Офіцер, який провів понад рік, навчаючи нових солдатів на одному з українських об’єктів, сказав, що у навчальних центрах не вистачає гранат та боєприпасів радянського калібру, а це означає, що новобранці отримують обмаль досвіду стрілянини бойовими патронами. Крім того, багато мобілізованих мають проблеми із колінами та спиною, а це означає, що їм буде складно пройти кілька кілометрів з рюкзаком спорядження та зброї

У той час як Україна готується мобілізувати десятки тисяч людей для вирішення проблеми критичної нестачі солдатів на тлі посилення російських атак, українські польові командири готуються до того, що більшість новобранців прибуде з поганою підготовкою. Про це йдеться у спецрепортажі The Washington Post, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Українські командири уже давно скаржаться на погану підготовку новобранців у навчальних центрах. Але в умовах наступу Росії постійні скарги є нагадуванням про те, що нещодавно ухвалений закон про мобілізацію є лише одним кроком у вирішенні кадрових проблем збройних сил.

До припливу мобілізованих відповідно до нового закону залишилося ще кілька місяців. Тим часом командири перекидають солдатів із тилових позицій у бойові частини на передовій. Президент Володимир Зеленський минулого місяця також підписав закон, який дозволяє деяким ув’язненим вступати в армію в обмін на умовно-дострокове звільнення — скопіювавши російську тактику, яка дозволила залучити тисячі нових солдатів, але також випустила жорстоких злочинців у суспільство.

Звідки б не прибули нові солдати, українські польові командири кажуть, що через недостатню підготовку їм часто доводиться присвячувати тижні, щоб навчити їх базовим навичкам, наприклад, стрільбі.

«У нас були хлопці, які навіть не знали, як розібрати і зібрати пістолет», – розповів 28-річний заступник командира батальйону 93-ї механізованої бригади з позивним «Шмідт».

Він розповів, що перший тиждень провів із солдатами, переведеними з тилових постів, просто перевіряючи, щоб кожен із них випустив хоча б одну коробку куль — близько 1500 пострілів — щодня, перш ніж перейти до складніших завдань. Через кілька тижнів ці солдати можуть боротися біля охопленого бойовими діями міста Часів Яр, куди просуваються російські війська.

«Ми тут просто витрачаємо багато часу на базову підготовку. Якщо, не дай боже, відбудеться прорив під Часовим Яром і ми отримаємо нову піхоту, яка не знає елементарних речей, то їх відправлять туди, щоб просто померти», – підкреслює «Шмідт».

Оскільки українські збройні сили критично недоукомплектовані і втрачають позиції, нездатність забезпечити адекватну базову підготовку солдатів наголошує на важкій ситуації, в якій Київ опинився через два роки після вторгнення Москви.

Росія досягла успіхів цього року завдяки тому, що українські збройні сили не мають військ для захисту від нещадних нападів, тоді як уряд повільно нарощує свої зусилля з мобілізації.

Щоб негайно скерувати більше військ на поле бою, нещодавно призначений Зеленським воєначальник генерал-полковник Олександр Сирський перерозподілив людей, які раніше служили на таких постах, як охорона мостів та іншої інфраструктури, далеко від зони бойових дій, до бригад, що беруть участь у деяких бойових операціях.

Частково цей крок був розроблений для того, щоб скоротити кількість чоловіків, яких доведеться мобілізувати в армію — питання, яке політично загрожує Зеленському. Попередник Сирського, генерал Валерій Залужний, запропонував мобілізувати близько 500 000 осіб — цифра, яку Зеленський публічно відкинув, заявивши, що йому не обгрунтували доцільність такого кроку і Україні важко платити зарплату такій кількості нових солдатів.

Для командирів на передовій важливі будь-які новобранці з огляду на те, що деякі підрозділи місяцями витримують без підкріплень. Але багато з цих передислокованих прибули погано підготовленими, кажуть командири, незважаючи на те, що служили в армії з початку російського вторгнення, хоча й далеко від поля бою.

