Понад два роки після початку війни, навіть втративши сотні танків через російські міни, артилерію та безпілотники, в Україні ще досі виготовляють нові та модернізовані Т-64

Ще у жовтні 2023 року українська армія сформувала нову 150-ту механізовану бригаду — у рамках невеликої мобілізації, покликаної посилити приблизно 100 бригад, які тоді перебували у складі сухопутних військ України. Про це йдеться в інформаційній публікації Forbes, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

У формуванні нової бригади немає нічого особливого. Організація нових бригад із власним штабом та військами підтримки дозволяє планувальникам переміщати втомлені боями з’єднання з лінії фронту, щоб усі їхні солдати — як піхота, так і логісти та командири — могли відпочити та перенавчитися.

Прикметна ознака 150-ої механізованої бригади – це її техніка, зокрема модернізований танк Т-64БВ. Понад два роки після початку війни, навіть втративши сотні танків через російські міни, артилерію та безпілотники, в Україні ще досі виготовляють нові танки Т-64.

Це добрий знак, оскільки масштабна війна триває уже третій рік поспіль. Українські військові намагаються придбати достатню кількість бойових машин піхоти та бронетранспортерів (по суті, бойових таксі для піхоти), але, принаймні, у них достатньо танків.

Т-64 — це класика холодної війни: 42-тонний дизельний танк із сотнями міліметрів броні, трьома екіпажами та автоматом заряджання для 125-міліметрової основної гармати. Завод імені Малишева у Харкові, на північному сході України, за кілька кілометрів від кордону з Росією, виробляв нові Т-64 у період з 1963 по 1987 роки.

Після розпаду СРСР, в Україні залишилось у спадок близько 3000 танків Т-64. Завод імені Малишева модернізував близько 1000 танків для подальшої експлуатації поряд із новішими Т-72 й Т-80.

Коли російські війська анексували Кримський півострів у 2014 році, міністерство оборони України почало вивозити старі Т-64 зі складів у величезних автопарках по всій країні. Це напевно значно прискорилося, після 24 лютого 2022 року.

Завод імені Малишева серйозно постраждав у перші тижні війни, але українська промисловість адаптувалася – розосередила промислове обладнання та відкрила нові цехи у менш уразливих містах. Водночас Україна підписала контракти на ремонт та модернізацію танків Т-64 на майданчиках у Польщі та Чехії.

Розширення та частковий аутсорсинг української танкової промисловості допомагають пояснити, чому, втративши у боях близько 300 танків Т-64, українські військові досі мають їх вдосталь для підтримки існуючих бригад та оснащення нових.

Показово, але чехи досі не отримали від українців жодного Т-64 — мабуть тому, що робітники України та Польщі зараз задовольняють попит на капітальний ремонт Т-64. Іншими словами, Україна може мати надмірну інфраструктуру Т-64.

Проте кожен «новий» Т-64 — це старий корпус із сучасною оптикою та засобами управління вогнем, тому цей танк — у певному сенсі — обмежений ресурс. Танки рано чи пізно закінчаться.

Але не найближчим часом. У середньому Україна втрачала по 100 танків Т-64 на рік майже упродовж трьох років. Якби половину танків Т-64, залишених Радянським Союзом у 1990-ті роки, можна було б повернути, то українці відремонтували та модернізували б ще кілька сотень Т-64 — цього вистачило б ще на кілька років важких боїв.

Варто зазначити, що Україна та РФ мають альтернативні джерела заміни старих танків. Росія будує нові танки зі швидкістю 500 або 600 одиниць на рік. Україна отримала близько 700 танків від своїх союзників і має отримати ще близько 300 у найближчі місяці.