У той час, як Україна захищається від повномасштабного російського військового вторгнення, Молдова стикається з паралельною російською «гібридною війною», метою якої є дестабілізація режиму президента Майї Санду та підрив перспективного союзу країни із Заходом. Політичне майбутнє обидвох країн тепер переплетено: незалежність Молдови зрештою залежатиме від здатності України протистояти кінетичній агресії Росії, а шанси України на перемогу та післявоєнну стабільність зростають із появою стійкого та надійного партнера в особі Молдови

Вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, що стало яскравим проявом напруженості після холодної війни, справило драматичний вплив на безпеку та політичний ландшафт Європи. Молдова, маленька країна, затиснута між Україною та Румунією, перебуває на історичному роздоріжжі. Маючи при владі прозахідний уряд і вельми здібного президента біля керма, ця країна готова до європейської інтеграції, але перебуває під загрозою через свої історичні відносини з Росією і близькість до війни в Україні. Про це йдеться в аналітичній статті Даніеля Рунде й Томаса Брайя, співробітників Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Незалежність Молдови зрештою залежатиме від здатності України протистояти кінетичній агресії Росії, а шанси України на перемогу та післявоєнну стабільність зростають із впевненістю у стійкому та надійному партнері в особі Молдови. З огляду на цей контекст, доля Молдови у найближчому майбутньому визначатиметься п’ятьма чинниками: (1) чи продовжать Сполучені Штати надавати допомогу Україні та Молдові, (2) чи вдасться Україні стримати російські війська на полі бою, (3) чи буде Санду переобрана цієї осені, (4) чи продовжиться прогрес у програмі реформ Молдови та економічному зближенні з Європейським Союзом і (5) чи зможе Молдова впоратися з повільною енергетичною кризою, яка настане у грудні 2024 року.

Зараз настав час для Заходу «діяти по-крупному» щодо Молдови як продовження своєї підтримки військових зусиль України та ліберально-демократичних принципів, що лежать у їх основі. Американські політики мають розглядати нинішній проукраїнський уряд Молдови та шлях до економічної стійкості як критично важливі для успіху України у війні, враховуючи, що альтернатива — проросійський чи корумпований молдавський лідер — може завадити прагненню Молдови до західного союзу, залишити Україну у кутку і зрештою затьмарити перспективи виживання Києва. Як кінцева мета, Молдова повинна прагнути до успіху Естонії – ще однієї пострадянської держави такого ж розміру, яка, у чотири рази багатша, вільна від будь-якої залежності від російських енергоносіїв, є членом як Європейського Союзу, так і НАТО, з процвітаючою демократією та розвиненою ринковою економікою. Світле майбутнє Молдови цілком можливе, але його не можливо досягти без стійкої міжнародної підтримки.

Історичний контекст

Молдова — це країна, яка не має виходу до моря, з населенням близько 2,5 мільйонів людей, що межує з Україною на сході та Румунією на заході. Будучи спірним регіоном, на який колись претендували як Османська, так і Російська імперія, історично румуномовна територія провела понад 100 років під владою Російської імперії з початку ХІХ століття до початку ХХ століття. Після нетривалого об’єднання зі сусідніми румуномовними територіями в рамках Великої Румунії (1920-1940 роки), Молдова була повторно анексована Радянським Союзом відповідно до Пакту Молотова-Ріббентропа 1939 року і провела наступні 50 років у складі СРСР. Коли Молдова здобула незалежність після розпаду Радянського Союзу у 1991 році, «сильне тяжіння з боку Румунії та Росії» відкрило глибокі соціальні розбіжності, які продовжують визначати основні політичні лінії розлому в країні. Економічні зв’язки Молдови з Росією та присутність значної російськомовної меншини пішли на користь Москві, але відродження націоналізму серед румуномовної більшості – 1 мільйон з яких тепер мають румунські паспорти – породило потужний молдовсько-румунський рух за возз’єднання. Перебуваючи в геополітичній невизначеності між Росією та Європою, країна щосили намагалася зорієнтуватися у пострадянському перехідному періоді і не змогла створити надійні інститути, що функціонують.