Приблизно місяць тому український солдат із позивним «Вал» стояв на варті мосту в Одеській області — таку роботу він виконував щодня з того часу, як був призваний до армії на початку вторгнення.

30 квітня 2024 року його перевели на бойове чергування. Протягом доби його скерували до 93-ї бригади і наказали перекинутися до східної частини Донецької області. Він навіть не встиг запакувати речі — деякі довелося відправити пізніше.

У розвідувальному підрозділі 42-ї механізованої бригади, який нещодавно був перекинутий на північний схід Харківської області для захисту від російського наступу, багато розвідників було переведено з тилових позицій і вони отримали лише два тижні підготовки перед відправкою до зони бойових дій, для виконання завдань, які вимагають проникнення у тил супротивника.

«Те, чого навчають в українських навчальних центрах – повна нісенітниця. Усьому навчаються на місці», – наголошує 32-річний солдат підрозділу із позивним «Чирва».

Офіцер, який провів понад рік, навчаючи нових солдатів на одному з українських об’єктів, сказав, що у навчальних центрах не вистачає боєприпасів радянського калібру, бо вони зберігаються для військ на полі бою. Це означає, що новобранці отримують обмаль досвіду стрілянини бойовими патронами. Офіцер повідомив, що до навчального центру надійшло лише 20 куль на людину.

«У навчальних центрах немає гранат для метання і боєприпасів для гранатометів. Це проблема. Ми не маємо належної системи навчання. Україні необхідно, щоб її інструктори навчалися в інструкторів НАТО, щоб скоротити стандартну двомісячну базову підготовку до одного місяця», – сказав офіцер на умовах анонімності.

Поточним пріоритетом для Генерального штабу України є забезпечення більшої підготовки новобранців за кордоном на об’єктах, які не можуть стати ціллю для російських бомбардувань, на відміну від тих, що знаходяться в Україні.  Британія досі надавала українцям базову підготовку. Франція розглядає можливість відправлення інструкторів в Україну для допомоги у підготовці мобілізованих.

Перспектива бути відправленим на небезпечні позиції на передовій без відповідної підготовки є основною причиною, через яку багато українських чоловіків бояться мобілізації. У рамках вербування новобранців, бригада Національної гвардії України «Хартія» розмістила по всій країні рекламні щити із обіцянкою «60 днів підготовки».

Але незважаючи на те, що окремі бригади інвестують у рекламу для залучення новобранців (це свого роду внутрішня конкуренція всередині збройних сил), вони, можуть, зрештою, не потрапити до бригади, якій віддають перевагу.

Старший сержант батальйону, який воює на сході Донецької області, описав процес, під час якого деякі бригади, особливо штурмові, часто першими відбирають нових солдатів, які були доставлені до навчальних центрів.

За його словами, деякі штурмові бригади можуть відправити особовий склад проживати поряд із навчальними центрами, щоб швидко перехоплювати наймолодших, найбільш підготовлених та мотивованих людей.

Сержант розповів, що його метою є спілкування із новобранцями, щоб зрозуміти, хто готовіший воювати, а не ті, хто був мобілізований силоміць і може відмовитися від наказів на полі бою. Очікується, що це стане питанням підвищеної важливості, оскільки більшість українців, які бажають служити, уже зголосилися зробити це. Ті, хто ще не зголосився добровольцем, зазвичай опираються бойовим діям.

Деякі новобранці, за словами сержанта, вважаються фізично здоровими, незважаючи на те, що їм понад 50 років, але мають проблеми із колінами і спиною, а це означає, що їм буде складно пройти кілька клометрів з рюкзаком спорядження та зброї, як це часто потрібно.

«Є хлопці, яким просто дивишся в очі і розумієш, що він вагається. Йому потрібен поштовх. Йому потрібна впевненість у своїй зброї, впевненість у тому, що ми його не покинемо, і він боротиметься. А є ті, хто відразу каже: «Я не воюватиму». Звичайно, ми намагаємось їх не брати. Але знову ж таки у нас в армії так влаштовано, що відділ кадрів тобі каже: «Нічого, треба його брати, він здоровий», – резюмує військовий.