Литва приватизувала свою економіку успішніше, ніж Україна: майже ніхто зі 100 найбагатших людей країни не працював у радянські часи, а в економіці домінують малий та середній бізнес, а не олігархи

40 років тому Литва була бідною провінцією Радянської імперії. Сьогодні її ВВП (з поправкою на паритет купівельної спроможності) становить 90% від середнього по Європі — на рівні країн Південної Європи. У Доповіді про світове щастя за 2024 рік йдеться, що литовці молодші за 30 років є найщасливішими у світі — і хоча до таких опитувань варто ставитися зі скептицизмом, навіть іскра щастя помітна, якщо взяти до уваги історію та географію цієї балтійської країни. Про це йдеться в аналітичній публікації Bloomberg, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Литва була серцем того, що Тімоті Снайдер, історик з Єльського університету, назвав «кривавими землями». Під час Другої світової війни Литву послідовно захоплювали Сталін, Гітлер та знову Сталін. У регіоні розпочався Голокост. Друга світова війна тривала до 1953 року, коли росіяни остаточно придушили опір литовців, і, можливо, до 1993 року, коли останні радянські війська залишили їх батьківщину. У кожній четвертій литовській сім’ї за Сталіна когось депортували до Сибіру.

Кордон з Білоруссю знаходиться лише за 40 кілометрів від Вільнюса. Там білоруський диктатор Олександр Лукашенко здійснив низку провокацій: від будівництва атомної електростанції із сумнівними стандартами безпеки до проведення інспекцій своїх військ у супроводі пухнастого білого собаки. Війна в Україні породжує потік біженців та попит на гуманітарну допомогу. Литва збільшує свої військові витрати з 2,7% ВВП до більш ніж 3%, а НАТО посилює свою присутність в цій країні новою німецькою бригадою.

Проте країна більше не наздоганяє Захід, а натомість має власні компанії світового класу. Vinted — гігант з переробки сміття, у якого є мобільний додаток, який допомагає людям продавати «вживаний» одяг, взуття та аксесуари. (Тільки у Британії у Vinted близько 16 мільйонів користувачів, про що свідчить будь-який візит, скажімо, до мережі супермаркетів Tesco, де люди вишиковуються в чергу, щоб обробити свої посилки Vinted.) Nordsec Ltd зі своїм популярним програмним забезпеченням для віртуальних приватних мереж NordVPN. Група BOD – успішний виробник сонячних панелей та оптичних лінз. Teltonika Networks є провідним виробником обладнання для Інтернету речей. Brolis Semiconductors виробляє оптичне та лазерне обладнання як для цивільного, так і військового використання. TransferGo оптимізує грошові перекази через кордони, особливо в Європі та за її межами.

Раніше Литва страждала від того, що можна було б назвати естонським комплексом: почуття неповноцінності щодо сусідньої Естонії, яка проробила таку гарну роботу з позиціонування себе як батьківщини Skype та цифрового уряду. Хоча цей комплекс не зник, литовці дедалі більше упевнені, що саме вони є справжньою історією успіху в країнах Балтії.

Шокова терапія

Перехід від командної до ринкової економіки ніколи не був легким. Перехідний період у Литві супроводжувався низкою потрясінь: розпад Радянського Союзу; фінансова криза 2008 року; еволюція Росії у агресивну диктатуру; вторгнення Росії до Криму та України; посилення кордонів з Росією та Білоруссю через санкції та обмеження, які пов’язані з безпекою.

Ситуація також ускладнилася новим визначенням глобалізації – явища, що має особливе значення для країн, які знаходяться на кордоні між лібералізмом та авторитаризмом. Після розпаду СРСР, Литва зробила велику ставку на те, щоб стати мостом між Заходом та Сходом. Він міг би забезпечити транзит східних товарів, що прямують на Захід, а також західних навичок та послуг, що прямують на Схід. Литовська група Girteka, як і раніше, залишається однією з найбільших у Європі транспортних та логістичних компаній зі штатом понад 23 000 співробітників. Але поворот Росії та Китаю до автократії замінив глобальну мрію на регіональну. Литва тепер рішуче дивиться на Захід — насамперед, на Європейський Союз, але також на Велику Британію та США.