Станом на 2024 рік, Молдова є другою найбіднішою країною в Європі після України з поточним ВВП на душу населення у розмірі 7490 доларів США. Для порівняння, поточний ВВП на душу населення в Естонії становить 31 850 доларів. Економічний потенціал Молдови пригнічується інституційною слабкістю, політичною дисфункцією, масовою корупцією та втручанням Росії, які вже давно заблокували їй шлях до членства в ЄС та змусили близько 1 мільйона молдаван емігрувати у пошуках кращих можливостей за кордоном. Кампанії російського тиску ще більше загнали країну в рамки, використовуючи залежність Молдови як важіль, що дає змогу утримувати її у сфері впливу Кремля. Внутрішні розбіжності всередині Молдови стали додатковим джерелом російського впливу і перешкодою на шляху реформ: проросійські настрої підірвали усі попередні прозахідні правлячі коаліції і залишаються політично помітними в автономному регіоні Гагаузія, а також у сепаратистському регіоні Придністров’я.

Дві переломні події нещодавно змінили напрямок вітру на користь європейської інтеграції Молдови та її трансформації в економіку вільного ринку: обрання Майї Санду президентом у 2020 році та повномасштабне вторгнення Росії до України у 2022 році. Санду, випускниця Гарварда та колишня співробітниця Світового банку, вважається найсильнішим лідером у 30-річній історії Молдови. Її євроцентричне бачення та безкомпромісна чесність поставили Молдову на чіткий шлях до демократичної підзвітності та економічного процвітання. Партія дії та солідарності Санду (PAS) запустила агресивну та амбітну програму реформ. Ця програма спрямована на приведення інститутів країни у відповідність до інститутів Європейського Союзу, з особливим ухилом на реформування судової системи та викорінення корупції.

Уряд Молдови також підтримав Україну, не відмовляючись формально від конституційно закріпленого нейтралітету країни. Молдова засудила агресію Кремля проти України, запровадила неофіційні санкції проти Росії та вжила жорстких заходів проти маніпулювання російськими ЗМІ. Молдова також прийняла більше українських біженців на душу населення, аніж будь-яка інша країна.

Чи збереже Молдова траєкторію швидкого зростання або сповільниться, залежатиме від наступних шести місяців. Уряд Санду досяг певного прогресу, унікального в історії країни, але цей імпульс неможливо зберегти без більш активної участі Заходу. Оскільки молдавський уряд бореться із спровокованими Росією політичними заворушеннями, повільними темпами інституційних реформ та економічними потрясіннями, пов’язаними з війною в Україні та відокремленням економіки та енергосистеми Молдови від Росії, шлях країни до ЄС може ускладнитись. Майбутнє Молдови зрештою залежатиме від результатів листопадових виборів та майбутнього референдуму про вступ до ЄС, стійкість її нових енергетичних постачань та стійкість підтримки України зі сторони Заходу. Уряд Санду досяг певного прогресу, унікального в історії країни, але цей імпульс неможливо зберегти без більш активної участі Заходу.

Чи продовжуватимуть США допомагати Україні та Молдові?

Через дев’ять місяців після того, як президент США Джо Байден вперше запросив додаткову допомогу для збройних сил України, наприкінці квітня 2024 року Конгрес ухвалив законопроект про іноземну допомогу на суму 95,3 мільярда доларів, який включав 61 мільярд доларів для України та додаткові 25 мільйонів доларів для Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), щоб підтримати відновлення деокупованих українських територій та допомогти зусиллям щодо забезпечення стійкості у Молдові. Виділення допомоги Молдові відображає усвідомлення взаємозалежності двох країн у конфлікті; Враховуючи холодні відносини України з іншими сусідами, посилення Молдови має вирішальне значення не лише для доступу до українських портів, але й для отримання переваг дружнього сусіда, який поділяє амбіції західного альянсу. Хоча це була велика перемога, ухвалення законопроекту підкреслило крихкість підтримки України з боку США. Заявлені причини затримки включали зростаючу настороженість щодо української корупції та посилення протидії субсидуванню іноземних конфліктів доларами платників податків, при цьому основною перешкодою є сильний контингент вкрай правих республіканців. Республіканці наполягали на внесенні до законопроекту низки «важливих нововведень», включаючи варіанти надання кредитів, а не грантів, використання заморожених російських активів для підтримки України та нарощування експорту природного газу зі США, щоб скоротити доходи російського бюджету.

