Так, реактивний снаряд для системи залпового вогню «Град» на момент початку російсько-української війни коштував 900 доларів, а зараз – 6000 доларів, а за 152-міліметровий снаряд для гаубиці Д-20 на ринку просять понад 5700 доларів, хоча на початку війни він коштував 1200 доларів

З початку повномасштабної війни в Україні, вартість деяких видів озброєння та боєприпасів на світовому ринку підвищалась у кілька разів і продовжує зростати. Про це йдеться в інтерв’ю Володимира Пікузо, керівника Агентства оборонних закупівель України та екскерівника відділу маркетингу «Укрспецекспорту» британському виданню The Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Насамперед, зростання цін стосується зброї та боєприпасів радянського зразка, від яких залежить українська армія — незважаючи на поступовий перехід до озброєнь стандарту НАТО. Пропозиція радянської зброї у світі зараз обмежена: на ринку домінують посередники та спекулянти, а її старі запаси як у Росії, так і в Україні швидко скорочуються.

«Хоча країни Східної Європи, які входять до НАТО, зараз намагаються відновити виробництво, їхніх потужностей «катастрофічно не вистачає», – підкреслює Пікузо.

Так, реактивний снаряд для системи залпового вогню «Град» на момент початку війни коштував 900 доларів, а зараз на переговорах дилери просять за нього 6000 доларів (за старими домовленостями Україна поки що отримує їх за 4700 доларів). За 152-міліметровий снаряд для гаубиці Д-20 на ринку просять понад 5700 доларів, хоча на початку війни ціна становила 1200 доларів. Аналогічно зросли ціни на інші види боєприпасів.

Пікузо намагається безпосередньо домовлятися з виробниками зброї в Європі, проте часто вони відмовляються запускати нові виробничі лінії, посилаючись на високу вартість та нерентабельність. Унаслідок цього, зброю доводиться купувати через посередників у різних регіонах світу.

Як зазначає Пікузо, часто у таких ситуаціях «корупція є союзником». Наприклад, якось його команда намагалася купити «вкрай необхідну партію боєприпасів», експорт яких було заборонено. Після отримання офіційної відмови їм зателефонували та порадили звернутися до закордонної компанії-посередника — через неї дозвіл на постачання партії в Україну було отримано.

«Різке зростання цін на зброю пояснюється спекуляцією, а також тим фактом, що як Україна, так і Росія шукають ті самі снаряди по всьому світу. При цьому, у РФ більше грошей і набагато розгалуженіша мережа агентів впливу. Багато постачальників і власників складів просто притримують запаси, бо знають: уже за кілька місяців ціна подвоїться», – пояснює Пікузо.

У свою чергу, Україна має перевагу у вигляді допомоги західних розвідок: партнери із Заходу встановлюють неофіційні контакти в країнах, які офіційно утримуються від постачання зброї. Такі контакти тримаються у таємниці, аби про це не дізналася Росія.

Хоча десятки країн заявляють про свій нейтралітет у війні, лише «п’ять чи шість» великих держав, зокрема, Об’єднані Арабські Емірати, насправді не беруть участь у постачаннях зброї — решта робить це неофіційно.

У деяких випадках допомога з боку Заходу у пошуках зброї грає навіть проти України.

«Були випадки, коли торговці вимагали на переговорах вищу ціну, пояснюючи, що у разі відмови продадуть зброю Великобританії, яка готова дати більше грошей. У підсумку, ця зброя через Велику Британію все одно опинялася в Україні, проте на це витрачалося більше часу», – зауважує Пікузо.

Нині Захід допомагає Україні переходити на озброєння НАТО, проте сам готовий поставити лише обмежену кількість зброї — і цього не вистачає українській армії. Ті озброєння, які західні країни могли б передати Києву, потрібні їм самим.

Щоб відповідати рівню поставок, який є у Росії, Україні, за оцінками одного з британських військових експертів, потрібно 300 мільярдів доларів. При цьому, за фактом, навіть наявність цих грошей не гарантувала б результату через дефіцит озброєнь.