Американські аналітики вважають, що Росія має можливість використовувати вразливості України, тому очікуються атаки на усій лінії фронту, кампанія щодо фактичного знищення Харкова, а також спецоперації в інформаційному просторі

Наталія Бугаєва, позаштатна наукова співробітниця вашингтонського Інституту вивчення війни та директорка зі стратегічної розвідки в аналітичній та розвідувальній компанії Babel Street Data поспілкувалась із грузинською службою Радіо Свобода про дії Заходу щодо підтримки України у війні проти Росії, можливі шляхи до міцного миру та «екзистенційну і неминучу» реальність, яка формує волю українців до боротьби. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з її думками.

Радіо Свобода: У нещодавньому інформаційному бюлетені Інституту вивчення війни, співавтором якого ви є, зазначалось, що «Росія не зможе перемогти Україну чи Захід – і, швидше за все, програє – якщо Захід мобілізує свої ресурси для опору Кремлю». Наскільки велике це «якщо» і наскільки великим кроком у цьому напрямку є нещодавно схвалена допомога США?

Наталія Бугаєва: Дякую, що прочитали матеріал. Я думаю, що пакет допомоги США, безперечно, є ключовим кроком у цьому напрямку. По-друге, коли інші країни, такі як Великобританія, наприклад, оголошують про додаткову військову допомогу, я думаю, ми також спостерігаємо, як дедалі більше західних лідерів і суспільств усвідомлюють реальність того, що Росія є самопроголошеним супротивником, і Захід насправді має лише два вибори: протистояти виклику Кремля або здатися йому. Але для мене ключовим залишається питання про масштаби та час. Щойно переданої допомоги, швидше за все, буде достатньо, аби допомогти Україні стабілізувати лінію фронту, але щоб допомогти Україні повернути перевагу, Заходу справді доведеться мобілізуватись. І коли я кажу «мобілізуватись», то маю на увазі ще більше нарощування військового виробництва: поповнення запасів, спільне використання більшої кількості наявних запасів, нарощування військового потенціалу та економічних активів і, відверто кажучи, прийняття більш високого порога ризику, визнання того, що це стратегія, яка дозволяє уникнути більшого ризику та великих витрат у майбутньому.

Радіо Свобода: Що потрібно Заходу, аби чітко зрозуміти, коли [лідерам] доведеться зробити, можливо, важкий, але необхідний вибір?

Наталія Бугаєва: Я думаю, що серед західних країн та лідерів уже відбувається пробудження. В основному це зводиться до розуміння та визнання Заходом того, що Росія є постійним викликом і для протидії цьому виклику потрібні постійні інвестиції і ціна цих наполегливих зусиль ще незначна порівняно з катастрофічними наслідками домінування Росії в Україні. Тому я думаю, що, по суті, все зводиться до того усвідомлення, яке ми спостерігаємо, але чи прийде воно вчасно, щоб допомогти Україні відновити деяку бойову ініціативу? Я думаю, те, що ми бачили за останній місяць у Європі та минулого тижня у США, свідчить про те, що, на щастя, це можливо.

Радіо Свобода: Захід витратив два роки з початку війни на те, щоб досягти того, що ми маємо зараз. Скільки ще [років] до остаточного рішення і що тим часом буде з Україною?

Наталія Бугаєва: Важко передбачити, скільки років нам варто очікувати. Я думаю, що ми можемо сказати про ціну затримки, яку спостерігали у минулому…. Затримки в ухваленні рішень Заходом призвели до того, що Україна втратила перевагу на полі бою. Ми бачили, наприклад, рішення Заходу, а точніше, нездатність активно інвестувати в ініціативу України після двох успішних контрнаступальних операцій України. Відсутність активного інвестування в ініціативу України тоді… призвела до того, що контрнаступ України у 2023 році став надзвичайно важким. Отже, ми знаємо, якою є ціна затримок і наскільки вони уже вплинули на поле бою. Кремль насправді знає, як використовувати затримки у своїх інтересах. І, чесно кажучи, однією з ключових спроб Росії було інвестувати саме в уповільнення процесу ухвалення рішень Заходом. Тому що час – це частина можливостей Росії. І зазвичай ми не думаємо про час та імпульс таким чином, але це напевно так.