Рішення Литви закрити свій порт для Білорусі, на частку якої припадала половина її бізнесу, стало шоком не тільки для її порту, але й для її залізниць і логістики. Країна також ненавмисно посварилася з найбільшим союзником Росії, Китаєм. На знак солідарності з іншими народами, що борються, Литва дозволила Тайваню відкрити торгове представництво у Вільнюсі під назвою Тайвань, а не Тайбей. Реакція Китаю була жорсткою: він знизив рівень дипломатичних відносин, наклав ембарго на імпорт товарів із Литви та закрив вантажну лінію з Вільнюса до Шанхаю. Хоча суперечка вщухає, Ремігіюс Сімасюс, колишній мер Вільнюса, попереджає демократичні країни, що їм необхідно застосовувати вищу «премію за авторитарний ризик», враховуючи не лише ворожий характер авторитарних країн, але й їхню непередбачуваність.

Проте, незважаючи на усі ці невдачі, країна вирушила вперед. Розглянемо кілька цифр, зібраних Swedbank AB. З того часу, як Литва приєдналася до ЄС у 2004 році, її реальний ВВП на душу населення зростав швидше, ніж у будь-якій іншій країні ЄС, за винятком Чеської Республіки. За паритетом купівельної спроможності, ВВП на душу населення у Литві зріс на 229% період із 2004 по 2020 рік.

Перехід від командної до ринкової економіки став можливим завдяки рішучій поведінці двох інститутів: Європейського Союзу та НАТО. Європейський Союз надав очевидні переваги, такі як допомога у відновленні інфраструктури країни, що занепадає, і доступ до одного з найбільших ринків світу. Це забезпечило модель торгівлі, яка базується на правилах і без корупції. А НАТО стало гарантом безпеки в одному з найнебезпечніших регіонів світу.

Регіональна стабільність дозволила процвітати як демократичним, так і комерційним перевагам. Литва приватизувала свою економіку успішніше, ніж Україна: майже ніхто зі 100 найбагатших людей країни не працював у радянські часи, а в економіці домінують малий та середній бізнес, а не олігархи. Уряди у Литві були одночасно ліберальними і стабільними: вони уникли поляризації, яка вразила Польщу та Угорщину, а також нестабільності, характерної для нових демократій та деяких не таких уже й нових демократій. Відкриті кордони дозволили першому поколінню пострадянських литовців здобути навички у західних університетах та компаніях. Деякий час здавалося, що витік мозку може позбавити країну найбільш здібних людей. Але витік мозку перетворюється на циркуляцію мозку: у 2020 році потік людей став позитивним.

Кластери досконалості

Литва має три кластери передового досвіду, які є гарною ознакою на майбутнє. Країні подобається думати про себе як найбільший центр інновацій у сфері фінансових технологій у ЄС після виходу Британії. Центральний банк Литви зробив велику ставку на фінансові інновації, видавши 125 ліцензій фінтех-компаніям, частково для того, щоб посилити конкуренцію на місцевому ринку, де домінує жменька банків (в основному з країн Північної Європи), а частково тому, що він побачив у Литві шанс стати «пісочницею» для фінансових інновацій у не схильному до інновацій ЄС.

Другий напрямок – лазери та оптика. СРСР перетворив Литву на центр передового досвіду у цій галузі. Він також залишив традицію вивчення мистецтв та наук не обов’язково тому, що викладання наук було настільки хорошим, а тому, що викладання інших предметів було настільки поганим. Як сказав екс-мер Сімасюс, «за радянських часів соціальні науки не вивчали, бо це все нісенітниця». Зараз країна може похвалитися як глибоким досвідом у галузі лазерів, так і безліччю компаній у цій галузі. Третє – фармацевтика та біохімія. Гігантом у цій галузі є литовська компанія Thermo Fisher Scientific Baltics, продукт поглинання США місцевої компанії, яка проводить роботу світового рівня у галузі вивчення білків, генетики та клітинної біології у Вільнюському регіоні.

