Сотні сімей скористалися пропозицією Наталії навчатись за українською програмою, і їх кількість зростає: зранку учні відвідують російську школу, а вдень чи ввечері проводять таємні онлайн-уроки з українськими вчителями

Як і мільйони інших українців, у перші тижні повномасштабного вторгнення Росії до України, Наталія (ім’я змінено з міркувань безпеки) була змушена залишити свій будинок. Вона не могла миритися з життям під російською окупацією у своєму рідному Мелітополі і відчувала, що від неї буде більше користі на території, яку ще контролює Україна. Про це йдеться в інформаційній публікації ВВС, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Але Наталя не просто залишила будинок та родичів, а також відмовилася від професії, покинувши 20-річну роботу вчителькою.

Тепер вона проводить онлайн-уроки для сотень своїх колишніх учнів.

Ризики для неї та її дистанційного класу – величезні.

«Раніше ніхто цього не робив. Ані в Криму, ані в окупованому Донбасі, ані в Херсонській, ані у Запорізькій областях», – стверджує Наталія.

Портрети Володимира Путіна тепер висять на стінах старих класів Наталії у Мелітополі. Учні мають не лише вивчити, але й заспівати гімн Росії. Вони навіть мають писати «надихаючі листи» російським солдатам.

Саме так виховуються українські діти на окупованих територіях. Їх вчать, що Україна є несправжньою країною. За словами Наталії, якщо дитина кидає виклик навчальній програмі, то її батькам загрожують побиттям чи тортурами.

Саме тому Наталя разом зі своїми колишніми колегами створила навчальну онлайн-платформу, щоб спробувати «врятувати голови українських дітей».

«Щойно ми її запустили, я написала нейтральний лист, запропонувавши заняття усім батькам. Я не знала, хто з них був проукраїнськи чи проросійськи налаштовані, але вони знали мою домашню адресу та моїх родичів», — пояснює Наталя.

Вона каже, що навіть вимова слова «окупація» може призвести до того, що російська влада прийде до вас додому. Якщо будуть якісь докази лояльності до України, наприклад, домашнє завдання дитини буде написано українською, а не російською мовою, після цього може бути поїздка до відділення поліції.

Проте сотні сімей скористалися пропозицією Наталії навчатись за українською програмою, і їх кількість зростає.

Зранку вони відвідують російську школу, а вдень чи ввечері учні проводять таємні онлайн-уроки з українськими вчителями.

«Безпека важливіша за знання. Усі студенти приєднуються з вимкненими камерами та використовують вигадані прізвиська», — каже Наталя.

Записи передбачені для тих, хто не може мати сигналу або живлення.

«Не так важливо вчити дітей тому, у якому році народився Тарас Шевченко [відомий український поет] чи правилам геометрії, а підтримувати їхній зв’язок з українською культурою. У мене є одна учениця, яка прийшла додому і плакала після уроків російської мови. Це надто великий психологічний тиск для дитини. Все життя вони жили в українському середовищі – і раптом усе змінилося», – пояснює Наталія.

Валерій (ім’я змінено з міркувань безпеки) відвідує російську школу, але також відвідує онлайн-уроки з української мови. 14-річний хлопчик розповів, що лише шість із понад 30 його однокласників підтримують Україну. Він намагається чинити опір русифікації, коли може.

«Одного разу на уроці ми включили гімн України на смартфонах. Я сховав смартфон; щойно заграв російський гімн – усі встали, ми залишилися сидіти», — згадує він.

Валерій завжди хотів отримати додаткове українське навчання, але вважає, що його змусять вступити до російської армії.

Наталія визнає, що мета її викладання постійно піддається випробуванням. Чим довше Росія контролюватиме Мелітополь, тим більший ризик ідеологічної обробки дітей, які там живуть.

«Я не можу нормально перевіряти домашнє завдання. Я боюсь за наше майбутнє покоління. Дуже важливо підтримувати зв’язок цих дітей із реальністю. Але це так важко зробити», – бідкається Наталія.