Радіо Свобода: Як затримки західної допомоги вплинуть на бойові дії України, зокрема на перспективи?

Наталія Бугаєва: У цій війні є два центри тяжіння: бажання України боротися та підтримка Заходу. І якщо ми озирнемося назад… [досягнення] України та її партнерів у цій війні стали результатом як стратегічної чіткості, так і своєчасного прибуття допомоги. Повертаючись до питання про втрачені можливості на полі бою: багато з них відбулися здебільшого (не єдиний фактор, але значною мірою) через затримку допомоги з боку Заходу. Наприклад, взимку 2023 року не вдалося інвестувати в ініціативу України, що спричинило невдачі в українському контрнаступі протягом усього 2023 року. Я б додала, що аналогічна нерішучість Заходу стосовно надання Україні деяких передових систем, таких як системи великої дальності, на досить початковому етапі також призвела до того, що Україна не змогла досягнути стратегічного прориву.

Радіо Свобода: Коливання Заходу тривали до недавнього часу, включаючи допомогу США. Який вигляд має доля України у світлі очікуваного літнього наступу Росії? Чи буде ця допомога використана для того, щоб Україна якомога успішніше витримала цей наступ?

Наталія Бугаєва: Чудове питання. Я думаю, що допомога, безумовно, допоможе стабілізувати фронт, і я не сумніваюся, що західні партнери намагатимуться доставити її в Україну якнайшвидше фізично. Крім того, зараз ми знаходимося на етапі, коли Росія абсолютно розуміє, що вона ще має можливість використовувати вразливості на лінії фронту України, які виникли внаслідок того, що Україні довелося заощаджувати велику кількість боєприпасів. Тому ми цілком очікуємо побачити атаки Росії на всій лінії фронту, де, на її думку, [Україна] має вразливі місця. Я дійсно хочу наголосити, що це комплексні зусилля від імені Російської Федерації щодо максимального використання цього вікна можливостей, а також спотворення інформації/фактів, аби спробувати переконати Захід у тому, що цей пакет допомоги не має значення. Отже, ми побачимо атаки на всій лінії фронту. Ми бачимо кампанію щодо фактичного знищення Харкова, його знелюднення – це також спрямовано на створення інформаційних фактів. Ми одночасно побачимо прискорення зусиль Росії щодо нападів на Україну в інформаційному просторі (з таких питань, як мобілізація та інші ключові теми в суспільстві), а також щодо ключових наративів на Заході. Так що найближчими тижнями Російська Федерація робитиме багатопланові зусилля, і я думаю, що перш ніж стане краще, ситуація погіршуватиметься. Тим не менш, Україна матиме можливість стабілізувати фронт, а потім варто подумати про можливості, що виходять за рамки цього, тому що прогрес, який ми спостерігаємо в Росії пояснюється обмеженими можливостями України у боєприпасах, а не фундаментальними покращеннями боєздатності російської армії. І я думаю, що це є ключовим моментом.

Радіо Свобода: З приводу бажання України боротися ви написали, що «участь України та її воля до боротьби є активами історичного масштабу, які не варто сприймати як належне». Якщо «воля до боротьби» України є вичерпаним ресурсом, яку її частину вже вичерпано?

