Літаки F-16 зіткнуться в Україні з найнебезпечнішим полем бою за усю історію

Серед загроз, з якими зіткнуться F-16 в Україні — передові російські системи ППО С-300 та новітні С-400, величезний парк Су-35 та МіГ-31, які озброєні далекобійними ракетами Р-37 та потужними радарами, а також літаки раннього попередження, які можуть виявити їх на відстані сотень кілометрів

Довгоочікуване постачання F-16 в Україну не за горами і ці передові винищувачі американського виробництва не зможуть адаптуватись на полі бою досить скоро. Вони, звісно, замінять нинішній парк старіючих військових літаків радянської доби, значно покращивши його можливості для виконання критично важливих наступальних та оборонних функцій, а також підвищать вогневу міць за рахунок боєприпасів. Перевірений у боях Fighting Falcon має багаторічний досвід польотів у складних умовах воєнного часу, зокрема на Близькому Сході та на Балканах. За минулі роки винищувач четвертого покоління виконав чудову серію гучних місій. Але небо над Україною стане найнебезпечнішим полем бою, з яким досі стикалися ці винищувачі, оскільки літак має протистояти передовим російським системам ППО та ракетам «повітря-повітря» великої дальності. Про це йдеться в аналітичній публікації Business Insider, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Перевірений у боях винищувач

Україна вперше запросила F-16 у своїх західних партнерів у перші тижні повномасштабного вторгнення Росії, але США не підписували угоду про їх передачу до минулого літа. Чотири країни-члени НАТО – Бельгія, Данія, Норвегія та Нідерланди – колективно пообіцяли відправити в Україну десятки F-16, пілоти яких проходять підготовку у США та Європі. Очікується, що винищувачі прибудуть десь цього літа, як повідомляється, вже у червні.

F-16 є помітною модернізацією українського парку літаків радянської доби; На початку війни Україна мала у своєму розпорядженні – Су-24, Су-25, Су-27 та МіГ-29.

«Бойовий сокіл» має ефективніше внутрішнє компонування та кращі можливості радіоелектронної боротьби, аніж багато нинішніх українських літаків. Це також дуже маневрений літак, який може бути оснащений сучасними блоками націлювання та боєприпасами класу «повітря-земля» для ураження наземних транспортних засобів та позицій.

З того часу, як 50 років тому піднявся у небо перший прототип F-16, багатоцільовий винищувач здійснював бойові вильоти у складних бойових умовах по всьому світу. Проте вперше він досяг помітного успіху від рук ізраїльських пілотів на початку 1980-х років.

Бойові літаки ВПС Ізраїлю, зокрема F-16, у червні 1982 року брали участь у придушенні кампанії протиповітряної оборони супротивника (SEAD) у міцно укріпленій долині Бекаа в Лівані. За лічені години Ізраїль знищив велику кількість зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) радянського виробництва та літаків супротивника, не зазнавши при цьому жодних втрат. Це була приголомшлива тактична перемога після важких втрат Цахала від ЗРК у війні Судного дня у 1973 році.

ВПС США вперше використали F-16 у бойових діях під час операції «Буря в пустелі» в Іраку на початку 1990-х років. Винищувач здійснив більше бойових вильотів, ніж будь-який інший літак, і використовувався для завдання ударів по аеродромах супротивника, ракетних і військових виробничих об’єктів.

Згодом у тому ж десятиріччі F-16 було перекинуто на Балкани для участі у повітряній кампанії операції НАТО проти Югославії. Там вони виконували завдання ПВАТ, безпосередньої авіаційної підтримки та протиповітряної оборони, знищуючи при цьому ворожі радари, винищувачі та бронетехніку.

За даними Центру технічної інформації Міністерства оборони  США, у ході цих операцій у 1990-х роках ВПС США втратили в боях лише 17 літаків — мізерну кількість порівняно з десятками тисяч літако-вильотів. П’ять із цих літаків були F-16.

Інші збройні сили, зокрема Пакистану, Туреччини та Єгипту, протягом багатьох років також використовували F-16 у конфліктах різної інтенсивності. Нещодавно F-16 літав над Афганістаном на підтримку операції «Незламна свобода», а також використовувався для протидії «Ісламській державі».