Проблеми, які затримали цей останній пакет допомоги, ще можуть зірвати майбутні зусилля з надання допомоги. Україні буде потрібна постійна підтримка США до кінця війни і для відновлення країни, але нині апетит до такої підтримки в Конгресі низький. Без додаткових зусиль щодо мобілізації та політичної підтримки України, ця угода щодо надання допомоги на суму 61 ​​мільярд доларів «майже напевно [стане] останнім пакетом такого масштабу». Невизначеність, яка пов’язана з потенційними результатами президентських виборів та виборів до Конгресу США у листопаді 2024 року, посилює завдання досягнення сприятливого консенсусу щодо України. Оскільки очікується, що обидві палати Конгресу зміняться, а більшість, ймовірно, залишиться невеликою, керівництво та склад ключових комітетів Конгресу зміняться, залишивши підтримку України на милість нових партійних лідерів. Наслідки можливої ​​зміни адміністрації є ще однією перешкодою. Колишній президент Дональд Трамп, ймовірний кандидат від Республіканської партії, заявив, що будь-яка додаткова допомога Україні буде поставлена ​​у залежність від надання допомоги у формі кредиту та більшого розподілу тягаря, а саме вимоги, щоб члени НАТО спрямовували 2% своїх бюджетів на оборону. Якщо західні союзники не вдадуться до жодних дій, адміністрація Трампа може пояснити майбутнє припинення або скорочення підтримки України з боку США нездатністю або небажанням європейських країн виконувати свої оборонні зобов’язання.

Чи зможе Україна утримати російські війська на полі бою?

Через два роки після того, як Росія окупувала майже 25% території України, ставки для Києва стали як ніколи високі. Після низки перемог у 2022 році українські збройні сили тепер опинилися проти більшого та потужнішого супротивника. Війна триває уже третій рік, і Київ стикається з критичною нестачею солдатів, боєприпасів та грошей на тлі інтенсивних атак на енергетичну інфраструктуру країни. Експерти з оборони передбачали, що конфлікт зайшов у глухий кут після того, як довгоочікуваний літній контрнаступ українських військових не призвів до будь-яких проривів у 2023 році. Зараз цей прогноз виглядає оптимістичним: у середині лютого 2024 року російські війська захопили охоплене бойовими діями місто Авдіївку, а Кремль продовжує мобілізувати російську оборонну промисловість, щоб зберегти динаміку на передовій. Російські війська «невдовзі зможуть робити 5000 артилерійських пострілів на день», тоді як їхні українські супротивники змогли задовольнити лише 10% своїх потреб у боєприпасах. Хоча довгоочікуване схвалення додаткової допомоги США допоможе послабити тиск на українську армію, військовим зусиллям України вже завдано значної шкоди. Динаміка війни різко змінилася за останні дев’ять місяців, а стурбованість з приводу військової стратегії України та спільних шансів на перемогу сприяє зменшенню підтримки України в Конгресі. Навіть якщо Київ прийме більш оборонну довгострокову стратегію, потреба України у допомозі залишиться невизначеною і залишається незрозумілим, чи дослухаються Вашингтон або Брюссель до цього заклику надалі.

Потенційний крах військових зусиль України має серйозні наслідки для Молдови як однієї з можливих наступних цілей російського військового авантюризму проти колишніх радянських республік. Подібно до того, як Кремль почав поширювати наративи, які виправдовують вторгнення до Криму у 2014 році під час вторгнення до Грузії у 2008 році, критика Росією «захоплення Молдови Заходом» є «телеграфуванням зовнішньополітичних цілей, які у минулому переслідувалися за допомогою російської агресії». Молдова, яка займає 144-е місце зі 145 проаналізованих країн з військової могутності у світі, знаходиться в межах прямої досяжності ракет та безпілотників з РФ. Придністров’я є очевидним коридором для російського вторгнення, особливо враховуючи присутність у регіоні приблизно 1500 російських солдатів. Президент Росії Володимир Путін відкрито говорив, що може досягти Придністров’я через Україну, маючи на увазі, що прорив українських ліній оборони залишить Молдову беззахисною. Без іноземної допомоги лінія фронту в Україні впаде, внаслідок чого російські війська опиняться прямо на кордоні НАТО і Європейського Союзу, а це не в інтересах Сполучених Штатів або їхніх партнерів і союзників. Тим часом, нещодавній продаж французьких систем моніторингу повітряного простору Молдові та зусилля Естонії щодо підтримки потенціалу кіберзахисту Молдови є прикладами того, як Захід може допомогти Молдові модернізувати свою армію.