Наталія Бугаєва: За моєю оцінкою, воля України до боротьби залишається сильною. Я тільки-но повернулась з України, побувала там і у Києві, і мала нагоду потрапити на фронт. Я сказала би, що і у збройних силах, і у суспільстві існує реалістична оцінка величезного масштабу проблеми, з якою стикається Україна. Звісно, ​​відсутність достатньої партнерської підтримки багато в чому збільшила проблеми, з якими Україна зіткнулася на лінії фронту. Я думаю, що є похмура оцінка, реалістична оцінка, але немає песимістичної оцінки. І це дуже важливо наголосити. Я також хотіла би нагадати, що для України ця боротьба є одночасно екзистенційною і неминучою. І це справді те, що тут формує волю. Насправді альтернативи завзятості в самозахисті немає, тому що альтернативою є Буча, чи не так? Альтернативою є російська окупація і поки що Україна щодня робить вибір на користь продовження спротиву. Цілі Росії залишаються – важливо це наголосити – [і] Кремль, на жаль, вирішив представити цю війну як екзистенційну для України. Немає жодних ознак того, що будь-які цілі Росії зі знищення України як незалежної держави, як концепції та як народу змінилися. Принаймні ми стали свідками того, як Кремль став ще чіткіше висловлювати цю мету, і я думаю, що це ще одна ключова реальність, яка формує волю України до боротьби. Знову ж таки, це екзистенційно і неминуче.

Радіо Свобода: Ми обговорили, що поставлено на мапу для України. Що поставлено на карту для Заходу і саме США? Чи справедливо сказати, що від цього залежать становище США у світі та їх авторитет?

Наталія Бугаєва: Я думаю, що в цій війні для США на карту поставлено набагато більше, ніж думають люди. І я думаю, по-перше, якщо Росія здобуде перемогу в Україні, то США зіткнуться з ризиком більш масштабної і дорогої війни в Європі. Чому? Тому що знову ж таки наміри Росії не змінилися. Кремль чітко заявляє про свою мету – відновити великомасштабну військову міць, відновити свої сили та підкорити Україну. Отже, на кону номер 1 — буквально необхідність вирішувати ту саму проблему, але у набагато гірших умовах для США та в умовах, які [вигідні] Росії. Навіщо це робити? Навіщо нам вставати на шлях добровільної поразки, якщо ми ще можемо допомогти Україні за найвигіднішим для США сценарієм? Я думаю, що друге, що поставлено на карту, це те, що самі США зіштовхнуться із найсерйознішою загрозою з боку Росії з часів розпаду СРСР. Тому що у сценарії, де переважає Росія, це майже обов’язково означає, що США скоротили свою підтримку. Тому що це практично єдиний варіант, при якому Росія перемагає. І ризик того, що Путін знову помилиться у розрахунках і подумає, що Захід буде слабким, збільшиться, і саме тому ми спочатку потрапили до цієї ситуації. Ось чому ми тут: бо Кремль думав, що і НАТО, і Захід загалом настільки слабкі, що він зможе завоювати Україну за три дні. Таким чином, у сценарії, в якому Росія зараз переважає, ризик того, що він знову виявить надмірну самовпевненість і перевірить статтю 5 НАТО. Перемога Росії абсолютно зменшить стримування США у світі, тому що це додасть сміливості іншим країнам, які мають відкриті чи приховані цілі завдати шкоди США. Тому, по суті, безпека США сьогодні чи через роки залежить від нашої здатності бути повністю пов’язаними з нашими власними стратегічними інтересами і, як ми вже писали, насамперед від наявності свободи ухвалення рішень, забезпечення того, щоб ці рішення були нашими, а не нав’язаними нашим супротивником.

Радіо Свобода: Які основні відмінності між тим, як ви бачите ситуацію, та тим, як її бачить уряд США?

