на фронт міг бути реалізований якнайшвидше. Нещодавно президент Єпископської конференції Франції був у Києві і закликав західні країни до більшої солідарності з Україною.

За словами Сігова потрібне усвідомлення того, що після нападу Росії на Україну, настала нова епоха, коли Європа має дбати про власну безпеку, незалежно від того, чи є вона під американською парасолькою, чи ні.

«Я думаю, що, можливо, з деяким запізненням, але це усвідомлення стає дедалі відчутнішим. Це продемонструвала, наприклад, нещодавня прес-конференція у Празі, на якій президенти Чехії та Франції дали потужний сигнал, що Центральна Європа та Захід разом захищатимуть наші спільні інтереси, захищатимуть Україну та працюватимуть разом з українцями. Це дуже важливі сигнали. Враховуючи, що підсумки осінніх президентських виборів у США є дуже невизначеними, залишилося лише кілька місяців, щоб створити серйозну європейську військову силу. Я боюся, що після виборів у червні Європа може зробити крок назад і це буде катастрофа», – попереджає Сігов.

Дуже важливо, щоб християни виявляли мужність і відвагу, щоб мотивувати інших не втрачати цей час. У мене часто виникає відчуття, що інформаційні фабрики, які виробляють страх, сильніші за ті, які виробляють зброю, необхідну для захисту. Головна битва на даний момент – духовна, а не тільки військова. Кожен із нас може бути Давидом і зіткнутися з такою нерівною боротьбою з Голіафом. Якби Європа зазнала поразки, доля демократії у ХХІ столітті була б трагічною. Усі ми, включаючи наших дітей та онуків, або житимемо серед руїн, або насолоджуватимемося багатством європейської культури. Це великий виклик, але ще є шанс перемогти. І за це відповідає наше покоління.

Союз України з Польщею

Сігов вважає, що відносини між Україною та Польщею мають фундаментальне значення. Він зізнається, що як директор відомого українського видавництва «Дух і літера» надихнув на видання багатьох перекладів з польської мови, зокрема книг Йоана Павла ІІ, священика Йозефа Тішнера та ін. Підкреслюється, наскільки важливий для сучасної України досвід Польщі у боротьбі за свободу.

«Ми пам’ятаємо повстання ХІХ століття, з яких походить знамените гасло «За нашу і вашу свободу». Варто також пригадати те, що писав Єжи Ґедройць у паризькій «Культурі», а саме, що солідарність вільної Польщі та вільної України є абсолютною умовою їхньої незалежності. Щоб гімни «Ще Польща не вмерла» та «Ще не вмерла Україна» лунали оптимістично», – закликає Сігов.

Екуменізм свідків

На запитання про екуменічні контакти між окремими конфесіями та релігіями в Україні Сігов представляє постать свого друга, покійного професора Ігоря Козловського, релігієзнавця з Донецька. Після введення російських військ у 2014 році він зібрав своїх студентів з різних конфесій і разом вийшов на вулиці молитися за мир. Долучилось і духовенство різних конфесій, зокрема православне. ФСБ заарештувала Козловського у 2016 році. Він два роки був ув’язнений у Донецьку, де його катували, а потім приїхав до Києва. Однак він ніколи не розповідав про тортури, яких зазнав у в’язниці, і про проблеми з серцем, які почалися після того. Він помер від важкого серцевого нападу у серпні 2023 року. Сігов нагадує, що похоронна церемонія відбулася у Михайлівському монастирі, на якій були присутні представники всіх церков з України, а також іудеї, мусульмани та буддисти. Фактичний діалог різних конфесій в Україні відбувається на рівні таких свідків віри.