Наразі російська диверсійна кампанія, схоже, спрямована, насамперед, на порушення ланцюжка поставок озброєння із країн Заходу в Україну

Експерти з розвідки попередили, що Європа перебуває під загрозою російських диверсійних операцій, і вважають, що вони спрямовані на забезпечення конкретних військових результатів в Україні, політичних та економічних витрат для Європи, а також заподіяння шкоди. Про це йдеться в аналітичній публікації Al-Jazeera, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

«Ми переживаємо початкові етапи систематичної активації російських сплячих осередків по всьому світу. Це безпрецедентне явище у післявоєнній історії Заходу», – наголошує Джозеф Фіцанакіс, професор досліджень розвідки та національної безпеки в Університеті Прибережної Кароліни (США)

У звіті лондонського аналітичного центру Chatham House детально описані інциденти по всій Європі, які «відповідають прогнозам того, що Росія спробує зробити» напередодні відкритого конфлікту з НАТО».

Автор цієї доповіді повідомив, що Росія має розрізнені цілі, зокрема створення проблем тільки для того, аби подивитися, що буде далі.

«У Росії такий погляд на безпеку – вони усе роблять, щоб нашкодити нам, у відносному сенсі це добре для них, адже робить їх сильнішими. Це є стимулом здійснювати руйнівні дії», – пояснює Кейр Джайлз, старший науковий співробітник Chatham House.

Наприкінці квітня 2024 року два літаки авіакомпанії Finnair були змушені повернутися назад після того, як перешкоди у роботі GPS не дозволили їм приземлитися в аеропорті у Тарту – другому за величиною місті Естонії. Авіакомпанія припинила польоти на місяць, щоб знайти альтернативну систему посадки.

Фінське транспортне агентство звинуватило у цьому Москву.

«Цілком можливо, що перешкоди в авіації, які наразі спостерігаються, швидше за все, є побічним ефектом самозахисту Росії. На практиці перешкоди самозахисту використовуються для запобігання навігації та керуванню дронами, керованими [глобальними навігаційними супутниковими системами] чи мобільними частотами», — йдеться у заяві Фінського транспортного агентства.

Джайлз пояснив, що глушіння GPS «можливо, почалося зовсім без будь-якої думки про порушення повітряного руху по всій Європі… Але як тільки стало зрозуміло, що ці руйнівні наслідки значні і Росія не має жодних недоліків у цьому, тоді й немає жодних причин», чому не варто цього робити».

«Радянські оперативники та їх довірені особи зазвичай націлювалися на мережеві галузі, такі як електричні кабелі, електростанції, трубопроводи, транспорт й телекомунікації. Це була ключова частина [радянської] доктрини, згідно з якою диверсійні операції мали використовуватися і у мирний час, якщо це необхідно, але особливо під час війни, і вони мали підірвати рішучість, міць і військові зусилля ворога», – розповіла Даніела Ріхтерова, старша викладачка із розвідувальних досліджень на факультеті військових досліджень Королівського коледжу Лондона.

У квітні 2024 року у Німеччині заарештували двох людей із подвійним громадянством за підозрою у змові з метою встановлення вибухівки на військових об’єктах США у Баварії. Цього року у Великобританії заарештували кількох людей за аналогічними підозрами. Заарештовані не вважаються співробітниками Головного розвідувального управління Генерального штабу Росії (ГРУ), яке зазвичай планує диверсійні операції.

На початку травня 2024 року в НАТО заявили, що ГРУ здійснило кібератаки на критично важливу інфраструктуру у Німеччині, Чехії, Литві, Польщі, Словаччині та Швеції. Всі вони, поряд з Фінляндією та Естонією, входять до групи країн Північної Європи, які є найбільшими критиками Росії та найвідданішими союзниками України в Європі. За оцінками експертів, ГРУ також має від 20 до 40 оперативних офіцерів.

Наразі російська диверсійна кампанія, схоже, спрямована, насамперед, на порушення ланцюжка військових поставок із країн Заходу в Україну. Це означає припинення постачання зброї або знищення самої зброї і такі диверсії тривають уже 10 років. У квітні 2024 року чеська поліція заявила, що вибух 63 тонн боєприпасів, призначених для України, на складі у Врбетиці у жовтні 2014 року був справою рук ГРУ.

Прифронтові держави Польща та Румунія, через кордони яких уся військова техніка потрапляє в Україну, наражаються на очевидний ризик, але початкові етапи ланцюжка поставок не менш важливі. Сюди входять норвезькі логістичні об’єкти, порти на східному узбережжі США та військові інструктори у Дарвіні (Австралія).

«Типовим прикладом є порт Олександруполіс у Греції, який, на думку Міністерства оборони США, забезпечує Вашингтону стратегічний доступ до свого українського союзника. До недавнього часу порт цього невеликого північного грецького міста знаходився далеко від епіцентру глобальної геополітики. У підсумку, протягом кількох тижнів довелося різко посилити його безпеку. Крім військових цілей, їх навички розвиваються з прицілом на інтенсифікацію на випадок повномасштабної війни з НАТО, – зазначив Фіцанакіс.

У цьому випадку диверсійні операції поширилися б на весь спектр мережевих галузей з метою відразу зупинити подорожі, енергетику й телекомунікації, відправивши громадянське суспільство назад у ХІХ століття і створивши політичний тиск на уряди, щоб вони вимагали миру – те, що Фіцанакіс називає «масові психологічні завдання».

На початку 2024 року низка військових керівників НАТО публічно попередила, що, за останніми даними розвідки, війна між Росією та НАТО у найближчі 5-8 років є більш вірогідною, ніж вважалося раніше, і що європейські військові повинні підготуватися відповідним чином.

Уряди ЄС із січня 2024 року збільшили обсяг довгострокових контрактів з оборонною промисловістю, але забезпечити безпеку в умовах інфраструктури, що розростається, стає складніше.

«Яскравим прикладом цього є Північне море зі щільною індустріальною інфраструктурою», – вважає Крістіан Бюгер, професор морської безпеки Копенгагенського університету (Данія).

Не тільки трубопроводи, кабелі передачі даних та електричні кабелі, що перетинають мілководне морське дно, уже зазнали ймовірного нападу – зовсім недавно кероване Росією китайське торгове судно витягло свої якорі на морське дно, пошкодивши у жовтні 2023 року газову магістраль Baltic Connector – трубопровід й телекомунікаційні кабелі між Естонією та Фінляндією.

«Йдеться також про велику кількість інфраструктури, яка розвивається. Сюди входять майбутні морські вітропарки, водневі трубопроводи та занедбані нафтові родовища, які призначені для зберігання вуглецю», – повідомив Бюгер.

НАТО уже відкрило центр захисту підводної інфраструктури. Франція та Італія координують роботу щодо створення системи морських датчиків. Королівський флот Великобританії запускає судна підводного спостереження.