Компанії починають додавати брендинг у свій портфель наукових навичок. Геніальність литовської компанії Vinted полягала у тому, що вона провела ребрендинг уживаних товарів та розмістила їх в Інтернеті. Даумантас Двілінскас, співзасновник і генеральний директор TransferGo каже, що найбільша проблема його компанії — не технологічна, а психологічна: йому необхідно сформувати довіру серед людей, особливо серед бідних верств населення, які не звикли до електронних платежів, не кажучи вже про електронні платежі з використанням транскордонних додатків.

Однак, найбільший ресурс, який має країна, — це не якийсь конкретний досвід, а її відданість державному будівництву. Відчуття того, що зараз настало «золоте століття», поєднується з почуттям уразливості: литовці дуже добре усвідомлюють, що єдиний спосіб вижити в такому небезпечному світі для такої маленької країни, як їхня — це побудувати високотехнологічну економіку, здатну перевершити мислення та перехитрити своїх гігантських сусідів. Різні галузеві групи готові ділитися знаннями та грошима для створення процвітаючих екосистем. Компанії також мають виняткову здатність винаходити себе заново у процесі зміни ситуації, особливо з урахуванням того, що останніми роками загроза війни зросла.

Щоб зрозуміти, яку роль державне будівництво відіграє у формуванні литовського бізнесу, розглянемо дві компанії у світі лазерів та оптики: одна — усталена компанія, а інша — песпективний стартап.

Сонячні панелі, напівпровідники та… приціли

Наразі група BOD спеціалізується у двох сферах: сонячних панелях та оптичних лінзах, але має різноманітну історію. Компанія є дітищем Відмантаса Янулявічюса, який водночас є президентом Конфедерації промисловців Литви, що представляє близько 4000 компаній, на частку яких припадає 58% ВВП. Янулявічюс каже, що він перший член своєї сім’ї, що народився у Литві: його батько, генерал опору, був страчений Сталіним, інші члени сім’ї були депортовані до Сибіру, де народилася його сестра.

Він почав із бізнесу з пошуку промислового брухту у колишньому Радянському Союзі та його різних сателітах. На зароблені гроші він побудував компанію із виробництва дисків CD-ROM та Blue-Ray. Цифровізація поклала край цьому бізнесу, тому він переключився на сонячні панелі та оптичні лінзи. (Перші шість із дев’яти етапів виробництва сонячної панелі такі ж, як і при виробництві компакт-дисків.) Він захищає себе від глобальної конкуренції через поєднання нішевого маркетингу та брендингу. BOD спеціалізується на виробництві панелей для будівництва на індивідуальне замовлення, а також на виробництві панелей, які зменшують, а не збільшують сонячне світло (зворотні теплиці) для захисту овочів від занадто сильного тепла. Він каже, що одним із найкращих ринків для його лінз є Китай через чуму короткозорості серед китайських студентів.

Brolis Semiconductors є ще більш неймовірною історією успіху, аніж BOD. У 2011 році три брати з докторським ступенем з фізики вирішили проникнути в галузь з одним із найвищих у світі вхідних бар’єрів: напівпровідники. Вони досягли успіху у цій грандіозній задачі завдяки поєднанню трьох речей: імпорту ноу-хау з Великобританії та Німеччини, використанню «братської підтримки» ділових людей країни та визначенню ринкової ніші, об’єднанню напівпровідників з оптичним обладнанням для виробництва продуктів, які можуть виявити домішки у крові та молочних продуктах.

Згодом, у 2014 році, після вторгнення Росії до України, вони вирішили увірватися в ще одну галузь із високими вхідними бар’єрами: оборону. Їхня ідея полягала в тому, щоб використовувати свою майстерність у галузі напівпровідників для виробництва сучасних прицілів та лазерів, які можуть бачити у темряві й точно визначати цілі, насамперед іранські дрони «Шахед». Компанія продала свої приціли бельгійському спецназу та НАТО, а її комплект масово використовується в Україні.

Домінікас Візбарас, один із засновників Brolis Semiconductors, а нині генеральний директор Brolis Sensor Technology, каже, що він ніколи не очікував, що займеться збройовою промисловістю, але російська агресія в Криму не залишила йому вибору. Тепер він сповнений рішучості захистити свою країну від російської військової машини, яка витрачає 30% ВВП на оборону та вирощує найманців, таких як група Вагнера.