Чи виграє президентка Санду вибори цієї осені?

Президентські вибори у Молдові відбудуться 20 жовтня 2024 року. Є підстави для обережного оптимізму щодо шансів Санду на переобрання: рейтинг схвалення президента, як повідомляється, збільшився з 40% у 2022 році до 46% у 2023 році, а поточні опитування ставлять її попереду кандидата від опозиції Ігоря Додона, лідера проросійської Партії соціалістів. Водночас, електоральна різниця виглядає тривожно низькою порівняно з 2020 роком. Опитування, проведене у грудні 2023 року, показує, що Санду лідирує у президентських перегонах з 30% проти 24% над Додоном, який з вересня 2023 року набрав 8 відсоткових пунктів. Проте, незважаючи на прогнози, що вона виграє перший тур, Санду, за прогнозами, програє у другому турі – не лише Додону (35% проти 46%), але й кандидату від опозиції Йону Чебану, (34% проти 42%).

Ситуація особливо небезпечна у світлі зриву Росією попередніх виборів і розкриття підтримуваної Кремлем змови про переворот на початку 2023 року. Ставки на цих виборах фактично гарантують російські зусилля щодо дестабілізації, або з метою підтасувати результати на користь Додона, або у разі перемоги Санду, щоб дискредитувати результати виборів. Молдовська влада і незалежні ЗМІ розкрили масштаби кампанії російського втручання, яка включає кібератаки, дезінформацію з використанням зброї і спонсоровані Росією публічні протести. «Безпрецедентний рівень російського втручання» у нещодавні місцеві вибори у Молдові можна вважати пробним випробуванням для великомасштабних підривних зусиль цієї осені. Інформаційна війна всередині Молдови зрештою вигідна Росії, а не Молдові. З моменту здобуття країною незалежності, інститути були слабкими: вони стали жертвами російського підриву, пограбувань олігархів та масової еміграції. Ці проблеми послабили здатність уряду, який виступає за реформи, протистояти шкідливим наративам. Ці труднощі посилюються тим фактом, що багато носіїв російської мови в Молдові шукають новини з російських джерел. Незважаючи на те, що інформаційні канали, що підтримуються Кремлем, були заборонені у Молдові в середині 2022 року, заміна цих каналів більш збалансованими російськомовними програмами відбувалася повільно.

Чи відбудеться економічне зближення Молдови з Європейським Союзом?

Крім результатів майбутніх президентських виборів, найближче майбутнє Молдови залежить від її економічного зближення із Європейським Союзом та здатності провести необхідні реформи. Зважаючи на все, прогрес Молдови у напрямку європейської інтеграції – це єдина сфера, в якій Санду та ї партія досягли «абсолютного успіху», але повільні темпи інституційних реформ викликали занепокоєння громадськості. З 2020 року молдавське суспільство вразили – пандемія Covid-19, енергетична криза, приплив українських біженців, збої у ланцюжках поставок та втрата традиційних ринків. Спільно ці проблеми затьмарили порівняно нешвидкі кроки уряду у напрямку довгострокового розвитку. Як і Україна, шлях Молдови до членства в ЄС непростий і потребує серйозних адміністративних, політичних, судових та економічних реформ, а також приведення внутрішніх законів та стандартів у відповідність до законів Європейського Союзу. Для кристалізації цих великих структурних змін знадобиться час; У той час як хвороби зростання зазнають суспільного терпіння і чинять тиск на Санду, видиме зближення країни з Європейським Союзом стало її найсильнішим джерелом політичного капіталу. Обіцянка Санду зробити Молдову «повноправним членом європейської сім’ї до 2030 року» здається більш досяжною, ніж будь-коли: хоча Молдова залишається на «початковій стадії» процесу реформ, схвалення Європейською комісією ліберальної траєкторії країни спонукало Європейську раду розпочати офіційні переговори про вступ із Молдовою та Україною 14 грудня 2023 року.

