Гроші — не єдина мотивація для чеченців, аби їхати воювати в Україну: дехто втікає від неспокійного сімейного життя, інші хочуть уникнути щоденної важкої роботи, але, звичайно, є й такі, хто воює з міркувань патріотизму

Величезний військово-транспортний літак із ревом вилетів на злітно-посадкову смугу головного аеродрому у Грозному, столиці Чеченської Республіки на південному сході Росії, і на нього піднялася група зі 120 найманців, яка прямувала до України. Одягнені у камуфляж новоспечені військовослужбовці завершили щонайменше 10-денну підготовку у Гудермесі під Грозним в Університеті спецназу, який приймає чоловіків з усієї Росії для спільного військового навчання. Про це йдеться у спецрепортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Деяким найманцям не вистачало бойового досвіду. Інші були ветеранами, які повернулися в Україну уже вдруге чи втретє, зокрема це колишні найманці з компанії «Вагнера», розформованої у 2023 році після нетривалого заколоту проти Кремля.

Деяких бійців «Вагнера», яких дратувала ідея працювати на Міністерство оборони Росії, переводили у чеченські підрозділи, зокрема такі, як батальйон «Ахмат». Ветеранів «Вагнера» часто набирали із в’язниці, зокрема худорлявого 39-річного чоловіка із золотим переднім зубом, якого можна було впізнати лише за військовим позивним «Джедай».

«Іти за свою батьківщину? За яку батьківщину? Це тримало мене у в’язниці все моє життя. Найманці їдуть воювати в Україну за гроші. Я ще жодного тут найманця не зустрічав з ідеологічними принципами», – розповідає Джедай, будівельник, який засуджений за пограбування та шахрайство.

Він перебував у в’язниці із 14 років і йому залишалося шість місяців до звільнення, коли вирішив підписати контракт з «Вагнером».

Винагорода складає близько 2000 доларів на місяць, що як мінімум удвічі перевищує середню заробітну плату в Росії.

Навчання найманців, яке відбувається під Грозним підкреслюють еволюцію етнічної лояльності, яка проявляється під час цієї війни. Деякі з тих, хто зараз там навчається, востаннє були у Чечні ще молодими призовниками російської армії.

Рамзан Кадиров, авторитарний лідер Чечні, зайняв агресивну позицію щодо України з того часу, як Росія напала у лютому 2022 року. Чеченські бойовики заявили про свою важливу роль у деяких ключових битвах, включаючи облогу Маріуполя на початку війни.

Але Кадирова звинувачують у тому, що він утримується від відправлення великої кількості бойовиків в Україну і тому чеченці гинуть у меншій кількості, ніж солдати з інших регонів РФ.

Натомість, Кадиров спробував підкреслити свою лояльність президенту Росії Володимиру Путіну, вклавши ресурси у військовий навчальний центр. Тут навчають бойовій стрільбі з артилерії, мінуванню та розмінуванню, а також як надавати першу медичну допомогу.

Різні батальйони «Ахмата», як і багато інших у Чечні, були названі на честь батька Кадирова, Ахмата Кадирова, який перейшов на бік РФ під час війни у 1990-х роках, а потім був убитий у 2004 році.

Росія набирає солдатів на війну проти України, де тільки може, прагнучи звести до мінімуму необхідність мобілізації. У 2022 році було скасовано майже повну заборону на службу чеченців у російській армії.

У групі чеченців, яких відправили в Україну восени 2023 року, багатьом було від 30 до 40 років, і менш як 10 осіб були чеченцями. Попри заяви «Джедая», гроші — не єдина мотивація для чеченців, аби їхати воювати в Україну.

Деякі чеченці втікали від неспокійного сімейного життя. Інші хотіли уникнути щоденної важкої роботи. Дехто, звичайно, заявляє, що воює з міркувань патріотизму.

«Мій батько змушував мене розчищати сніг, працювати, прибирати коров’ячий гній. Я втік подалі від цієї роботи, щоб зайнятись чимось іншим. Щороку одне й те саме. Та й гроші також були стимулом», – розповідає один із найманців, 24-річний Анатолій з невеликого фермерського села у мальовничому південно-центральному Алтайському краї РФ.

Інший сільський працівник, 45-річний чабан, який використовує позивний «Масяня» приїхав з Республіки Хакасія.

«Я захищатиму свою Батьківщину, щоб сюди не прийшла війна», – сказав він.

Контракт із батальйоном «Ахмат» розрахований лише на чотири місяці, що є великим стимулом порівняно із безстроковим контрактом для регулярних солдатів.

Восени 2023 року Кадиров сформував новий підрозділ – батальйон Шейха Мансура, названий на честь імама XVIII століття, який воював проти Російської імперії. Усі солдати — чеченці чи вихідці з невеликих сусідніх республік Кавказького регіону, їм переважно близько 20 років. Чеченці, які воюють за Україну проти Росії, спочатку назвали свій батальйон на честь Шейха Мансура, а тепер Кадиров намагається повернути собі це ім’я.

У батальйоні Шейха Мансура служать і ветерани «Вагнера». 35-річний боєць, який використовує позивний «Дикий», розповів, що відсидів 18 місяців із майже 10-річного терміну за вбивство. Він воював в Україні 11 місяців, був тричі поранений і досі страждає від сильного головного болю.

Повернувшись до Чечні, ідея працювати за 200 доларів на місяць його деморалізувала, тож він повернувся на війну.

«Я не знаю, як вчинити по-іншому», – розповів він.

Найманці «Ахмата» оснащені краще, аніж регулярна армія РФ; на відміну від деяких регулярних російських солдатів, їм не потрібно купувати базове спорядження самостійно.

«Джедай» розповів, що коли він уперше вирушив разом із Вагнером в Україну, то до них прибігли кілька молодих людей із російської армії, випрошуючи боєприпаси, паливо та хліб.

«У «Ахматі» я навіть шкарпетки не перу. Я поносив їх і викинув. Те саме стосується нижньої та постільної білизни. У нас є все», – зазначає він.

Москва субсидує приблизно 80% бюджету Чечні, хоча незрозуміло, яка частина йде на військову підготовку.

Деяким чеченським найманцям доручили підтримувати контроль Росії над Бахмутом, який тепер є занедбаним містом після кількох місяців запеклих боїв. Вулиці пустельні, особливо вдень, коли над головою блукають українські дрони, полюючи за цілями. У туманні дні іноді можна побачити бойовиків, що ходять по завалах. Дороги тут завалені спаленими автомобілями та машинами швидкої допомоги.