Хоча Росія є світовим лідером з видобутку природного газу, мільйони її найхолодніших і східних регіонів, як і раніше, не підключені до газопроводів. А війна проти сусідньої України, яка триває уже третій рік поспіль і кінця якої не видно, підриває будь-які шанси на те, що невдовзі щось зміниться

«Ми живемо, як за старих часів. Опалюємо свій будинок відрами вугілля. Жахливо бігти за ним у морози, але що я можу зробити? Ми безпорадні», – розповідає мешканець невеликого міста Мінусинська, приблизно за 450 кілометрів на південь від столиці Красноярського краю. Про це йдеться у спецрепортажі Радіо Свобода, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Приблизно за 12 кілометрів від Мінусинська, неподалік селища Бистра, знаходиться одне з багатьох місць на сході Росії, де з-під землі палає полум’я природного газу. Влітку місцеві жителі приносять сюди ковбасу та іншу їжу, щоб приготувати її на відкритому «вічному вогні».

Розробка цього газового родовища, як і Ново-Михайлівського газового родовища, розташованого лише за 50 кілометрів від нього, визнана нерентабельною. Як і в Мінусинську, будинки у Бистрому опалюються переважно вугіллям.

Хоча Росія є світовим лідером з видобутку природного газу, мільйони її найхолодніших і східних регіонів, як і раніше, не підключені до газопроводів. А війна проти сусідньої України, яка триває уже третій рік поспіль і кінця якої не видно, підриває будь-які шанси на те, що невдовзі щось зміниться.

«Я б заплатив, щоб отримати газ. Але скільки? Газопроводу немає. Жодної інфраструктури. Жодної оцінки вартості для споживача. Про газ ми навіть не мріємо», – бідкається місцевий мешканець.

Важкі часи

Підключення споживачів зі Сибіру та Далекого Сходу до газопроводів було мрією ще з радянських часів. Путін пообіцяв це зробити у своїй передвиборчій кампанії 2004 року, і його регулярно запитували про це під час спілкуванням з населенням на національному телебаченні.

Однак рівень підключення залишається мізерним: 1% в Іркутській області та ще менше у Хакасії, Тиві та на переважній частині Краснодарського краю. Кожної зими по всьому регіону влада регулярно випускала попередження про якість повітря через смог від спалювання вугілля. У 2021 році діти з Мінусинська одягли протигази та записали відеозвернення, в яких благали Путіна зробити щось із «чорним небом» у їх громаді.

Відповідальність за програму газифікації, насамперед, лягла на контрольовану державою газову монополію «Газпром», яка повідомила про деякий прогрес у цих зусиллях останніми роками. У січні 2024 року російський уряд заявив, що доступ до природного газу, який чиновники називають газифікацією, збільшився з 73% до 73,8% у 2023 році, при цьому, за повідомленнями, до мережі підключено 485 000 будинків.

На зустрічі у Кремлі у грудні 2023 року генеральний директор «Газпрому» Олексій Міллер заявив президенту Володимиру Путіну, що газифікацію Росії буде «абсолютно» завершено на 100% до 2030 року.

Незважаючи на такі оптимістичні прогнози, на «Газпром» чекають непрості часи. У травні 2024 року гігант повідомив про річні збитки за 2023 рік у розмірі 629 мільярдів рублів (7,1 мільярда доларів), що стало його першим річним збитком за 25 років. Доходи, втрачені через різке зниження продажів до Європи після вторгнення РФ в Україну у лютому 2022 року, навіть близько не були компенсовані збільшенням продажів до Китаю, при цьому Пекін – з позиції сили – веде переговори про умови, менш вигідні, ніж ті, які пропонує Європа. У 2023 році Росія продавала газ Китаю за ціною 257 доларів за 1000 кубометрів, а Європа й Туреччина платили 320 доларів.

В аналізі, проведеному на замовлення «Газпрому» наприкінці 2023 року, йдеться про те, що компанія не зможе досягти рівня експорту 2020 року раніше 2035 року. Аналітики повідомили, що «Газпром» чинить тиск на уряд, щоб він підвищив внутрішні ціни на газ або надав компанії податкові пільги чи інші субсидії.

У квітні 2024 року російська ділова газета «Комерсант» також повідомила, що «Газпром» лобіює в уряді «лібералізацію» внутрішніх тарифів на газ через «падіння експорту з початку військових дій в Україні».

Аналітик нафтогазової галузі Михайло Крутіхін заявив Радіо Свобода, що Москва і «Газпром» роблять помилку, покладаючи надії на продаж до Китаю, де майбутній попит – невизначений. Замість того, щоб будувати нову інфраструктуру для продажу більшої кількості газу до КНР, «Газпрому» варто поглянути, що відбувається в РФ.

«Вони могли б активізувати газифікацію російських населених пунктів. Але це не відбувається. Натомість «Газпром» реалізує ще один грандіозний проект, який китайці навіть не підписали: газопровід «Сила Сибіру-2», – зауважує Крутіхін.

«Не за нашого життя»

У березні 2023 року, коли уряд Хакасії представив центральному уряду РФ план газифікації, що включає три можливі шляхи просування вперед, Міненерго РФ відповіло, що «через відстань, яка відокремлює Хакасію від існуючої газової інфраструктури, тепер необхідно розглянути альтернативні шляхи» зниження шкоди від опалення вугіллям, включаючи розвиток електричного опалення або сучасніших вугільних печей.

«Газифікації не буде. Принаймні, не за нашого життя. Про такі проекти кажуть щороку, оскільки завжди відбуваються ті чи інші вибори. Я знаю, що процес – складний, але якщо цього не станеться, то не варто обіцяти», – заявив мешканець міста Чорногорська, розташованого за 5 кілометрів на північ від Абакана.

Житель Красноярська погодився з ним, зазначивши, що з 1995 року у місті також ведеться будівництво метрополітену.

«Ви бачите, як нам «будують» метро та проводять газ. Ми — місто з населенням в 1 мільйон осіб, регіон, який відправляє до Москви більше грошей, ніж отримує. Ми качаємо газ до Китаю, а самі дихаємо вугільним димом», – зазначив він.