«Найскладніший сценарій для F-16»

Незважаючи на те, що за останні 50 років F-16 літали у багатьох складних умовах експлуатації, вони, ймовірно, опиняться на найнебезпечнішому полі бою в Україні.

«Вирушити в «Бурю в пустелі», можливо, проти третьої за величиною армії у світі і дуже потужних військово-повітряних сил — це була дуже, дуже важка ситуація. А зараз F-16 виступлять проти Росії, без сумніву, найскладніший сценарій, який може статися», — вважає Джон Баум, підполковник ВПС США у відставці, який налітав понад 2300 годин як пілот цього літака.

За даними розвідувального сайту з відкритими джерелами Oryx, який відстежує військові втрати, Україна уже втратила щонайменше 86 літаків з початку війни, що наголошує на небезпеці, з якою пілоти стикаються в небі.

Серед загроз, з якими зіткнуться українські F-16, — передові російські системи ППО, такі як С-300 та новітні С-400, величезний парк Су-35 та МіГ-31, озброєні далекобійними ракетами Р-37 та потужними радарами, а також літаки раннього попередження, які можуть виявити їх на відстані сотень кілометрів.

«Існує безліч способів виявити ці F-16», – пояснює Брінн Таннехілл, військовий аналітик і колишній льотчик ВМС США.

Зокрема, російський арсенал систем «земля-повітря» сучасніший і досконаліший, ніж ті, з якими F-16 стикались у минулих конфліктах, наприклад, SA-2, SA-3 та SA-6 у долині Бекаа.

Експерти кажуть, що F-16 стане цінним активом для боротьби з величезним арсеналом систем ППО Росії та виконання завдань SEAD та знищення систем протиповітряної оборони супротивника (DEAD).

Україна вже має надані США ракети класу «повітря-земля» AGM-88 HARM, або високошвидкісні протирадіаційні ракети, які можуть відстежувати радари супротивника. Але українські літаки радянської епохи не були призначені для взаємодії з цими ракетами, у той час як F-16 фактично був створений для цього, що дозволяло забезпечити ефективніше та динамічніше націлювання.

За словами Баума, у Росії «ймовірно, одна з найнадійніших і передових інтегрованих систем ППО у світі», але F-16 будуть здатні інформувати про обстановку та передавати цю картину решті українських військ.

Потім винищувачі зможуть використати свої системи наведення HARM та ракети для ураження російських радарів.

«Можливо, однією з найбільших проблем, з якими зіткнуться літаки, є фізичне розташування оперативної обстановки. Коли українські F-16 злетять, вони можуть відразу опинитися у межах досяжності російських систем «земля-повітря», а не користуватися нейтральною територією для безпечного підходу до місця бойових дій. Українські пілоти можуть перебувати під прицілом ще до того, як почнуть застосовувати свою власну тактику», – підкреслює Баум.

Послаблення поля бою

Виконуючи оборонну роль, F-16 можуть додати ще один рівень до системи протиповітряної оборони України, яка в останні місяці виснажилась, оскільки Київ чекав, поки американські законодавці схвалять додаткове фінансування, яке могло б поповнити його запаси критично важливих боєприпасів-перехоплювачів.

Україна вже має у своєму арсеналі ракети AIM-9 Sidewinder та AIM-120 і може оснастити F-16 цими боєприпасами для перехоплення російських односторонніх ударних безпілотників, крилатих ракет та винищувачів-бомбардувальників, які обстрілюють українські війська. Це допоможе доповнити існуючу систему протиповітряної оборони України, яка складається із систем радянської доби та західних систем Patriot та NASAMS.

Зазначимо, що останні кілька місяців Україна дедалі активніше переслідувала російські засоби протиповітряної оборони і виявлення, можливо, послаблюючи поле бою через прибуття F-16.

У березні 2024 року, наприклад, західна розвідка заявила, що Москва, ймовірно, призупинила використання А-50 після того, як Україна збила два з цих літаків упродовж кількох тижнів. А у середині квітня 2024 року Київ застосував ракети великої дальності для знищення кількох пускових установок С-400 і радіолокаційних станцій на російській базі в окупованому Криму.

«Україна багато робить для зниження можливостей Росії і протидії виявленню її власних літаків. І деякі з цих дій могли бути зроблені в очікуванні F-16 і можливості просунути їх трохи вперед», – вважає Таннехілл.