Солдати часто надсилають фотографії, на яких дякують волонтерам за дрони, а іноді й відеокадри, що показують, як вони використовували їх для знищення російських військ

До російського вторгнення в Україну, 27-річна флористка Магдалина, збирала букети на звичайному столі у своєму заміському будинку. Тепер тут вона збирає дрони. За її словами, збирати букети складніше, але в іншому ці два продукти майже не відрізняються. І те, й інше «робить інших людей щасливішими». Про це йдеться у спецрепортажі The Washington Post, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Магдалина — одна з українців, які виготовляють військову техніку у себе вдома, адже бояться, що Росія збирається наступати і надалі руйнувати їхню країну.

З минулого року вона виготовила 150 дронів з виглядом від першої особи (відомих як FPV) та відремонтувала сотні інших, зокрема і російські дрони, які українські військові забирають після того, як вони розбилися на лінії фронту.

Магдалина зібрала понад 200 000 доларів на купівлю запчастин для дронів у Китаї — в основному за рахунок онлайн-пожертвувань, хоча вона та її чоловік, ІТ-фахівець, також витратили частину своїх грошей.

FPV, цивільні дрони, які спочатку перепроектували українські солдати для перевезення вибухівки, змінили поле бою і тепер масово використовуються обома сторонами. Для України дрони, досить маленькі, щоб маневрувати в окопах і застати ворожі війська зненацька, стали важливішими в останні місяці, оскільки закінчилися артилерійські снаряди та інші боєприпаси в очікуванні підтримки Заходу, зокрема з боку Сполучених Штатів.

Оператори дронів запускають портативні пристрої з позицій за лінією зіткнення, потім — за допомогою окулярів і пульта дистанційного керування — переносять їх на територію супротивника і наводять на російські цілі, вбиваючи чи поранивши солдатів піхоти та знищуючи техніку. Росія помітила ефективність FPV і тепер масово виробляє їх для своїх військ.

Україна також почала виготовляти FPV та інші дрони на заводах (обіцявши виробити 1 мільйон цього року), але багато дронів, які відправляються українським військам, виробляються звичайними людьми вдома. Однією з переваг краудсорсингу є те, що його децентралізовано: приватні будинки менш уразливі для російських ракетних атак, аніж великий військовий завод.

Замість складальних ліній волонтери перетворюють свої приміщення на тимчасові майстерні з виробництва дронів. Магдалина називає свій домашній офіс «кімнатою для дронів». Стоп FPV знаходиться поряд з іншими матеріалами, які вона використовує для виготовлення дронів, включаючи паяльник, мідний дріт, плоскогубці, викрутку, кислоту та стяжки, якими солдати прикріплюють свої бомби.

Масова група під назвою SocialDrone — одна з українських ініціатив, яка навчила сотні добровольців виготовляти дрони, публікуючи списки компонентів, які можна придбати в Інтернеті, та письмові інструкції їх виготовлення. Група також опублікувала на YouTube детальне відео з висоти пташиного польоту, якн з листопада 2023 року переглянули понад 400 000 разів.

Як тільки волонтери закінчують складання своїх FPV, вони відправляють їх до групи, яка ретельно тестує саморобні дрони перед відправкою на фронт. Творці дронів можуть запросити відправлення пристрою конкретному солдату або підрозділу, включаючи їх друзів або сім’ю, або дозволити SocialDrone вибрати бригаду, що потребує їх.

«Виготовлений своїми руками FPV-дрон вартістю 250 євро може виконати роботу однозарядного Javelin за 70 000 євро», – йдеться на сайті групи.

Олексій Асанов, ІТ-фахівець, співзасновник SocialDrone, ніколи не планував займатися створенням дронів.

Будучи волонтером з перших днів російського вторгнення у 2022 році, він започаткував інші проекти з підтримки солдатів на фронті. Один відправляє їм системи запуску дронів, а інший навчає солдатів пілотуванню дронів на 10-денному інтенсивному курсі.

Після того, як перші солдати закінчили його школу, вони скаржилися, що повернулися на фронт із новими навичками, але без дронів. Враховуючи інтенсивність бойових дій, війська часто відправляють на завдання п’ять і більше FPV, а потім використовують їх як самознищувальну зброю, яка летить у ціль. Таке одноразове використання означає, що нові дрони мають постійний попит.