Наталія Бугаєва: Я відповім на це питання у двох напрямках. Отже, перша частина вашого питання: чи є стратегічна чіткість та які відмінності? Я думаю, що Росія досягла часткового успіху в США і за їх межами – відверто кажучи, у всьому світі – у своїх зусиллях щодо маніпулювання сприйняттям. І ми бачимо результати цього і час від часу потрапляємо до павутиння маніпуляцій Кремля. У той же час, і я хочу це підкреслити, ми, як і раніше, зберігаємо здатність мати стратегічну чіткість, як показало голосування в США щодо законопроекту про допомогу Україні. Після масштабного вторгнення РФ в Україну, у Заходу з’явилася стратегічна чіткість, і він на якийсь час зрозумів, які насправді були наміри Росії, та усвідомив ставки у цій війні. Ця чіткість вплинула на багато рішень щодо підтримки України різними способами, не лише з боку урядів, але й окремих осіб у всьому світі, і, звичайно, на дії багатьох українців. Так, маніпуляції Росії були ефективні у багатьох аспектах, проте ми ще зберігаємо здатність мати стратегічну чіткість, і нам дійсно необхідно використовувати її. Якщо говорити про відмінності, то, на мою думку, справа не в нюансах. Це більше стосується ширшого підходу. Я думаю, що ми маємо правильно зрозуміти нашу велику ідею: найкращий шлях уперед, найкращий курс дій для інтересів США — це підтримати Україну на шляху до її перемоги. Тому що це єдиний спосіб справді досягти міцного миру, а не просто тимчасового перепочинку [від російської агресії]. Я думаю, ми ще не повністю досягли мети, і нам потрібно до неї йти.  Я думаю, нам також необхідно зрозуміти, що поки зберігається воля України до боротьби, найвигіднішим курсом дій залишається допомога Україні у звільненні її стратегічної території та, найголовніше, її народу, і [розуміти це] перемоги та поразки на полі бою не такі важливі для основних інтересів США. Тому що основні інтереси залишаються незмінними: Росія, як і раніше, хоче знищити Україну як державу.

Радіо Свобода: У чому привабливість рефлексивних маніпуляцій Путіна та використання ним історії у спробі виправдати цю війну та інші мантри, які він проповідує? У чому їх привабливість?

Наталія Бугаєва: Я гадаю, тут є кілька змінних. По-перше, це здатність, яку Кремль розвивав роками. Кремль уже багато років інвестує та будує свій інформаційний простір, що виходить далеко за межі фабрик тролів та засобів масової інформації. Тож це були довгострокові інвестиції. І, до речі, за моєю оцінкою, справжня «сфера впливу» Росії — це, звісно, ​​колишній радянський простір; це глобальний інформаційний простір, через який Кремлю вдається поширювати свої помилкові чи нерелевантні ідеї. Я не назвала би це «закликом», це величезні можливості, які, чесно кажучи, готувалися десятиліттями. Я думаю, по-друге, це наполегливість Кремля. Однією з речей, яку ми маємо зрозуміти, є те, що в Росії діють інформаційні операції кількох поколінь. Якщо ви думаєте про Донбас [на сході України] – якщо ви думаєте про військову інтервенцію Росії в Україну у 2014 році – Росія почала встановлювати умови за 10 років до цього. Фактично, у 2005 році у відкритому доступі були виявлені початкові версії сепаратизму на Донбасі. Отже, наполегливість – це другий момент. І Кремль знову і знову повторює одні й самі наративи всередині Росії і через її глобальний інформаційний простір – це навіть не глобальний інформаційний простір, це глобальний простір сприйняття. І це включає весь медіапростір, а також усі організації, альянси та мережі, які побудував Кремль… Це маніпулятор рівних можливостей. Вони переслідують кожну розбіжність, яку бачать.

Радіо Свобода: Що поставлено на карту для сусідів Росії, країн, які Росія вважає сферою свого впливу? Ви написали: «Якщо світ визнає, що Росія може робити все, що захоче, у межах своєї самопроголошеної сфери впливу, то їй знадобиться менше батогів та пряників, щоб нав’язувати свою волю сусідам». Давайте поговоримо про це. А давайте візьмемо Молдову та Грузію як двох сусідів, які можуть бути піддані такому «експерименту»?

Наталія Бугаєва: По суті, це питання пропускної спроможності Кремля, чи не так? Потужність Росії та її здатність мати як батіг, так і пряник для своїх сусідів, здійснювати контроль над ними – все це фундаментально залежить від того, програє вона чи виграє в Україні. Якщо Росія здобуде перемогу в Україні, отримає перепочинок і час на відновлення, то матиме і пропускну здатність, і набагато більше активів, щоб переслідувати як Грузію, так і Молдову, а також інших сусідів. Росія уже багато років намагається встановити повний контроль над Білоруссю і, чесно кажучи, досягла у цьому величезних успіхів.