Закон про іноземних агентів є спробою розправитися з політичною опозицією та громадянським суспільством у Грузії і позиціонує традиційних західних союзників як супротивників, але утримується від згадки про Росію, яка окупувала майже 20% території країни

Нещодавні спроби грузинського уряду ухвалити кремлівський закон, який накладає обмеження на громадянське суспільство, оголили геополітичну боротьбу, яка зараз триває за визначення майбутнього країни. Ескалація кризи у південнокавказькій країні також дає деякі ознаки того, що планує Росія після того, як їй вдасться перемогти Україну. Про це йдеться в авторській колонці Миколи Чхаїдзе, наукового співробітника Центру Топчібашова у Баку (Азербайджан) на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Суперечливий закон Грузії про іноземних агентів, який був запропонований, але відхилений у 2023 році після першого раунду протестів, був відновлений навесні 2024 року правлячою партією «Грузинська мрія». Не дивно, що ці зусилля викликали нові протести ще більшого масштабу.

Критики кажуть, що закон є спробою розправитися з політичною опозицією та громадянським суспільством у країні, і назвали його «російським законом» через разючу схожість із законодавством, яке використовує Кремль, щоб задушити внутрішніх опонентів режиму Путіна. Законопроект також примітний тим, що позиціонує традиційних західних союзників Грузії як супротивників, але утримується від згадки про Росію, яка окупувала майже 20% території країни.

Прагнення грузинського уряду ухвалити законодавство, яке нагадує путінську Росію, є ще більш примітним, оскільки опитування показують, що близько 80% грузин виступають за інтеграцію з НАТО та ЄС. Це викликало серйозну суспільну реакцію у Грузії та призвело до різкої критики з боку західних партнерів країни. У нещодавній заяві Державний департамент США попередив, що суперечливе законодавство разом із супровідною антизахідною риторикою представників «Грузинської мрії» поставило країну на «ненадійну траєкторію», яка може «поставити під загрозу шлях Грузії до євроатлантичної інтеграції».

Ніщо з цього, здається, не стримало грузинську владу. Із загостренням кризи наприкінці квітня 2024 року засновник і неофіційний лідер партії «Грузинська мрія», мільярдер Бідзіна Іванішвілі, у рідкісному публічному зверненні, яке нагадувало кремлівську пропаганду, подвоїв дедалі більшу конспірологічну, антизахідну позицію своєї партії. Виступ Іванішвілі багато хто розглядав як важливу віху у спробах його партії повернути Грузію від Заходу до Росії.

Оскільки грузинське суспільство перебуває на геополітичному роздоріжжі та охоплене зростаючим насильством на тлі драконівського придушення масових протестів, багато спостерігачів проводять паралелі з революцією Євромайдану в Україні 2013-14 років. Дехто навіть запитує, чи зараз країна переживає власний «момент Януковича», тобто прокремлівського президента України, який втік до Росії після місяців заворушень.

Ці дві ситуації, безсумнівно, мають багато спільного. В обидвох випадках прозахідні політичні сили та громадянське суспільство країни протестували проти авторитарного та дружнього до Кремля уряду, щоб захистити свої основні демократичні права. В обидвох випадках жорстокість реакції владного режиму викликала сплеск громадської підтримки протестів.

Більш широка політична траєкторія Грузії також може дати певне розуміння планів Росії, якщо її вторгнення в Україну виявиться успішним. Партія «Грузинська мрія» вперше прийшла до влади у 2012 році в той час, коли рани російського вторгнення у Грузію у 2008 році ще були гострими. За останні 12 років партія змогла поступово зміцнити свою владу, дедалі сміливіше просуваючи прокремлівські та антизахідні позиції. Цього вдалося досягти, незважаючи на переважно прозахідні настрої в країні.

Схоже, такий сценарій планувала Росія для України на початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Початковий план Москви полягав у тому, щоб обезголовити уряд у Києві та встановити маріонетковий режим, який припинить інтеграцію України на Захід і закріпить її міцно в орбіті Кремля, незважаючи на сильну підтримку українською громадськістю європейського майбутнього.

Хоча початковий бліцкриг Росії провалився, війна триває, і Москва явно не полишила своїх зусиль підкорити Україну. Дійсно, нещодавні повідомлення про зрив російської змови щодо вбивства президента України Володимира Зеленського та інших українських посадовців свідчать про те, що Кремль ще сподівається встановити більш дружній режим у Києві. Коли вони прагнуть вирішити реалії жорсткого громадського спротиву Росії в українському суспільстві, російські політики, безперечно, спиратимуться на свій досвід у Грузії за останнє десятиліття.

Нинішні протести в Грузії відбуваються під час підготовки країни до парламентських виборів у жовтні 2024 року. Очікується, що доля закону про іноземних агентів суттєво вплине на хід майбутнього голосування, оскільки офіційних осіб «Грузинської мрії» звинувачують у планах використання цього закону, щоб змусити замовкнути опонентів. Результати жовтневих виборів розкажуть нам багато про ймовірний майбутній геополітичний напрямок Грузії. Це також стане свого роду вироком зусиллям Москви відновити вплив у країні, незважаючи на хворобливу спадщину вторгнення 2008 року й триваючу окупацію грузинської землі. Це матиме величезні наслідки для регіону південного Кавказу, а також може допомогти сформувати підхід Росії до поточного вторгнення в Україну.