«Мені здається, що ця війна закінчиться за допомогою FPV-дронів», – вважає Асанов.

Він залучив кілька друзів і минулого року запустив Telegram-канал, який розповідає про проект. Він поділився списком товарів, які можна купити, — більшість людей купують деталі на AliExpress.

«Є багато людей, які хочуть допомогти. Чому ми не можемо просто дати чіткі інструкції людям?», – риторично запитує Асанов.

Після публікації практичного керівництва посипалися запити, куди надіслати готові дрони. Спочатку отримали п’ять дронів. Наступного тижня сім. Потім 13. До лютого 2024 року за один тиждень їх набрали 400. Наразі вони отримали близько 5000 дронів, випробували та відправили на фронт 4500. Пожертви продовжують надходити.

У відео групи на YouTube розповідається про те, як 65-річний Іван Білодід уперше дізнався про проект. Інженер-теплоенергетик за спеціальністю, він вивчав фізику у Москві у 1970-х роках і після перегляду відео зрозумів, що може цим займатись.

Для Білодіда це було ще й особисте. Він живе у Мощуні, передмісті Києва, яке перетворилося на лінію фронту, коли російські війська наступали на Київ у лютому 2022 року. Протягом кількох днів Білодід ховався у підвалі сусіда разом із 27 людьми. Зрештою, він втік, не знаючи, чи повернеться колись додому.

Після відступу російських військ він дізнався, що вони увійшли до його будинку. Мародери обшукали його речі, вкрали ноутбук та коштовності дружини. Його будинок також сильно постраждав внаслідок обстрілу, ремонт якого поки що обійшовся йому з власної кишені у десятки тисяч доларів.

Білодід рекламував свої плани у соціальних мережах, ділився з друзями проханнями про допомогу у зборі коштів і до березня 2024 року відправив на лінію фронту 12 дронів.

13-річний Ян також натрапив на це відео на YouTube. Він виріс, граючи з конструкторами LEGO, і думав, що побудувати FPV не так вже й складно.

Батьки допомогли йому купити деталі, але вважали б за краще, щоб він не займався виготовленням дронів вечорами у школі. Так, у суботу та неділю він витрачає на їх складання близько п’яти годин на день. Наразі він працював над чотирма дронами і його школа пообіцяла допомогти йому зробити більше, якщо він продовжить так само.

«Я злий на ворога, але я також щасливий. Мені цікаво те, чим я займаюся – це нове хобі», – розповідає Ян.

Кожних вихідних десятки волонтерів тестують дрони у парках Києва.

32-річний Кирило та 23-річний Денис розібрали стоси подарованих дронів і спробували запустити їх по одному.

Двоє чоловіків – колишні солдати, які були поранені. Тепер вони проводять контроль якості у SocialDrone, виконуючи складні маневри з дронами, аби переконатися, що пристрої не розваляться. Вони також прикріплюють пляшки з водою, наповнені піском, щоб імітувати вагу вибухівки, гарантуючи, що кожен FPV, що відправляється на фронт, може бути оснащений зброєю.

Між випробуваннями вони допомогли іншому волонтерові, 33-річній Ганні, попрактикуватися у польоті. Продавчиня продуктів, яка працює над мобільним додатком, Ганна у січні 2024 року почула, як один із співзасновників SocialDrone розповідав про проект у загальному робочому просторі, і одразу ж приєдналася до нього як волонтер. Тепер вона витрачає так багато часу на дрони, що це схоже на ще одну роботу на повний робочий день.

Після тестування група поміщає кожен дрон в одну з трьох стопок: відмінні, пристойні та нефункціональні. За їхніми словами, більшість із них доставляються у хорошому стані, але процес складання своїми руками також означає, що є помилки. Після очищення дронів їх відправляють на лінію фронту. Солдати часто надсилають назад фотографії, на яких дякують волонтерам за дрони, а іноді й відеокадри, що показують, як вони використовували їх для знищення російських військ.

«Я ніколи не думала, що настане момент, коли хтось помре, і мені буде від цього приємно.  Я рада, що вони вмирають з моєю допомогою, адже не зможуть убити нас завтра», – зазначає Магдалина.