Якщо внутрішні реформи та глибша економічна взаємодія з Європою продовжать просуватися вперед без подальших збоїв, вступ Молдови до Європейського Союзу до 2030 року може стати можливим. Російським підривним зусиллям не вдалося послабити громадську підтримку євроінтеграції: нещодавні опитування, проведені Міжнародним республіканським інститутом (IRI), показали, що 63% населення Молдови пов’язують майбутнє країни з членством у ЄС, а 67% вважають Європейський Союз найважливішим економічним партнером. Зважаючи на розбіжності всередині молдавського суспільства та нестабільність його політичного ландшафту, Санду спробувала отримати вигоду, оголосивши у листопаді 2024 року про референдум щодо вступу до ЄС. У світлі неоднозначного ставлення Молдови до Росії та ризику проросійської реакції, Європейський Союз може підтримати траєкторію Молдови, віддаючи пріоритет переговорам про вступ, розширюючи підтримку поточних реформ та додаткові зусилля щодо зміцнення торгівлі між ЄС та Молдовою, пропонуючи населенню попередній огляд переваг.

Чи впорається Молдова з повільною енергетичною кризою, яка настане у грудні 2024 року?

Донедавна Молдова отримувала 100% своєї енергії з російського газу, що постачається через Україну до Придністров’я, де є єдина електростанція країни. Хоча Придністров’я отримувало газ безкоштовно, а пов’язані з ним доходи становили більшу частину доходів регіону, Росія виставила рахунок молдавському уряду за витрати. Ця домовленість давала Росії щорічну можливість змусити Молдову піти на поступки, скидаючи загрозу підвищення цін та обмеження постачання газу. Поділ енергетичного сектору Молдови став головним пріоритетом уряду після вторгнення в Україну, який призвів до найбільшої енергетичної кризи з часів здобуття незалежності. Восени 2023 року уряд ліквідував залежність Молдови від російського газу, скориставшись трубопроводом через Румунію, а також провів аудит, що спростував наявність боргу країни перед російським енергетичним гігантом «Газпром».

Ці зусилля поклали край російському «газовому шантажу» у всіх галузях, крім однієї: 70% електроенергії Молдови, як і раніше, надходить від російської газової електростанції у Придністров’ї. Хоча шлях до довгострокової енергетичної незалежності, включаючи розвиток альтернативних джерел енергії, вимагатиме часу, можна зробити негайні зусилля щодо прискорення інтеграції Молдови до європейської енергетичної мережі за допомогою таких проектів, як будівництво за підтримки ЄС нових ліній електропередач між Молдовою та Румунією. Поточні ініціативи необхідно буде прискорити до кінця року: термін дії контракту Росії з Україною на транспортування газу трубопроводами на території України спливає 31 грудня 2024 року, і нездатність його замінити може спровокувати другу енергетичну кризу та масову еміграцію. Крім того, Придністров’я більше не отримуватиме російський газ, тому потенційний колапс економіки регіону ризикує призвести до того, що Молдова зіткнеться зі ще однією кризою біженців. Міжнародна спільнота має докласти усіх зусиль для забезпечення працездатності нових електромереж, допомогти Румунії збільшити виробництво електроенергії та підтримати власні внутрішні потужності Молдови.

Висновок

Західні інвестиції як в Україну, так і в Молдову протягом наступних кількох місяців мають величезний потенціал повернення: демократична та процвітаюча Молдова підтримує вільну та відкриту Східну Європу, а прозахідний уряд Молдови пропонує стратегічну можливість привести країну, позбавлену демократії, до європейського об’єднання та створити зразок хорошого управління у регіоні. Кінцевим підсумком для Молдови є процвітаюча демократія із сильним ВВП, стійкими інститутами, енергетичною незалежністю, повноправним членством у ЄС та захистом партнерських відносин у галузі регіональної безпеки з Румунією та Україною.